калюжі посміхаються й горять бо сходить сонце
Так ранок тихий... 3 цементні башні як вкопані стоять затихли чорні на рожевім фоні.
Чого ви?...
Ті мовчать, неначе ненормальні.
Хоч, ніби ж ранок прокидається...
От пагорби пішли, чи схили, бо все схиляються у самих себе, немов намиста гарного разки послаблі.
І все те ніжно в ранішньому світі.
Між пагорбами дім (ха, Дім!)... то мабуть гарно жити в рожевім світанковім небі. Лиш зверху хмарка не пускає, що пагорби зв"язала. Ось порвалась. Така тоненька, ну, тепер ти вільний, гуляй, дім!
Ще колись в дитинстві
Я мріяла тут погуляти по тим намистинам разка старого, але ті мрії (О, сонце сходить!)
та хто і коли бачить, що паросткам дерев хочеться сонця.
Яскрава жарина зриває нове небо навкруги
лиш трохи повертає у реальність...так хочеться твоїм обіймам передать оте тепло, що тут переживаю... колись, у мріях
світанок разом ти і я зустрінем
і будемо щасливі
в ту вічну мить
Чого ви?...
Ті мовчать, неначе ненормальні.
Хоч, ніби ж ранок прокидається...
От пагорби пішли, чи схили, бо все схиляються у самих себе, немов намиста гарного разки послаблі.
І все те ніжно в ранішньому світі.
Між пагорбами дім (ха, Дім!)... то мабуть гарно жити в рожевім світанковім небі. Лиш зверху хмарка не пускає, що пагорби зв"язала. Ось порвалась. Така тоненька, ну, тепер ти вільний, гуляй, дім!
Ще колись в дитинстві
Я мріяла тут погуляти по тим намистинам разка старого, але ті мрії (О, сонце сходить!)
та хто і коли бачить, що паросткам дерев хочеться сонця.
Яскрава жарина зриває нове небо навкруги
лиш трохи повертає у реальність...так хочеться твоїм обіймам передать оте тепло, що тут переживаю... колись, у мріях
світанок разом ти і я зустрінем
і будемо щасливі
в ту вічну мить