Страждання у Карпатах-4. Мукачеве-Ужгород
Страждань на четвертий день подорожі заплановано не було. Як, втім, і на попередні дні. Страждання прийшли непомітно.
трек поїздки
1. О 6:45 ми вже зустрічали світанок над Латорицею з вікна нашого номера.
Встали рано ми не просто так. О 7:00 відкривається мукачівська цукерня!! Вчора ввечері відвідати ми її не встигли. Хто ж це в цукерню ввечері ходить!? А от о 7:00 в цукерні, і взагалі в місті, було доволі людно. Тю!
2. Цукерня традиційно чудова: дешева і по-цукерному смачна!
3. Поснідавши смаколиками, рушили містом. Проїхали під замком Паланок. Проїхали окружною.
4. Виїхали на трасу Київ-Чоп і зразу ж звернули на велодоріжку!
5. 5-кілометрова велодоріжка проходить паралельно з трасою до першого села. Вона стара, і, на жаль, асфальт там поганий, місцями погані і кущі.
Велодоріжка закінчилася. Далі ми поїхали швидше: на трасі асфальт куди рівніший! Довгенько так їхали трасою, полями, селами закарпатськими.
6. Ой!
7. Отак воно, у горах м'яча ганяти, тяжко!
У Середньому заїхали у винні підвали. Нам дуже пощастило потрапити на початок екскурсії, інакше б чекали довго.
8. Ну, підвали як підвали. Походили, діжки пороздивлялися. Ці підвали вириті за царя Гороха, і ведуть аж у Середнянський замок. Всього тут є кілька кілометрів підземних ходів.
9. Ми єдині з групи не лишилися на дегустацію. Який прикол з цих фужерів сьорбати? Пробули ми у прохолодних підвалах хвилин 20. О, забув сказати, вже 10:00 і надворі спека!
10. Проїхали селом, відвідали древній Середнянський замок. Посиділи у тіні. Пообідали, почитали книжечку з історією замку від 12 століття і до нашого часу. Малих, які намагалися збити з нас гроші за альтернативну історію, яку "в інтернеті не знайдете", ледве відігнали.
11. Руїни як руїни. Цікаво.
12.
13. Що там далі? А, страждання. На карті була чудова тиха дорога, паралельна трасі. На місцевості ж вона була зовсім не такою привабливою: куди більші горби, ну і асфальт не дуже. Тупо так, дертися по цій дорозі в гору, бачачи поряд горизонтальну трасу. Ще тупіше було те, що не було жодного з'їзду на трасу!
Через пару кілометрів таких страждань (вже зовсім спека) ми плюнули і полізли напряму через кущі на трасу. І не пожалкували!
14. Тепер траса стала горбатою:) Асфальт рівний, але всеодно на підйомах тяжко..
15. Отак десь селами, десь трасою і вже ось він, останній спуск до Ужгорода!
16. Заїхали у Корчму "Деца у Нотаря" в Ужгороді. Думали, штука весела, а виявилося це все суцільною дурницею. Але все ж в тіньку попили холодного кваску (надворі +34) і заодно знайшли квартиру на переночувати.
17. Ужгород завжди класний. Річка Уж теж.
18. А те, що ужгородський пішохідний міст класний, навіть не буду зазначати. :)
Заселилися у квартиру, посиділи там пару годин, перечікуючи спеку. Не допомогло.
19. Де ще можна було терпіти спепку - це у тіні лип на березі підсохлого Ужа. Страждання знайшли нас і тут: на всіх лавках якісь стрьомні кусючі червоні жучки не дали нам посидіти. Цікаво, що місцевих, схоже, вони не їдять:)
20. Треба в магазин. Магазин на іншому березі! По мосту йти неможливо: жодної тіні і розпечений асфальт. Змушені були переходити річку у тіні під мостом. Ми там не одні такі.
21. Доховалися у квартирі до вечора. +37, але сонце палить менше. Гуляємо. В Ужгороді дуже гарно.
22. Настільки гарно, що була думка лишитися в місті ще на день.
23.
24.
25.
26.
27. Зайшли у кав'ярню "Під замком"
28.
29. Знайшли залишки Ужгородської дитячої залізниці. Поїзду ці рейки вже не видно.
30.
31.
32. Ооо, вечір, спека лише невелика. В місті чудово.
33. Посиділи поночі на березі Ужа, шукали зорепад. Не знайшли. Потім ще поганяли великами містом. Хороше.
Опівночі приїхали у квартиру і спати. Завтра вставати рано.
Продовження:
Страждання у Карпатах-5. Великий Спуск
Ще ці місця:
Прикарпаття-Карпати-Закарпаття-6. Ужгород