Як бути сильними...
Сьогодні увесь світ кричить про те, шо ти маєш бути сильним та успішним. При чому успішність багато в чому залежить від того, наскільки ти сильний. Коли я говорю сильний, я не маю на увазі лише фізичні можливості людини. До слова "сильний" я також відношу морально-вольові якості і все те, що робить людину сильною в очах інших: гроші, хороші зв'язки, влада...
В християнстві, якшо ти сильний, то тебе швидше за все називатимуть духовним. Це синонім такий виробився у християн... Ми всі хочемо бути сильними (або духовними), і це благородне бажання. І всі ми час від часу ми шукаємо те, що зробить нас сильними.
Учні Ісуса Христа в певний момент свого часу вважали себе доволі сильними або "духовними" християнами. Ісус провів з ними багато часу разом, вилив їм своє серце, дав їм владу йти і виганяти демонів в ім'я Його та зціляти хворих... Перед самою смертю Ісуса, він говорив їм про Утішителя, що має прийти, про мир, який матимуть його учні, про радість... В цей момент, учні вже здавалось мали б бути вже доволі сильними: вони мали б багато знати; вони багато пережили разом з Богом і бачили як Божа сила діяла в їхньому житті та в житті інших людей через них. Тим не менш, Ісус дає їм урок про справжню силу: що треба, щоб дійсно бути сильним? Бог знав, що це їм необхідно, адже їх чекало багато випробувань, переслідувань після Його смерті. Його учням необхідно було бути сильними, щоб виконати Велике доручення, що його Ісус залишив Своїм ...
В той час, коли учні думали, що вони вже сильні/духовні, вони ніколи не зрадять Христа, що б не сталося, в цей самий час Ісус говорить до них наступне: "Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці отари." (Матвія 26:30). Іншими словами Ісус говорить до учнів, що всі вони зречуться Його імені, всі вони залишать Його... В свою чергу Петро думав, шо Господь не правий. "Якби й усі спокусились про Тебе, я не спокушуся ніколи.", - говорить він. Ісус знав, що станеться за кілька годин і сказав Петру, що перш, ніж півень заспіває тієї ночі, відречеться той... Петро був впевнений в своїх силах, зокрема в тому, що він цього ніколи не зробить. До того ж Петро був не один..."Так сказали й усі учні" (Матвія 26:35). Вони всі були впевнені в своїх силах. На їхню думку, вони справились би з будь-яким випробуванням, але Господа вони не нізащо не зреклися і не залишили б Його...
Пройшло кілька годин. Прийшли багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями, щоб схопити Ісуса. І читаємо у віші 56 тієї ж глави Матвія: "Усі учні тоді залишили Його й повтікали...". І Петро зрікся тричі Господа перед тим, як півень тієї ж ночі заспівав.
Не треба було багато часу, щоб зрозуміти, що учні переоцінили свої можливості: перебільшили свою силу. Тим не менш, це фундаментальний урок про те, як бути сильним: перше, що ми маємо зробити, щоб бути сильними, - це усвідомити, що ми слабкі. Ми слабкі, і своїми силами, без Бога, досягнути нічого не можемо. "...без Мене нічого чинити не можете ви..." (Івана 15:5) Ми навіть не здатні самі дотримати того, що обіцяли Богові. Ми навіть своїми силами не можемо бути вірними Христу. Більше того, Павло пише те, що сказав йому Господь: "Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі" (2 Кор. 12:9)... І Павло робить парадоксальний висновок: "Коли бо я слабий, тоді я сильний." (2 Кор. 12:10)...
Щоб бути сильними, ми маємо усвідомити, що ми слабкі і наша сила - не в наших фізичних, розумових чи вольових здібностях. Наша сила - Бог. Можливо, звучить банально, але так часто цієї банальності не вистачає християнам, які час від часу думають, що вони вже стали "кимось", що вони вже духовні і досить сильні...
Стаття знов заказна)) для сайту церкви "Голгофа"