Приємно перечитувати улюблену книжку, або зустрітися з давнім другом, так само приємно відвідати місце де колись пережив позитивні емоції. Особливо якщо це місце потужного фестивалю, яке навіть через 8 місяців по завершенню дійства має сильний енергетичний слід.
І тому коли випала можливість з’їздити до фортів Першої Світової, де минулого року відгримів фестиваль «ФортМісія», я не роздумуючи погодився.
Село Поповичі затягло густим димом. Тут, як і по всій Україні готуються до свят та прибирають садиби спалюючи минулорічне листя та бадилля. Це нагадало мені, що дим - невід’ємна частина війни та фестивальних багать.
Орієнтуючись на старі військові карти та кольорові роздруківки з «
гугл ерз» легко можна дістатись до фестивального поля, яке майже 100 років тому було і театром військових дій. Усвідомлення того що ця місцевість буквально всіяна артефактами першої світової і знання того що тут відбувався фестиваль мистецтв «ФортМісія» викликає дивне відчуття дотичності до історії та сучасної культури одночасно. Стежки витоптані учасниками фестивалю збереглися не гірше австрійський кам’яних доріг по яким возили важку техніку та снаряди, а там де стояв намет з написом «Биків двіжує» досі не росте трава.
Перший артефакт минулорічного фесту, який мені потрапив на очі, Човен Володимира Топія, нині схожий на кістяк доісторичної тварини.
На «малій сцені» все без змін, от тільки земля біля «квартири ІЗДРИКА» засіяна невідомими для мене грибами, напевно то енергетичний залишок від присутності Юрка.
Еко-театр, Влодка Кауфмана, зберігся найкраще (люблінський варіант знищений змерзлими поляками, які розібрали його на дрова) і ніщо не заважає сісти та продовжити спостерігати за зростанням вікової липи.
Торби Хорошка та Петлюка залишились не всі, але лишились, хоч і з відірваними ручками. Лендартовий об’єкт Івана Небесника тепер нагадує справжній природній мурашник. Аероплани досі кружляють над фортами, а «духи вогню» непогано пережили сувору зиму. Веселі написи на стінах відцензуровані жовтою фарбою, напевно тим про кого йшлося в написах (для історії хочеться додати що на місці жовтої фарби були ім’я Оксани, Альони та інших місцевих красунь.)
Територія фестивалю, весною виглядає зовсім по іншому ніж спекотним літом, листя та зелені зарослі приховували від ока унікальну систему австрійських окопів, або «5-ий форт» схожий на Колізей. Тому мені здається що розширятися фестивалю є куди, особливо зважаючи на те що цього року на фестивалі з’явиться театральна сцена та майданчик для перформансів.
Не зважаючи на те, що мені було приємно гуляти цією, майже безлюдною, територією я з нетерпінням чекаю 2 липня, коли вона знову оживе та заповниться музикою, літературою, перформансами та фестивальним натовпом, а саме: художниками, волонтерами, іноземцями, растаманами, прикордонниками, співаками, студентами, хіпанами, поетами, байкерами, контрабандистами, та іншими.
сліди фестивалю
"4 форт" - мала сцена
проект Івана Небесника
австрійські окопи
австрійські окопи
прикордонники
проект Влодка Кауфмана "ЕкоТеатр"
"Духи вогню" проект групи "Тотем" з Херсона
квіти Касі Сципіор
сумки Петлюка та Хорошка
аероплан гурту "Тотем"
Буркут
підозрілі машруми
ідилія
проект Мирослава Вайди
"Колізей" - майбутня літературна сцена
Багато інших цікавих світлин
http://fortmissia.com/content/view/185/290/lang,ua/ http://lvivska-plosha.livejournal.com/30218.html?