(no subject)
Швейцарія якась неймовірна країна. Принаймні її гірська частина. Здавалося б, в таких місцях мають жити божевільні романтики, а не приземлені розмірені бюргери. Власне, взимку все так і є.
Просто коли ти їдеш цим потягом крізь гори, все вище і вище, хочеться від захоплення плакати крокодилячими сльозами. Як мала дитина. Посміхатися як ідіот
Ну от подумайте, коли ви в дитячому міні вагончику спочатку катитесь по місту прямо як трамвай. Потім в'їжджаєте в арку за будинком і винирюєте вже на відвисних скелях. Праворуч - урвище, де ледве можна розрізнити річку, ліворуч - скеля. І дорога постійно приривається тунелями, мостами над невідомо чим… І поїзд звиваючись преться вгору і вгору. А за кожним тунелем краєвид змінюється не тільки ландшафтом, але й кольором. З зеленого міста в осінньо-сірий ліс а потім раптом - в екранізацію «Морозко». Сніг ніби спеціально розкладений на кожному камінчику, гілочці і лізе у вікна і дико блищить. А навколо, де здається вже не долізе жодна тварина на скелях - манюнє село з майже пласкою церквою. Мені, чесно кажучи, важко уявити як люди тут жили в Середні віки. А ці назви замішані на безлічі мов? Моє улюблене - Ліцірютті.
До лиж я поки так і не дибралась. По-перше свіже повітря і недостача кисню зносить голову і бажання відключитися в кожному сугробі. Крім того мені так лікують спину, що я знову ледве рухаюсь. Місцеві фондю вбивають мене відомого фаната сиру намертво. Я ж не думала, що в них додають чистенький шнапс…. Ще в таких кількостях, що після вечері штурмувати засніжені гори до готеля те саме, що спуститися з головного трампліну.
На моєму балконі весь день сонце і можна сидіти в майці або взагалі засмагати) Правда останню добу валить щільний сніг, тому навколишні гори ледве проглядаються в мряці і зранку до кінця не віриться, що я справді сбди доїхала) Змінивши 6 видів транспорту!)))