Новини з Батьківщини
Точніше, трохи новин і більше спогадів.
Ось студент сидів біля гуртожитку і розмовляв по телефону. Своєю рідною мовою. Ось він лежить у відділенні політравми, там, біля станції Печерська, вже навіть я з моїм топографічним кретинізмом знаходжу. Туди приймають іноземців. Він хоче пити, а попити, коли в тебе пробиті легені, не так просто, і я тримаю його за плечі і намагаюсь влити йому в рот воду, щоб він ще при цьому не захлинувся. І ще одна дівчина, в тій самій лікарні, китайська студентка. Вона була достатньо необережна, щоб пройти там, де їх постійно вистежують "патрулі". І ще історія дуже схожа на першу, тільки студент чорношкірий, ще більш ласий шмат. Стік кров'ю мало не на ґанку лікарні. І ще. І ще.
А це громадянин України, за народженням, не приїжджий. Але зовнішністю трохи відрізняється, не сильно. Класична техніка "стрибка". Його рідні сказали, що він помер не від травм, а тому що після цього не хотів жити. А ще один з найдобріших і найприязніших людей, кого я знаю. Техніка нападу та сама. Вижив. А ще хлопчик-мулат. Його історія вклалась у два смс-повідомлення від його батька, в одному було описано, скільки людей били хлопця заточками, і на цьому повідомлення уривалось. Другим повідомленням прийшла фраза "але бог врятував мого сина". Це, по-моєму, був єдиний прояв слабкості за два роки, що я працювала в цій сфері: чекаючи на другу смс, я сіла просто на підлогу.
І ще, і ще...
А в цій родині обоє синів багато разів потрапляли до міліції за стандартною схемою: не та зовнішність - перевірка документів - не ті документи (юридично - абсолютно ті) - вимагання хабара - кілька днів побиттів та знущань. Найцинічніше - не це, а відповіді прокуратури на їхні скарги. А в цієї дівчини схема та ж, плюс ще такі деталі, що й не розкажеш.
Ось, а тепер цей гомофобний законопроект. Востаннє, як я влазила в розробку законодавства в цій сфері, народ активно писав антидискримінаційний, в тому числі і проти гомофобії.
Тобто, так, усе було страшно, це був той човен, де ти навіть одну пробоїну до пуття не закрив, а вже з'явилось десять інших, але можна було (може, наївно) хоч на щось сподіватись, не на когось, а на ці конкретні дії, що ми їх робимо.
А тепер ось так... А сьогодні, між іншим, день боротьби проти гомофобії. Позаторік, пам'ятаю, ходила в Києві з рожевим трикутником і розповідала, що воно таке.
Ось студент сидів біля гуртожитку і розмовляв по телефону. Своєю рідною мовою. Ось він лежить у відділенні політравми, там, біля станції Печерська, вже навіть я з моїм топографічним кретинізмом знаходжу. Туди приймають іноземців. Він хоче пити, а попити, коли в тебе пробиті легені, не так просто, і я тримаю його за плечі і намагаюсь влити йому в рот воду, щоб він ще при цьому не захлинувся. І ще одна дівчина, в тій самій лікарні, китайська студентка. Вона була достатньо необережна, щоб пройти там, де їх постійно вистежують "патрулі". І ще історія дуже схожа на першу, тільки студент чорношкірий, ще більш ласий шмат. Стік кров'ю мало не на ґанку лікарні. І ще. І ще.
А це громадянин України, за народженням, не приїжджий. Але зовнішністю трохи відрізняється, не сильно. Класична техніка "стрибка". Його рідні сказали, що він помер не від травм, а тому що після цього не хотів жити. А ще один з найдобріших і найприязніших людей, кого я знаю. Техніка нападу та сама. Вижив. А ще хлопчик-мулат. Його історія вклалась у два смс-повідомлення від його батька, в одному було описано, скільки людей били хлопця заточками, і на цьому повідомлення уривалось. Другим повідомленням прийшла фраза "але бог врятував мого сина". Це, по-моєму, був єдиний прояв слабкості за два роки, що я працювала в цій сфері: чекаючи на другу смс, я сіла просто на підлогу.
І ще, і ще...
А в цій родині обоє синів багато разів потрапляли до міліції за стандартною схемою: не та зовнішність - перевірка документів - не ті документи (юридично - абсолютно ті) - вимагання хабара - кілька днів побиттів та знущань. Найцинічніше - не це, а відповіді прокуратури на їхні скарги. А в цієї дівчини схема та ж, плюс ще такі деталі, що й не розкажеш.
Ось, а тепер цей гомофобний законопроект. Востаннє, як я влазила в розробку законодавства в цій сфері, народ активно писав антидискримінаційний, в тому числі і проти гомофобії.
Тобто, так, усе було страшно, це був той човен, де ти навіть одну пробоїну до пуття не закрив, а вже з'явилось десять інших, але можна було (може, наївно) хоч на щось сподіватись, не на когось, а на ці конкретні дії, що ми їх робимо.
А тепер ось так... А сьогодні, між іншим, день боротьби проти гомофобії. Позаторік, пам'ятаю, ходила в Києві з рожевим трикутником і розповідала, що воно таке.