Радіо «Ініціатива»
Якось так вже склалося, що я не є великим шанувальником радіо. Ще коли жив в Києві мав декілька улюблених станцій, але вони з такою жахливою швидкістю зникали з ефіру (якраз в той момент коли я до них починав звикати), а на їх місці з’являлись попсові ефемки. Тому я віддавав перевагу власним платівкам, бабінам, касетам, сіді-дискам, а тепер віртуально-музичним носіям музики.
Але от нещодавно дійшов до мене інформейшн, що в найближчому часі відбудеться реіркарнаційне повернення радіо «Ініціатива». Така новина не могла пройти повз мої вуха, бо ще при житті в Києві (і коли Львів та все львівське мені вважалося апогеєм української культури) я вже знав про існування радіостанції «Ініціатива», мені про неї розповідали добрі друзі, траплялися згадки про неї в книжках та літературних статтях. Нажаль мені не довелося бути активним слухачем цієї радіостанції і тому мені важко дати їй власну оцінку, але от прошу до уваги фрагмент інтерв’ю (сивої давнини) Романа Чайки, музичній думці якого я абсолютно довіряю:
«Радіо "Ініціатива" готувало 24-годинний продукт. Ми запропонували слухачам все: амбітні власні новини без цензури, високоякісні програми з журналістами, політологами, політиками плюс музичний формат з відмовою від блатних і кримінальних пісень, які чомусь вперто подають в Україні як шансон. У нас в ефірі звучало 50-60 відсотків української музики - без шароварних стереотипів, на яких роблять комерцію у постсовковому просторі. Це був перший радіопроект, який запропонував велику кількість джазових програм і класичну музику. Ми зорієнтувалися на homo sapiens, і в певний момент прорахувалися - думали, що це 3-5 відсотків аудиторії, а виявилося 13 відсотків за два роки! Річ у тому, що в Україні відбулася підміна понять "формат" і "аудиторія" - це стара совєцька традиція, коли одна людина - якийсь редактор, разом із керівником комерційного відділу, підміняє собою цілу аудиторію. Але найцікавіше, що через рік нам уже не потрібна була дотація, ми виявились комерційним проектом. А найдорожчою стала програма класичної музики...»
А що ви можете сказати про радіо «Ініціатива»?
Але от нещодавно дійшов до мене інформейшн, що в найближчому часі відбудеться реіркарнаційне повернення радіо «Ініціатива». Така новина не могла пройти повз мої вуха, бо ще при житті в Києві (і коли Львів та все львівське мені вважалося апогеєм української культури) я вже знав про існування радіостанції «Ініціатива», мені про неї розповідали добрі друзі, траплялися згадки про неї в книжках та літературних статтях. Нажаль мені не довелося бути активним слухачем цієї радіостанції і тому мені важко дати їй власну оцінку, але от прошу до уваги фрагмент інтерв’ю (сивої давнини) Романа Чайки, музичній думці якого я абсолютно довіряю:
«Радіо "Ініціатива" готувало 24-годинний продукт. Ми запропонували слухачам все: амбітні власні новини без цензури, високоякісні програми з журналістами, політологами, політиками плюс музичний формат з відмовою від блатних і кримінальних пісень, які чомусь вперто подають в Україні як шансон. У нас в ефірі звучало 50-60 відсотків української музики - без шароварних стереотипів, на яких роблять комерцію у постсовковому просторі. Це був перший радіопроект, який запропонував велику кількість джазових програм і класичну музику. Ми зорієнтувалися на homo sapiens, і в певний момент прорахувалися - думали, що це 3-5 відсотків аудиторії, а виявилося 13 відсотків за два роки! Річ у тому, що в Україні відбулася підміна понять "формат" і "аудиторія" - це стара совєцька традиція, коли одна людина - якийсь редактор, разом із керівником комерційного відділу, підміняє собою цілу аудиторію. Але найцікавіше, що через рік нам уже не потрібна була дотація, ми виявились комерційним проектом. А найдорожчою стала програма класичної музики...»
А що ви можете сказати про радіо «Ініціатива»?