Внутрєнніє возмущєнія
Тільки шо водив плємянніка (10 років) на бескетбол в ОДЮСШ... От понравився йому баскетбол і всьо. В школі ходить на баскетбол і сьодні вже в ДЮШку... А я возмущаюсь в собі і жаліюсь: чого не футбол? А так би було кльово побігати з малим на вулиці в футбол... Ну що ж, тепер доведеться побігати якось і в баскетбол.
Я теж, до речі, у свій час хтів стати баскетболістом. В років так 6-7. А потім ми купили іншщу квартиру і переїхали. У дворі були одні футболісти. Так я полюбив футбол. І з того часу все більше не розумів за шо так любить баскетбол?))) Якийсь не мужскій це вид спорту: чуть задінеш когось - фол. Тільки руки трохи торкнешся (це я утрірую) - фол. Ну шо це такє? А як же чоловіча боротьба, коли можна штовхатись плече в плече? Коли можна грати жорстко, але не грубо і в межах правил...
Ех...