Рядок про "такі часи".
Оксана Забужко
Брате мій, чорнокнижник,
Де ти тепер єси?
Судитимуть нас без знижок
На те, що "такі часи":
Не ці-от, в чорних сутанах,
Не кат із лезом рудим -
Судитимуть ті, що настануть,
Коли розвіється дим.
Проб’ються травинки гострі
Крізь мертві, отверзті роти,
В мої обгорілі кості
Сядуть грати чорти,
І місце моєї страти
Парканом крутим обнесуть.
Який тоді нас, мій брате,
Чекає посмертний суд?