Дозаправка льодом на астероїдах і далеке космічне бомбардування.
Космічний апарат, котрий використовує ядерний реактор та реактивні електричні двигуни, що розганяють робоче тіло за рахунок електричного поля, коли електроенергія береться від ядерного реактора, є відомою ідеєю. Але робочим тілом такого двигуна, що заправляється в баки космічного апарату, було прийнято приймати зріджені важкі інертні гази, бо саме іони важкого інертного газу підходять для таких електричних (або плазмових) двигунів найкраще. Однак, по ідеї, іонізувати речовину і прискорювати до великої швидкості в електричному полі можна будь - яку, тому виникає ідея що такою речовиною може бути, наприклад, звичайна вода. На перший погляд, це призведе до погіршення характеристик космічного апарату, але тоді виникає ключова можливість поповнення запасів такого робочого тіла на малих космічних тілах, наприклад астероїдах, де вода є масово присутня на поверхні у вигляді звичайного льоду. Тоді космічний корабель з ядерним реактором, великими баками для води та електричними (або плазмовими) реактивними двигунами може бути значно універсальнішим та ефективнішим, бо малі космічні тіла з водяним льодом на поверхні є поширені у Сонячній системі, і перелітаючи від одного до другого та дозаправляючись такою водою (у вигляді льоду), космічний корабель з цією рушійною установкою міг би вільно літати до найвіддаленіших куточків Сонячної системи, повертатися назад до Землі і знову летіти до астероїдів щоб дозаправитись водою (льодом), маневрувати у поясі астероїдів і вільно літати куди загодно в межах Сонячної системи. Додатковою важливою можливістю є те, що вода може бути використана також і для пиття екіпажу, а розкладена електролізом на кисень і водень (зріджені для зберігання) - як паливо для хімічних двигунів і, що важливіше, отриманий кисень може використовуватись для дихання екіпажу. Таким чином, поки не спрацюється ядерне паливо в реакторі, такий космічний корабель отримує автономність по кисню, воді, хімічному паливу (котре може бути використане для маневрування, рухів з великим прискоренням, або наприклад для відвідування малих планет на окремому посадковому модулі), і найголовніше - по робочому тілу маршевих електричних (або плазмових) двигунів.
При тій самій максимальній електричній потужності цих двигунів, швидкість розгону робочого тіла та його питому кількість речовини вигідно зробити регульованою, щоб в одних випадках розганяти меншу кількість робочого тіла до більшої швидкості, економлячи робоче тіло (режим найбільшої досягнутої швидкості при малому прискоренні), або розганяти більшу кількість робочого тіла до меншої швидкості (режим найбільшого прискорення при малій швидкості для тої самої витрати робочого тіла). Важливий момент - найвигіднішою є дозаправка льодом саме з астероїдів, а не з більших небесних тіл, наприклад супутників Юпітера (хоч і це не виключено) - через те, що мала маса астероїдів не вимагає великих витрат робочого тіла для причалювання та відльоту від них. З часом, астероїди з розвіданими запасами льоду, вигідні для такої дозаправки, можуть стати важливими базами для завоювання космічного простору.
Такий космічний корабель, через свою автономність, може мати важливе військове застосування. Курсуючи десь в поясі астероїдів, або в системах планет - гігантів, або ще де завгодно далеко від Землі, він стає невидимим і недосяжним для ураження ракетою з Землі, а сам може, відповідним маневром, направити на траекторію польоту до Землі достатньо важку бомбу (після відділення бомби від космічного корабля він повинен зманеврувати і відхилитися від траекторії польоту до Землі, все це робиться на великих віддалях від Землі, наприклад з поясу астероїдів). Бомба може бути точно направлена (і коректувати свою траекторію), з тим щоб впасти на Землі на відповідну територію і вразити відповідну ціль, причому бомба ця може бути атомною або термоядерною, і бомб таких, направлених космічним кораблем на Землю, може бути досить багато. Крім того, бомба може летіти до Землі із зовсім неочікуваного напряму з великою космічною швидкістю, тобто перехопити таку бомбу засобам ПРО буде значно складніше аніж перехопити міжконтинентальну балістичну ракету. Крім того, бомбу вигідно було б зробити із застосуванням засобів невидимості, щоб вона по можливості залишилася непоміченою до свого входу в атмосферу Землі (за підказкою знайомої по університету, бомбу можна закамуфлювати під звичайний шматок скелі, котрих багато падає з космосу в атмосферу; також за її підказкою, такими кораблями на астероїди можна транспортувати ядерне паливо для реактора, щоб робити склади ядерного палива, для майбутньої дозаправки з астероїдів ще й ядерним паливом, що покращить автономність таких кораблів; крім того, за її ідеєю, коли буде винайдено досить портативний термоядерний реактор, його можна було б використати в таких кораблях замість ядерного реактора, і тоді замість ядерного палива можна було б використовувати ту саму воду, що нею можна дозаправитись на астероїдах, що зробить такі кораблі необмежено автономними - тим більше, що з цієї води можна, наприклад виморожуванням, виділяти трохи важкої води, дейтерій з котрої буде термоядерним паливом, а решта води використовуватиметься як раніше).
Реалізувати такий космічний корабель можна, наприклад, наступним чином. Його можна збирати на низькій навколоземній орбіті з блоків, кожний з яких доставляється на орбіту, наприклад, космопланом (а при необхідності повернути корабель на землю - розбирається назад на блоки і кожен блок космопланом спускається окремо). Блоки можуть бути наступні: пристрій для забору льоду з поверхні астероїдів, житловий відсік (з рятувальним спускним апаратом), декілька фермених несучих прямокутних паралелепіпедів з цистерною для води всередині, реакторний відсік, охолоджуючі радіатори для реактора, консольні фермені блоки для двигунів та самі двигуни. З'єднати їх можна наступним чином: пристрій для забору льоду з поверхні астероїда стикується зверху над житловим відсіком (у вертикальному положенні циліндричного житлового відсіку), вниз під житловий відсік йде ферма з фермених блоків з цистернами для води, ця довга ферма закінчується приєднаним до неї з нижнього кінця реакторним відсіком (щоб відстань від житлового відсіку до радіоактивного реактора була максимальна); до реактора з двох сторін кріпляться радіатори охолодження; до повздовжної ферми між житловим відсіком та реактором, ближче до реактора, з двох сторін стикуються поперечні ферми - консолі, до яких стикуються блоки електричних (плазмових) реактивних двигунів, котрі можуть дещо повертатися і міняти вектор тяги.
За підказкою знайомої по університету, можливий і інший варіант: космічний корабель з такою двигунною установкою можна зробити у вигляді крилатого багаторазового шаттла, з можливістю багаторазових планеруючих посадок на Землю, і винесенням на орбіту багаторазовою ракетою - носієм. Це надасть додаткову можливість аеродинамічних маневрів у атмосферах небесних тіл, хоча теплозахист та крила погіршать розгінні характеристики. Атомний реактор можна було б розмістити в нижній частині вантажного відсіку в кормі, там же - електрогенератор та електиричні плазмові двигуни. Далі, до самої носової перегородки вантажного відсіку, можна розмістити ємності для води, а також невеликі балони для зріджених водню і кисню, отриманих електролізом (важливою можливістю, підказаною знайомою що займається психологією, є зворотнє отримання електроенергії з кисню та водню за допомогою паливного елементу). Всі ці агрегати та ємності можна розмістити в нижній частині вантажного відсіку шаттла, накривши їх палубою, так що на ній можна буде розміщати ще якийсь вантаж (ті ж ядерні боєголовки для далекого бомбардування). Охолоджуючі радіатори, необхідні для розсіяння тепла з реактору, можна було б змонтувати на внутрішніх сторонах стулок люку вантажного відсіку.
Цей винахід був мною продуманий за час від 1997 до 2003 року. На жаль, у 2005 році через обмін думками що стався через мою політичну діяльність, цей винахід став відомим іще декільком людям, і я не впевнений, чи вони не передали його іще комусь. Тому, як і для інших своїх винаходів, і в цілому щодо всіх своїх ідей, я готовий пройти перевірку на сучасному варіанті детектора брехні (підпорогові запитання, неусвідомлювані відповіді, але без анінайменшої підконтрольності), з тим щоб підтвердити своє авторство та дату пріоритету, і якщо знайшлися б конкуруючі винахідники чогось подібного, то пропоную пройти подібну перевірку з викладенням ходу міркувань також і їм - це було б виясненням і підтвердженням авторства та пріоритету.
При тій самій максимальній електричній потужності цих двигунів, швидкість розгону робочого тіла та його питому кількість речовини вигідно зробити регульованою, щоб в одних випадках розганяти меншу кількість робочого тіла до більшої швидкості, економлячи робоче тіло (режим найбільшої досягнутої швидкості при малому прискоренні), або розганяти більшу кількість робочого тіла до меншої швидкості (режим найбільшого прискорення при малій швидкості для тої самої витрати робочого тіла). Важливий момент - найвигіднішою є дозаправка льодом саме з астероїдів, а не з більших небесних тіл, наприклад супутників Юпітера (хоч і це не виключено) - через те, що мала маса астероїдів не вимагає великих витрат робочого тіла для причалювання та відльоту від них. З часом, астероїди з розвіданими запасами льоду, вигідні для такої дозаправки, можуть стати важливими базами для завоювання космічного простору.
Такий космічний корабель, через свою автономність, може мати важливе військове застосування. Курсуючи десь в поясі астероїдів, або в системах планет - гігантів, або ще де завгодно далеко від Землі, він стає невидимим і недосяжним для ураження ракетою з Землі, а сам може, відповідним маневром, направити на траекторію польоту до Землі достатньо важку бомбу (після відділення бомби від космічного корабля він повинен зманеврувати і відхилитися від траекторії польоту до Землі, все це робиться на великих віддалях від Землі, наприклад з поясу астероїдів). Бомба може бути точно направлена (і коректувати свою траекторію), з тим щоб впасти на Землі на відповідну територію і вразити відповідну ціль, причому бомба ця може бути атомною або термоядерною, і бомб таких, направлених космічним кораблем на Землю, може бути досить багато. Крім того, бомба може летіти до Землі із зовсім неочікуваного напряму з великою космічною швидкістю, тобто перехопити таку бомбу засобам ПРО буде значно складніше аніж перехопити міжконтинентальну балістичну ракету. Крім того, бомбу вигідно було б зробити із застосуванням засобів невидимості, щоб вона по можливості залишилася непоміченою до свого входу в атмосферу Землі (за підказкою знайомої по університету, бомбу можна закамуфлювати під звичайний шматок скелі, котрих багато падає з космосу в атмосферу; також за її підказкою, такими кораблями на астероїди можна транспортувати ядерне паливо для реактора, щоб робити склади ядерного палива, для майбутньої дозаправки з астероїдів ще й ядерним паливом, що покращить автономність таких кораблів; крім того, за її ідеєю, коли буде винайдено досить портативний термоядерний реактор, його можна було б використати в таких кораблях замість ядерного реактора, і тоді замість ядерного палива можна було б використовувати ту саму воду, що нею можна дозаправитись на астероїдах, що зробить такі кораблі необмежено автономними - тим більше, що з цієї води можна, наприклад виморожуванням, виділяти трохи важкої води, дейтерій з котрої буде термоядерним паливом, а решта води використовуватиметься як раніше).
Реалізувати такий космічний корабель можна, наприклад, наступним чином. Його можна збирати на низькій навколоземній орбіті з блоків, кожний з яких доставляється на орбіту, наприклад, космопланом (а при необхідності повернути корабель на землю - розбирається назад на блоки і кожен блок космопланом спускається окремо). Блоки можуть бути наступні: пристрій для забору льоду з поверхні астероїдів, житловий відсік (з рятувальним спускним апаратом), декілька фермених несучих прямокутних паралелепіпедів з цистерною для води всередині, реакторний відсік, охолоджуючі радіатори для реактора, консольні фермені блоки для двигунів та самі двигуни. З'єднати їх можна наступним чином: пристрій для забору льоду з поверхні астероїда стикується зверху над житловим відсіком (у вертикальному положенні циліндричного житлового відсіку), вниз під житловий відсік йде ферма з фермених блоків з цистернами для води, ця довга ферма закінчується приєднаним до неї з нижнього кінця реакторним відсіком (щоб відстань від житлового відсіку до радіоактивного реактора була максимальна); до реактора з двох сторін кріпляться радіатори охолодження; до повздовжної ферми між житловим відсіком та реактором, ближче до реактора, з двох сторін стикуються поперечні ферми - консолі, до яких стикуються блоки електричних (плазмових) реактивних двигунів, котрі можуть дещо повертатися і міняти вектор тяги.
За підказкою знайомої по університету, можливий і інший варіант: космічний корабель з такою двигунною установкою можна зробити у вигляді крилатого багаторазового шаттла, з можливістю багаторазових планеруючих посадок на Землю, і винесенням на орбіту багаторазовою ракетою - носієм. Це надасть додаткову можливість аеродинамічних маневрів у атмосферах небесних тіл, хоча теплозахист та крила погіршать розгінні характеристики. Атомний реактор можна було б розмістити в нижній частині вантажного відсіку в кормі, там же - електрогенератор та електиричні плазмові двигуни. Далі, до самої носової перегородки вантажного відсіку, можна розмістити ємності для води, а також невеликі балони для зріджених водню і кисню, отриманих електролізом (важливою можливістю, підказаною знайомою що займається психологією, є зворотнє отримання електроенергії з кисню та водню за допомогою паливного елементу). Всі ці агрегати та ємності можна розмістити в нижній частині вантажного відсіку шаттла, накривши їх палубою, так що на ній можна буде розміщати ще якийсь вантаж (ті ж ядерні боєголовки для далекого бомбардування). Охолоджуючі радіатори, необхідні для розсіяння тепла з реактору, можна було б змонтувати на внутрішніх сторонах стулок люку вантажного відсіку.
Цей винахід був мною продуманий за час від 1997 до 2003 року. На жаль, у 2005 році через обмін думками що стався через мою політичну діяльність, цей винахід став відомим іще декільком людям, і я не впевнений, чи вони не передали його іще комусь. Тому, як і для інших своїх винаходів, і в цілому щодо всіх своїх ідей, я готовий пройти перевірку на сучасному варіанті детектора брехні (підпорогові запитання, неусвідомлювані відповіді, але без анінайменшої підконтрольності), з тим щоб підтвердити своє авторство та дату пріоритету, і якщо знайшлися б конкуруючі винахідники чогось подібного, то пропоную пройти подібну перевірку з викладенням ходу міркувань також і їм - це було б виясненням і підтвердженням авторства та пріоритету.