зазвичай, я не пам'ятаю сни

[lyubzja]

одна хороша людина, якої давно немає поруч. він прийшов і сказав. я був. просто вони сказали, що краще вам знати, що мене нема, поки мені не стане краще. він посміхався спокійний як ніколи. в нього були чорні штані і тельняшка. а я дивилася на нього без жодного остраху, хоча ще місяць тому клала квіти на його могилу. було тепло, сідало сонце. ми сиділи за великим столом в селі під ворохом золотого листя. потім їздили тихими луками й лісами. дивилися і посміхался. я хотіла подзвонити всім і сказати "ви уявляєте?", але боялась, що всі перелякаються. 
а потім я відкрила очі.
а зараз, коли дописала, то зрозуміла що десь от сьогодні-завтра 5 років як його нема.