(no subject)
Ранок, холодний осінній понеділковий Божий. Десь у закамарках старого Києва на ґанку Сидить моя подруга. В одній руці чайник з окропом, в іншій горнятко із жасминово-пряним зеленим чаєм. Навкруги осінь пронизлива, й жовто-багряна, а чай незмінно зелений. Час від часу жінка, загорнена у теплий коц, робить кілька ковтків і знову підливає у величезне горнятко окропу. Крізь мляве листя клена пррбивається кілька променів сонця. Вони зігрівають жінку, її будинок із мумітролями, випадкових перехожих і мене.