Безансон
Ми з мсьє давно вже запланували на минулі вихідні поїздку в Безансон. Оскільки світ тісний, то внєзапно виявилось, що їдемо ми туди в гості до yesint .
Безансон - гарне маленьке містечко, цікаве насамперед фортифікаціями: цитадель Вобана і кілька пізніших фортів. Усе це розташоване на надзвичайно мальовничих горах, над рікою.
У Безансоні тихенько, домашньо і провінційно. Досить цікавий астрономічний годинник у церкві. Нам його показував дуже милий немолодий дядечко у старомодному темному костюмі. Ми дивились уп'ятьох: ми з Антоном і Семеном, і нідерландська пара. Служитель культу розповів про все детально і цікаво, ще й з ремарками на кшталт "а отут денний час позначений золотим, а нічний синім - як прапор України".
Були в музеї часу і музеї образотворчого мистецтва. У першому бачили передачу 60-х років про той астрономічний годинник. З дядечком, дуже схожим на того, що зараз, тільки значно молодшим. У другому хоча і є досить цікаві картини, геть погане освітлення, незручно дивитись.
З погодою не пощастило: ввечері першого дня була гроза з градом (добре, що ми в цей час саме вечеряли), а на другий день узагалі дощ лив стіною. Так що на форти ми не злазили, тільки на цитадель.
Люди в Безансоні толерантні, але неуважні: вперше мене прийняли за хлопця саму і в дощовику, це ще таке, а ось вдруге - коли я сиділа в кав'ярні з Антоном, ще й тримала його за руку...
Безансон - гарне маленьке містечко, цікаве насамперед фортифікаціями: цитадель Вобана і кілька пізніших фортів. Усе це розташоване на надзвичайно мальовничих горах, над рікою.
У Безансоні тихенько, домашньо і провінційно. Досить цікавий астрономічний годинник у церкві. Нам його показував дуже милий немолодий дядечко у старомодному темному костюмі. Ми дивились уп'ятьох: ми з Антоном і Семеном, і нідерландська пара. Служитель культу розповів про все детально і цікаво, ще й з ремарками на кшталт "а отут денний час позначений золотим, а нічний синім - як прапор України".
Були в музеї часу і музеї образотворчого мистецтва. У першому бачили передачу 60-х років про той астрономічний годинник. З дядечком, дуже схожим на того, що зараз, тільки значно молодшим. У другому хоча і є досить цікаві картини, геть погане освітлення, незручно дивитись.
З погодою не пощастило: ввечері першого дня була гроза з градом (добре, що ми в цей час саме вечеряли), а на другий день узагалі дощ лив стіною. Так що на форти ми не злазили, тільки на цитадель.
Люди в Безансоні толерантні, але неуважні: вперше мене прийняли за хлопця саму і в дощовику, це ще таке, а ось вдруге - коли я сиділа в кав'ярні з Антоном, ще й тримала його за руку...