Jazz Bez 2011: Відкриття
Originally posted by efandy at Jazz Bez 2011: Відкриття
1 грудня 2011 року відкрився 11 Міжнародний джазовий фестиваль Jazz Bez. На згадку про ранні роки фестивалю перший концерт відбувся в Пороховій Вежі. Традиційно новаторський (і це не оксюморон) фестиваль, який щоразу представляє публіці не загальновідомих улюбленців, а нові імена й нові підходи до музики, й цього разу залишився вірний собі: джазу на відкритті не було.
У першому відділенні замість джазу була нова академічна музика у виконанні ансамблю Nostri Temporis (Максим Коломієць - гобой, Сергій Логінов - валторна, Олексій Шмурак - фортепіано, Антон Жуков - контрабас). Створений молодими композиторами - випускниками київської філармонії, ансамбль наразі є найактивнішим в Україні виконавцем і пропагандистом цієї течії. Програма під назвою ““Музичні приношення Малеру”, укладена з нагоди сторіччя від смерті видатного австрійського композитора, складалася з п'яти творів: трьох - самих учасиків ансамблю (Максима Коломійця, Олексія Шмурака і Богдана Сегіна) і двох - їхній австрійських колег (Матіаса Кранебітера і Даніеля Мозера).
Музиканти на початку концерту попередили, що гратимуть дуже тиху музику. І справді, її гучність більшість часу була співмірною з фоном публіки й залу. Часом доводилося напружувати вухо, щоби вловити ледь чутне шарудіння гобоя або ноту контрабаса, що губилася в гулі сценічного обладнання. З іншого боку, дихання залу додавало їй гуманістичності, заставляло сприймати її не відсторонено - як породження химерного інопланетного розуму в вакуумі, а органічно - як хоч і незвичну, але природню форму вираження людськості.
Для ознайомлення пропонуємо концертний запис твору "Прощання" Олексія Шмурака:
Ансамбль уже виступав у Львові 15 жовтня з проектом “Транзит”, тож для львівського слухача їх музика не була геть несподіваною. Однак для кращого розуміння за допомогою в осмисленні нового звучання ми звернулися до композитора і піаніста ансамблю Nostri Temporis Олексія Шмурака:Загалом наш жанр називають “нова академічна музика”, але якщо говорити про піджанри, то в її рамках зараз панує неймовірний плюралізм. Часто на одному фестивалі можуть звучати твори, написані різною технікою й у різній естетиці. Наприклад, сьогодні звучала моя п'єса, побудована тільки на тональності - і п'єса Максима Коломійця, що використовує так звані extended techniques - розширені акустичні можливості інструментів.
На нас впливають передовсім трендові композитори другої половини XX століття. З них я би передовсім виділив французьку спектральну школу, як-от Жерар Грізе та Трістан Мюрай. По-друге, це конкретна інструментальна музика Гельмута Лахенмана, який зробив використання нетрадиційних можливостей інструментів звичною виконавською технікою. По-третє, Сальваторе Шаріно з його експериментами з надтихими звуками. І, по-четверте, вплив постмодернізму з його еклектичним використанням технік попередніх епох. Але нова академічна музика ще не є до кінця осмисленою і описаною, бо вона ще не до кінця відбулаля, про yеї не можна говорити в минулому часі.
Найголовнішою подією для академічної музики за останні 30 років стала поява неакадемічних впливів: джазу, року, нойзу, імпровізаційної музики. Це розширило горизонти не тільки для виконавців, але й для слухачів. Завдяки цього ми от змогли приїхати на джазовий фестиваль з програмою, присвяченою класикові Малеру, грати там щось взагалі інше - і всі розуміють, і в нас ніхто не кидає помідорами.
Зараз ми зазнаємо потужного західного впливу - передовсім завдяки швидкому Інтернету і європейським стипендіям. Ще 6 років тому, коли я поступав в консерваторію, неможливо було уявити, що молоді композитори будуть писати щось подібне - таке робили, але рідко і несміливо. Тепер же розвиток просто експоненціальний.
Друге відділення до джазу теж мало досить умовне відношення: вільна імпровізаційна музика - жанр, який виходить за межі джазу. Імпровізували в складі міжнародного проекту “Sound in space” Юрій Яремчук на сопрано-саксофоні та бас-кларнеті, Ілля Бєлоруков (Росія) на альт-саксофоні та поляки Рафал Мазур (акустична бас-гітара) і Мєтек Гурка (перкусія). Їх музика вражає шириною динамічного й емоційного діапазону - від найтихших, найтонших, ледь чутних звуків до оглушливого тутті, від медитації до карнавального шаленства. Слухачі отримали можливість порівняти використання сонористичних технік академічними музикантами з Nostri Temporis та джазовими - у “Sound in space”. Якщо перші використовують їх скупо, мінімалістично, максимально насичуючи смислом кожен звук, то джазмени часто впадали в раж, захоплювалися самі собою і власно технікою і, здавалося, повністю відключалися від всього навколо. Якщо перші брали смисловою щільністю - другі напором енергії. Якщо музику перших поблагословив знуджений менестрелями Аполлон, до другі стали улюбленцями Діоніса, якого тільки втома заставляє на хвильку зупинитися - і тільк для того, щоби після короткого перепочинку відновити рух задля самого руху. Ось остання, найспокійніша композиція з концерту:
Завершився день джем-сейшном за участі музикантів з обох відділень, з проекту "Michael Balog Sextet" та учасники JazzClub.Lviv:
1 грудня 2011 року відкрився 11 Міжнародний джазовий фестиваль Jazz Bez. На згадку про ранні роки фестивалю перший концерт відбувся в Пороховій Вежі. Традиційно новаторський (і це не оксюморон) фестиваль, який щоразу представляє публіці не загальновідомих улюбленців, а нові імена й нові підходи до музики, й цього разу залишився вірний собі: джазу на відкритті не було.
У першому відділенні замість джазу була нова академічна музика у виконанні ансамблю Nostri Temporis (Максим Коломієць - гобой, Сергій Логінов - валторна, Олексій Шмурак - фортепіано, Антон Жуков - контрабас). Створений молодими композиторами - випускниками київської філармонії, ансамбль наразі є найактивнішим в Україні виконавцем і пропагандистом цієї течії. Програма під назвою ““Музичні приношення Малеру”, укладена з нагоди сторіччя від смерті видатного австрійського композитора, складалася з п'яти творів: трьох - самих учасиків ансамблю (Максима Коломійця, Олексія Шмурака і Богдана Сегіна) і двох - їхній австрійських колег (Матіаса Кранебітера і Даніеля Мозера).
Музиканти на початку концерту попередили, що гратимуть дуже тиху музику. І справді, її гучність більшість часу була співмірною з фоном публіки й залу. Часом доводилося напружувати вухо, щоби вловити ледь чутне шарудіння гобоя або ноту контрабаса, що губилася в гулі сценічного обладнання. З іншого боку, дихання залу додавало їй гуманістичності, заставляло сприймати її не відсторонено - як породження химерного інопланетного розуму в вакуумі, а органічно - як хоч і незвичну, але природню форму вираження людськості.
Для ознайомлення пропонуємо концертний запис твору "Прощання" Олексія Шмурака:
Ансамбль уже виступав у Львові 15 жовтня з проектом “Транзит”, тож для львівського слухача їх музика не була геть несподіваною. Однак для кращого розуміння за допомогою в осмисленні нового звучання ми звернулися до композитора і піаніста ансамблю Nostri Temporis Олексія Шмурака:Загалом наш жанр називають “нова академічна музика”, але якщо говорити про піджанри, то в її рамках зараз панує неймовірний плюралізм. Часто на одному фестивалі можуть звучати твори, написані різною технікою й у різній естетиці. Наприклад, сьогодні звучала моя п'єса, побудована тільки на тональності - і п'єса Максима Коломійця, що використовує так звані extended techniques - розширені акустичні можливості інструментів.
На нас впливають передовсім трендові композитори другої половини XX століття. З них я би передовсім виділив французьку спектральну школу, як-от Жерар Грізе та Трістан Мюрай. По-друге, це конкретна інструментальна музика Гельмута Лахенмана, який зробив використання нетрадиційних можливостей інструментів звичною виконавською технікою. По-третє, Сальваторе Шаріно з його експериментами з надтихими звуками. І, по-четверте, вплив постмодернізму з його еклектичним використанням технік попередніх епох. Але нова академічна музика ще не є до кінця осмисленою і описаною, бо вона ще не до кінця відбулаля, про yеї не можна говорити в минулому часі.
Найголовнішою подією для академічної музики за останні 30 років стала поява неакадемічних впливів: джазу, року, нойзу, імпровізаційної музики. Це розширило горизонти не тільки для виконавців, але й для слухачів. Завдяки цього ми от змогли приїхати на джазовий фестиваль з програмою, присвяченою класикові Малеру, грати там щось взагалі інше - і всі розуміють, і в нас ніхто не кидає помідорами.
Зараз ми зазнаємо потужного західного впливу - передовсім завдяки швидкому Інтернету і європейським стипендіям. Ще 6 років тому, коли я поступав в консерваторію, неможливо було уявити, що молоді композитори будуть писати щось подібне - таке робили, але рідко і несміливо. Тепер же розвиток просто експоненціальний.
Друге відділення до джазу теж мало досить умовне відношення: вільна імпровізаційна музика - жанр, який виходить за межі джазу. Імпровізували в складі міжнародного проекту “Sound in space” Юрій Яремчук на сопрано-саксофоні та бас-кларнеті, Ілля Бєлоруков (Росія) на альт-саксофоні та поляки Рафал Мазур (акустична бас-гітара) і Мєтек Гурка (перкусія). Їх музика вражає шириною динамічного й емоційного діапазону - від найтихших, найтонших, ледь чутних звуків до оглушливого тутті, від медитації до карнавального шаленства. Слухачі отримали можливість порівняти використання сонористичних технік академічними музикантами з Nostri Temporis та джазовими - у “Sound in space”. Якщо перші використовують їх скупо, мінімалістично, максимально насичуючи смислом кожен звук, то джазмени часто впадали в раж, захоплювалися самі собою і власно технікою і, здавалося, повністю відключалися від всього навколо. Якщо перші брали смисловою щільністю - другі напором енергії. Якщо музику перших поблагословив знуджений менестрелями Аполлон, до другі стали улюбленцями Діоніса, якого тільки втома заставляє на хвильку зупинитися - і тільк для того, щоби після короткого перепочинку відновити рух задля самого руху. Ось остання, найспокійніша композиція з концерту:
Завершився день джем-сейшном за участі музикантів з обох відділень, з проекту "Michael Balog Sextet" та учасники JazzClub.Lviv: