Як-то кажуть, литдибр
Вчора ніяк не могла лягти спати. Лягла вже по третій. За годину прокинулась і ніяк не могла зрозуміти, де я. Точніше, це було не "йой, де ж це я?", а "ні-ні, тут я бути не можу, бо я там уже років 18, як не живу... ні, і не тут... а я ж в Україні теж уже 5 місяців не живу... ааа, точно, ось де я"...
Потім зрозуміла, від чого я, власне, прокинулась. Страшенна злива. Підхопилась перевірити, чи ніде не ллє в хату. Тоді накрилась теплішою ковдрою і спала далі.
Але якось так уривчасто. Не снились мені з моїх жж-френдів, здається, тільки ті, кого не бачила в реалі. І сни якісь такі все... Не знаю, химерні, чи що.
Прокинулась опівдні. Одне плече розідране так, що не знаю, як завтра сумку нестиму (я або рюкзак ношу, або сумку саме на цьому плечі). Це я, напевно, в суботу торбою с продуктами. Хоча не дуже уявляю, як це сталось і як я це весь день не помічала.
Потім роздуплилась, що нема мобілки. Подумала, що напевно, в суботу забула на роботі (виходила дещо підтягти), або в Едіка в машині (він мене додому підвозив). І все б нічого, якби не те, що Едік в понеділок зранку їде на два тижні. Написала Едіку (він і сьогодні виповзав), попросила пошукати в кабінеті і в машині. В результаті телефон він знайшов у себе в машині. І навіть приніс мені додому. Але домофон до мене не проведений, тому ми домовились, що Едік напише мені смс на мій український номер. А він сплутав і написав комусь іншому, почекав мене даремно і пішов додому. На щастя, він увечері тусив ще з одним нашим співробітнком і віддав тому телефон.
Зате я сьогодні добре поприбиралась. І на вечерю зжерла цілу пательню смажених овочей - чогось так хотілось, і саме були всякі різні. Так що, начебто, не так усе й погано.
Потім зрозуміла, від чого я, власне, прокинулась. Страшенна злива. Підхопилась перевірити, чи ніде не ллє в хату. Тоді накрилась теплішою ковдрою і спала далі.
Але якось так уривчасто. Не снились мені з моїх жж-френдів, здається, тільки ті, кого не бачила в реалі. І сни якісь такі все... Не знаю, химерні, чи що.
Прокинулась опівдні. Одне плече розідране так, що не знаю, як завтра сумку нестиму (я або рюкзак ношу, або сумку саме на цьому плечі). Це я, напевно, в суботу торбою с продуктами. Хоча не дуже уявляю, як це сталось і як я це весь день не помічала.
Потім роздуплилась, що нема мобілки. Подумала, що напевно, в суботу забула на роботі (виходила дещо підтягти), або в Едіка в машині (він мене додому підвозив). І все б нічого, якби не те, що Едік в понеділок зранку їде на два тижні. Написала Едіку (він і сьогодні виповзав), попросила пошукати в кабінеті і в машині. В результаті телефон він знайшов у себе в машині. І навіть приніс мені додому. Але домофон до мене не проведений, тому ми домовились, що Едік напише мені смс на мій український номер. А він сплутав і написав комусь іншому, почекав мене даремно і пішов додому. На щастя, він увечері тусив ще з одним нашим співробітнком і віддав тому телефон.
Зате я сьогодні добре поприбиралась. І на вечерю зжерла цілу пательню смажених овочей - чогось так хотілось, і саме були всякі різні. Так що, начебто, не так усе й погано.