один день заквітчаний у маки

[lysze_jota]

у полі маки цілують небеса червоними устами
а ластівочки пестять небо пронизливими голосами
тріпочучи крильцятками немовби потішають стиха
не плач о зоре світанкова дню вистачить і свого лиха

казками вечір виповняє душу натомлену за дня
шаріються багрянцем нестримні небеса
і тиша що сповила землю у ніч безвітряну
мов дише росою зібраною в маків пелюстки