монахи

[lvivil]

Якось несподівано пізно усвідомився очевидний зв"язок між такими словами, як, наприклад, "монах" і "монарх")  ... Ото початкове "мон" (від "моно") так випирає, що його аж трудно зауважити!...)  "монотеїзм, моногамія, монолог" - всім відомі слова... "моно" - "один", джерела кажуть, що давньогрецькою  "μοναχός - одинокий, μόνος - один" ... Отож, "монах" дослівно означає "одинак"... правда, я от задумався - "одинак" чи "самітник"... бо якщо монахів багато, вони утворюють, наприклад, якийсь орден, то тоді які ж вони "одинаки" - хіба в розумінні, що не одружені з жінками? .;. але тоді назва "монах" за змістом дуже специфічно прив"язана до такої інтерпретації, бо монахи, як всім відомо, пов"язані і з церквою, і з сужінням Богу... так, вони без жінок, вони не такі, як всі, але вони не одинаки і не одинокі!...  Інша справа, що слово "монах" виникло не сьогодні і не вчора  -  в часи виникнення, наприклад, християнства монахи справді виглядали самітниками - коли ще не було розгалуженої церковної структури і монашиних орденів.  Напевно, в таких обставинах провести межу між "одинком" і "самітником" важче... Хоча, з іншої сторони, і якийсь мужчина - не монах -  міг бути неодруженим, тобто одиноким власне в такому сенсі... Однак він не відділяв себе від решти звичайного суспільтва - не виокремлювався і не усамітнювався.  З тої точки зору монахам більше б пасувало поняття "самітник"... хоча і в тому випадку неможливо не бачити, якими такі назви - монах=одинак, самітник - є далекими від суті того, що вони покликані позначати... тобто, людину, яка присвятила своє життя пошукам шляхів до Бога, зреклась всього суєтного - назвати "одинаком" можуть тільки люди  зовсім сторонні  і  дуже далекі від тих понять, люди, які зовсім не розуміють того, що відбувається з тою людиною,  люди, в очах яких вона мало чим відрізняється від  "хворої  особи", яку життя викидає з суспільства,  чи навіть зграї - стаї... як на мене,  то навіть  у  ті давні часи  що ж заважало  назвати таких людей якимось словом,  що у більшій мірі передавало б їхній внутрішній стан, декларовані  прагнення і зовнішнє сприйняття рештою суспільства. яке хай і не готове теж практикувати такий спосіб життя, але розуміє його і поважає?  Ну, наприклад, якщо людина чи група людей присвячує своє життя служіння Богу, то чому б їх так було і не назвати, скажімо,  "божич, божичі"...?
... ну й про "монарха"...  той теж "один" ("мон-"), але вже не +"-ах", а + "-арх"... "архієрей, архангел археологія, архітектура" і т.д. - всюди "арх-" означає "старий" чи "старший", "той що ближче до початків, витоків"... отож, "монарх" - "старший одинак" в розумінні "виокремлений старійшина"... десь так... хоча, можливо, не гіршим було б і слово "архімон")