Deutsche Bahn
Побували ж ми у Франкфурті. До Майнца так і не доїхали, бо вирішили в неділю не бігти, а спокійно додивитись, що не побачили в суботу.
Сподобалось. Симпатичний центр, над рікою приємно гуляти мостами. І на виставці Мунка були.
Хмарочоси, знов-таки. На одному навіть є відкритий оглядовий майданчик на 54-му поверсі і ресторан на 53-му, побували й там, і там. Я в Таїланді була на ще вищому, але я дуже люблю висотні будівлі, завжди цікаво.
А в неділю мсьє Дубінський познайомився з сабжем - німецькою залізницею. Вперше за 8 років знайомства чула від нього, даруйте, слово "пиздец".
Ну а що - звичайна німецька подорож. Спочатку впали на хвіст двом іншим туристам з груповим квитком. Одна електричка. 9 хвилин на пересадку на другу (всі разом). Далі забіг, щоб встигнути на наступну (6 хв), вже самі. Тут виявляється, що якась аварія, і наш потяг поїде мінімум на 20 хв пізніше, ніж за розкладом. Тобто, на той потяг, на який пересідати далі, вже до Страсбурга, ми не встигнемо. Я знаходжу інший варіант, але там швидкісний потяг, наш квиток на нього недійсний. Пропоную їхати швидкісним без квитка, якщо що - пояснювати про аварію. Цей потяг теж не гарантує, що ми доїдемо до Страсбурга (буде 7 хв на пересадку, а потяг майже точно запізниться), тому що дуже імовірно, що ми застрягнемо на наступній пересадці, але шанси є. І взагалі, так ми застрягнемо на дві з половиною години там, де хоча б якась інфраструктура, а не колії у чистому полі...
У результаті, таки доїхали (хоча довелось підбігти - потяг запізнився на 3 хв з тих семи, що мали на пересадку). А дорогою мсьє проявив свої шпигунські якості: з покерфейсом сьорбав каву, поки контролер перевіряв квиток у його сусіда. До мене теж не підійшли, так що випробовувати гуманність німецьких контролерів не довелось.
Сподобалось. Симпатичний центр, над рікою приємно гуляти мостами. І на виставці Мунка були.
Хмарочоси, знов-таки. На одному навіть є відкритий оглядовий майданчик на 54-му поверсі і ресторан на 53-му, побували й там, і там. Я в Таїланді була на ще вищому, але я дуже люблю висотні будівлі, завжди цікаво.
А в неділю мсьє Дубінський познайомився з сабжем - німецькою залізницею. Вперше за 8 років знайомства чула від нього, даруйте, слово "пиздец".
Ну а що - звичайна німецька подорож. Спочатку впали на хвіст двом іншим туристам з груповим квитком. Одна електричка. 9 хвилин на пересадку на другу (всі разом). Далі забіг, щоб встигнути на наступну (6 хв), вже самі. Тут виявляється, що якась аварія, і наш потяг поїде мінімум на 20 хв пізніше, ніж за розкладом. Тобто, на той потяг, на який пересідати далі, вже до Страсбурга, ми не встигнемо. Я знаходжу інший варіант, але там швидкісний потяг, наш квиток на нього недійсний. Пропоную їхати швидкісним без квитка, якщо що - пояснювати про аварію. Цей потяг теж не гарантує, що ми доїдемо до Страсбурга (буде 7 хв на пересадку, а потяг майже точно запізниться), тому що дуже імовірно, що ми застрягнемо на наступній пересадці, але шанси є. І взагалі, так ми застрягнемо на дві з половиною години там, де хоча б якась інфраструктура, а не колії у чистому полі...
У результаті, таки доїхали (хоча довелось підбігти - потяг запізнився на 3 хв з тих семи, що мали на пересадку). А дорогою мсьє проявив свої шпигунські якості: з покерфейсом сьорбав каву, поки контролер перевіряв квиток у його сусіда. До мене теж не підійшли, так що випробовувати гуманність німецьких контролерів не довелось.