Дві історії...
Вчора був на вечірці - ми вітали Естер, яка повернулася з Америки... Типу “велкам бек”)))
І вчора почув дві історії, які не маю права не написати... Історія перша (головна): її розповіла одна моя подруга. Далі - пряма мова: “Я одного разу купила якийсь дорогий сир... Мені його порадили - казали дуже смачний. Я й особливо не дивилася, коли його купляла... Приходжу додому, розпаковую, дивлюся - а там пліснява. Капут. Дивлюся на кінцеву дату споживання - ще два дні залишилось. Я думаю, шо за сир купила??? Але я не розгубилася... Пішла і змила плісняву з сиру і з'їла...” Сміялися ми довго, бо це був сир під назвою рокфор (на фото), який має бути з пліснявою (цей сир абсолютно безечний для споживання)... Дуже дорога штука, насправді...
Іторія друга: я розповів історію про те, як в таборі, один молодий хлопець виховував свого коня, який, я вірю випадково, виляючи хвостом вдарив свого хазяїна, коли останній обходив його ззаду... Він просто дав йому такого копня, шо кінь став на передні копита... І після того сказав: “Будеш знати!!!”. Не знаю як кінь здогадався за шо це, але наскільки я знаю, в коня на хвості нерових закінчень нема, шоб він міг відчути як вдарив хазяїна. І тут - фраза, яка була вимовлена з великим захопленням: “О! Я знаю того коня!!!”. Сміялися ми знову довго...
Мабуть, це все не так смішно читати, але звучало це справді смішно... А ще ми вчора наїлися тако з квакамолі (мексиканська страва) і спражніх американських пончиків (донати, які у фільмах їдять американські копи)...
І вчора почув дві історії, які не маю права не написати... Історія перша (головна): її розповіла одна моя подруга. Далі - пряма мова: “Я одного разу купила якийсь дорогий сир... Мені його порадили - казали дуже смачний. Я й особливо не дивилася, коли його купляла... Приходжу додому, розпаковую, дивлюся - а там пліснява. Капут. Дивлюся на кінцеву дату споживання - ще два дні залишилось. Я думаю, шо за сир купила??? Але я не розгубилася... Пішла і змила плісняву з сиру і з'їла...” Сміялися ми довго, бо це був сир під назвою рокфор (на фото), який має бути з пліснявою (цей сир абсолютно безечний для споживання)... Дуже дорога штука, насправді...
Іторія друга: я розповів історію про те, як в таборі, один молодий хлопець виховував свого коня, який, я вірю випадково, виляючи хвостом вдарив свого хазяїна, коли останній обходив його ззаду... Він просто дав йому такого копня, шо кінь став на передні копита... І після того сказав: “Будеш знати!!!”. Не знаю як кінь здогадався за шо це, але наскільки я знаю, в коня на хвості нерових закінчень нема, шоб він міг відчути як вдарив хазяїна. І тут - фраза, яка була вимовлена з великим захопленням: “О! Я знаю того коня!!!”. Сміялися ми знову довго...
Мабуть, це все не так смішно читати, але звучало це справді смішно... А ще ми вчора наїлися тако з квакамолі (мексиканська страва) і спражніх американських пончиків (донати, які у фільмах їдять американські копи)...