про Францію, СРСР і нас з Вами...
Франція, срібний призер останнього чемпіонату світу, з великим тріском та скандалами вилетіла з чемпіонату світу 2010 в ПАР. Один з гравців в роздягальні прямим тєкстом послав тренера, потім всі взагалі відмовились тренуватися, після останнього матчу Доменек відмовився пожати руку тренеру ПАР, коли останній до нього підійшов з цим наміром. Одним словом, Франція повертається додому - на блюдо агресивних акул пера. Навіть не уявляю, шо буде писати французька преса...
Причин можна шукати-неперешукати, але на згадку спадає матч, завдяки якому збірна Франції вийшла на ЧС-2010. Зокрема один момент:
Якби тоді Анрі підійшов до арбітра і сказав, шо зіграв рукою, нічого такого б не було. Невже і в спорті тепер панує принцип "досягнути цілі будь якою ціною???"
Під час чемпіонату світу 1962 року стався епізод, який заслуговує особливої поваги і прикладу для Анрі та інших. Грали збірна СРСР - Уругвай. За рахунку 1:1, Ігор Численко пробиває по воротам уругвайців і м.яч залітає в сітку воріт. Але м.яч залетів в сітку із зовнішньої сторони - в сітці була невелика дирка. Незважаючи на це суддя зараховує гол. (Тут Анрі побіжав би радіти..) Але Ігор Нетто (на той час капітан команди СРСР) одразу підбжав до арбітра і почав сигналізувати, мовляв голу не було, а м.яч залетів в сітку з боку через дирку... В результаті, розібравшись в ситуації, арбітр відмінив гол. "Ми не звикли до нечесної гри, - напише пізніше в своїй книзі Нетто, - і нехай би прийшлось нам важко потім, але вигравати за рахунок суддівської помилки?..." Збірна СРСР таки виграла той матч, Іванов згодом забив переможний гол.
Можливо, і спустила б тоді Франція всіх собак на Анрі, якби той зізнався, шо зіграв рукою і Франція програла б по пенальті... Не знаю. Але чомусь в таких випадках бути чесним означає утопію. Можливо такої утопії і не вистачає сьогоднішньому суспільству, а?
Причин можна шукати-неперешукати, але на згадку спадає матч, завдяки якому збірна Франції вийшла на ЧС-2010. Зокрема один момент:
Click to viewЯкби тоді Анрі підійшов до арбітра і сказав, шо зіграв рукою, нічого такого б не було. Невже і в спорті тепер панує принцип "досягнути цілі будь якою ціною???"
Під час чемпіонату світу 1962 року стався епізод, який заслуговує особливої поваги і прикладу для Анрі та інших. Грали збірна СРСР - Уругвай. За рахунку 1:1, Ігор Численко пробиває по воротам уругвайців і м.яч залітає в сітку воріт. Але м.яч залетів в сітку із зовнішньої сторони - в сітці була невелика дирка. Незважаючи на це суддя зараховує гол. (Тут Анрі побіжав би радіти..) Але Ігор Нетто (на той час капітан команди СРСР) одразу підбжав до арбітра і почав сигналізувати, мовляв голу не було, а м.яч залетів в сітку з боку через дирку... В результаті, розібравшись в ситуації, арбітр відмінив гол. "Ми не звикли до нечесної гри, - напише пізніше в своїй книзі Нетто, - і нехай би прийшлось нам важко потім, але вигравати за рахунок суддівської помилки?..." Збірна СРСР таки виграла той матч, Іванов згодом забив переможний гол.
Можливо, і спустила б тоді Франція всіх собак на Анрі, якби той зізнався, шо зіграв рукою і Франція програла б по пенальті... Не знаю. Але чомусь в таких випадках бути чесним означає утопію. Можливо такої утопії і не вистачає сьогоднішньому суспільству, а?