День 9. Back to Maryland.
Сьогодні зранку ми мали вирушити додому - в Upper Marlboro (Maryland). Ми попрощались з хазяїном будинку - Гремом; але перед тим як вирушити додому ми заїхали подивитись як грає команда Eagles (яка має безпосередній зв’язок з організацією Missionary Athletes International). Взагалі протягом всього часу було цікаво спостерігати за тренерами дитячих і підліткових команд (особливо християнських команд): як вони себе поводять, що говорять, як реагують на обставини, що складаються на футбольному полі. Для мене це був приклад того, що на першому місці у тих тренерів не результат, а діти - їх підтримка та розвиток. Дуже яскравий контраст з тим, що зазвичай бачимо на Україні. Навіть серед нас - християнських тренерів - не завжди можна побачити такий приклад...
Добре пообідавши ми відправились в дорогу - через Північну Кароліну та Вірджинію до штату Меріленд (близько 7 годин їзди). То був гарний час оглянутись назад, подумати і трішки проаналізувати побачене після 8 днів перебування в Штатах. Тим паче, що в дорозі тебе не трясе як на американських гірках. Дороги рівні, розумно розподілений трафік і тому 120 км/год видаються просто плавною їздою... Хоча д. Саша каже, шо їздити тут скучно - «ніяких пейзажів, нема реклами... Все однакове якесь. Одним словом полісся поліссям». До речі, д. Саша вже успішно освоює англійську мову. Принаймні він вже чудово може представити себе. «Грісіас сіньоре, сенк ю; ай лів ін Рівне ін Юкрейн... Вері гуд...».
Пробувши в Америці вже 8 днів, я виділив для себе одне слово, яке, мабуть, найбільше зараз асоціюється в мене з цією країною. Комфорт. Все тут зроблено для того, щоб людина почувала себе комфортно: починаючи від того як відкривається пачка чіпсів до інструментів, що пропонує держава для того, щоб стати успішним. Іноді важко усвідомити весь контраст, тому що в Україні все по-іншому. Чистота, привітні посмішки на вулиці від людей, яких бачиш вперше, культура поведінки підлітків у громадських місцях і т.д. Це дуже помітно відрізняється від того, що я звик бачити в Україні. Я ні в якому разі не ідеалізую Америку - тут свої недоліки, більшість з яких я скоріш за все не встиг побачити з очевидних причин. Це просто роздуми про те, що хотілось би бачити в Україні. Без пробудження - це неможливо; поки Істина не стане найважливішою, «покращення життя вже сьогодні» чекати безглуздо. Зрештою, Сполучені Штати на мою думку сьогодні пожинають плоди з часів, коли країна засновувалась на християнському фундаменті.
Я думаю, що коли повернемось в Україну, ми принаймні будемо більше «дякувати» та «вибачатись»))) Тут це звична справа) Д. Саша щоправда вірить, що нас вистачить не надовго.