10 заповідей Божих і феномен брехні
Отож, зацікавило наступне.
У всіх несправедливостях, що коїлись, кояться і будуть коїтись на білому світі, так чи інакше завжди присутнє поняття "брехня" (=неправда, =обман). Якщо б уявити собі ситуацію, що люди або взагалі були б не здатні брехати, або їм щось не дозволяло брехати під загрозою настрашніших кар, то від того несправедливість та насильство у світі б не зникли, однак методи фіксації наслідків таких актів були б суттєво іншими. Якби там не було, переважна, а то й майже абсолютна більшість суперечок починається з того, що їх учасники звинувачують одні одних у нечесності та неправдивості.
Щоб надалі уникнути двозначностей і непорозумінь, спочатку наведемо загальноприйняті, зрозумілі і вичерпні означення брехні. Наприклад:
"Існує багато авторських визначень брехні:
- Ж. Мазіп пропонує складне визначення цього феномену. Обман (брехня) - навмисна спроба (успішна чи ні), приховати і / або сфабрикувати фактичну або / і емоційну інформацію, усними або / і невербальними засобами, щоб створити або підтримати в іншому або в інших віру, яку сам комунікатор вважає помилковою.
- О. Фрай: Брехня - це успішна або безуспішна навмисна спроба, яка вчиняється без попередження, для того, щоб сформувати в іншої людини переконання, яке комунікатор вважає невірним.
- Д. ДеПауло: брехня - дуже поширений у повсюдній практиці життя комунікативний феномен, який включає в себе різноманітність ситуацій і тактик брехні. Автор пропонує трифакторну модель брехні, в яку включені компоненти: зміст, тип і референт. Змістом брехні може виступати емоція, дія, виправдання, досягнення і факт. За типом брехня буває: пряма (неправда в чистому вигляді), перебільшена і тонка (опускання важливих деталей), самоорієнтована та орієнтована на інших). Іноді брехнею називають ненавмисне створення та утримання думки, яке поширювач може вважати істинним, але невідповідність істині якого доведено, підтверджено і відомо.
П. Екман визначає брехню як «навмисне рішення ввести в оману того, кому адресована інформація, без попередження про свій намір зробити це».
В психіатрії патологічну брехливість (pseudologia fantastica) розуміють як фальсифікацію, дуже складної структури, тривалу у часі (від декількох років до цілого життя), яка не викликана недоумством, божевіллям і епілепсію. Потреба привертати до себе увагу і вселяти в інших несправедливе почуття поваги до своєї особистості з'єднується з надмірно збудливою, багатою, незрілої фантазією і моральними дефектами. Багато дослідників розглядають патологічну брехливість як невід'ємний атрибут важких психічних і «соціальних» хвороб. Наприклад, Дік c колегами до патологічних брехунів відносить наркоманів і алкоголіків, людей з нарцисизмом, психопатизмом і соціопатією.
Якщо розглядати брехню, як маніпулювання інформацією, то тут відповідно існує наступна класифікація видів брехні:
1. Маніпулювання якістю інформації.
2. Маніпулювання кількістю інформації.
3. Передача двозначної, розмитої інформації
4. Недоречна інформація (Порушення цього принципу підходить під термін «диверсійна відповідь », коли співрозмовник перенаправляє бесіду, відхиляючи її від небезпечних для нього фактів).
5. Замовчування - приховування правди.
6. Спотворення, фабрикація - повідомлення неправдивої інформації.
Суспільна класифікація видів брехні:
містифікація, фальсифікація, симуляція, самозванствo, плагіат, підміна понять, дитячий обман, замовчування, "білий" обман, підлещування, обман во ім"я блага, неправдиве свідчення, навіт, блеф, підтасовка фактів, перебільшення / применшення, контекстний обман, неправдиве заперечення, вимушений обман і т.д.
Отож, виникає резонне запитання:
- що ж на той рахунок кажуть нам ті суспільні інституції, що традиційно вже тривалий час з власної волі беруть на себе роль хранителів моральності, духовності і іншої різноманітної добропристойності, які, на перший погляд, аж ніяк не можуть узгоджуватися зі схильністю до всякої брехні чи прибріхування...?
Читаємо:
10 заповідей Божих (християнство):
"...І Бог промовляв всі слова оці, кажучи: Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.
Що можна сказати з приводу вищенаведеного?
Як не крути, але феномен брехні в християнській та деяких інших релігійних традиціях аж ніяк не розглядається, як один з основних інструментів, що використовуються для здійснювання людьми всякого насильства і несправедливості.
Чому можна зробити такий висновок? Перш за все тому, що явно про неправду, обман, брехню говориться тільки у пункті 9, і то в контексті "неправдивого свідчення", тобто навіту. Всі інші наведені вище різновиди брехні явним чином в заповідях не згадуються, хоча, можливо, десь тим чи іншим чином підрозуміваються (наприклад, перелюб та крадіжка зазвичай підрозумівають і приховування цих фактів від сторонніх).
Однак, загалом оглядаючи наведену вище інформацію стосовно феномену брехні та - на її тлі - 10 основних заповідей християнства, можна підсумувати, що хоча ці 10 заповідей не схиляють людину до обману, але, з іншої сторони, суттєво і не протидіють використанню людиною всього різноманніття брехні, як інструментарію для досягнання нею тактичних і стратегічних цілей у її повсякденному житті.
Чому так може бути...?
Одна версія відповіді - заповіді писалися порівняно давно. Без сумніву, в ті давні часи всі вищенаведені різновиди брехні людям в тій чи іншій формі вже були відомі і практикувалися. Однак в середньому тодішні суспільства були влаштованими значно простіше у порівнянні із сьогоднішніми. Тому, якщо в більш ранні в порівнянні з нинішніми часи наведені 10 заповідей могли мати значення ефективного регулятора суспільних норм, то в суспільстві нинішньому вони в цій формі для такої функції практично зовсім непридатні.
Друга версія відповіді, не обов"язково альтернативна першій (може бути і доповнюючою), полягає в тому, що ті чи інші різновиди обману є нормою і самих релігійних вчень. Адже, взявши першоджерела, дуже легко можна навести з них приклади надання "неповної інформації", "двозначної інформації", "диверсійних відповідей". Саме тому релігійним структурам невигідно фіксувати увагу віруючих на самому понятті "брехні, як такої" в якості одного з найбільших гріхів.
Хоча, за Біблією, гріхопадіння людини почалося, власне, з того, що спочатку Єва, а за нею і Адам, стали жертвами обману.)
Загалом в тій темі я не тяжію до однозначних висновків і вердиктів. Але мене цікавить питання про те, наскільки активно ті чи інші релігії протидіють обману, як першопричині всіх тих негативних явищ життя людей, стосовно існування яких самі ж представники тих релігій висловюють щирий жаль.
У всіх несправедливостях, що коїлись, кояться і будуть коїтись на білому світі, так чи інакше завжди присутнє поняття "брехня" (=неправда, =обман). Якщо б уявити собі ситуацію, що люди або взагалі були б не здатні брехати, або їм щось не дозволяло брехати під загрозою настрашніших кар, то від того несправедливість та насильство у світі б не зникли, однак методи фіксації наслідків таких актів були б суттєво іншими. Якби там не було, переважна, а то й майже абсолютна більшість суперечок починається з того, що їх учасники звинувачують одні одних у нечесності та неправдивості.
Щоб надалі уникнути двозначностей і непорозумінь, спочатку наведемо загальноприйняті, зрозумілі і вичерпні означення брехні. Наприклад:
"Існує багато авторських визначень брехні:
- Ж. Мазіп пропонує складне визначення цього феномену. Обман (брехня) - навмисна спроба (успішна чи ні), приховати і / або сфабрикувати фактичну або / і емоційну інформацію, усними або / і невербальними засобами, щоб створити або підтримати в іншому або в інших віру, яку сам комунікатор вважає помилковою.
- О. Фрай: Брехня - це успішна або безуспішна навмисна спроба, яка вчиняється без попередження, для того, щоб сформувати в іншої людини переконання, яке комунікатор вважає невірним.
- Д. ДеПауло: брехня - дуже поширений у повсюдній практиці життя комунікативний феномен, який включає в себе різноманітність ситуацій і тактик брехні. Автор пропонує трифакторну модель брехні, в яку включені компоненти: зміст, тип і референт. Змістом брехні може виступати емоція, дія, виправдання, досягнення і факт. За типом брехня буває: пряма (неправда в чистому вигляді), перебільшена і тонка (опускання важливих деталей), самоорієнтована та орієнтована на інших). Іноді брехнею називають ненавмисне створення та утримання думки, яке поширювач може вважати істинним, але невідповідність істині якого доведено, підтверджено і відомо.
П. Екман визначає брехню як «навмисне рішення ввести в оману того, кому адресована інформація, без попередження про свій намір зробити це».
В психіатрії патологічну брехливість (pseudologia fantastica) розуміють як фальсифікацію, дуже складної структури, тривалу у часі (від декількох років до цілого життя), яка не викликана недоумством, божевіллям і епілепсію. Потреба привертати до себе увагу і вселяти в інших несправедливе почуття поваги до своєї особистості з'єднується з надмірно збудливою, багатою, незрілої фантазією і моральними дефектами. Багато дослідників розглядають патологічну брехливість як невід'ємний атрибут важких психічних і «соціальних» хвороб. Наприклад, Дік c колегами до патологічних брехунів відносить наркоманів і алкоголіків, людей з нарцисизмом, психопатизмом і соціопатією.
Якщо розглядати брехню, як маніпулювання інформацією, то тут відповідно існує наступна класифікація видів брехні:
1. Маніпулювання якістю інформації.
2. Маніпулювання кількістю інформації.
3. Передача двозначної, розмитої інформації
4. Недоречна інформація (Порушення цього принципу підходить під термін «диверсійна відповідь », коли співрозмовник перенаправляє бесіду, відхиляючи її від небезпечних для нього фактів).
5. Замовчування - приховування правди.
6. Спотворення, фабрикація - повідомлення неправдивої інформації.
Суспільна класифікація видів брехні:
містифікація, фальсифікація, симуляція, самозванствo, плагіат, підміна понять, дитячий обман, замовчування, "білий" обман, підлещування, обман во ім"я блага, неправдиве свідчення, навіт, блеф, підтасовка фактів, перебільшення / применшення, контекстний обман, неправдиве заперечення, вимушений обман і т.д.
Отож, виникає резонне запитання:
- що ж на той рахунок кажуть нам ті суспільні інституції, що традиційно вже тривалий час з власної волі беруть на себе роль хранителів моральності, духовності і іншої різноманітної добропристойності, які, на перший погляд, аж ніяк не можуть узгоджуватися зі схильністю до всякої брехні чи прибріхування...?
Читаємо:
10 заповідей Божих (християнство):
"...І Бог промовляв всі слова оці, кажучи: Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.
- 1. Хай не буде тобі інших богів перед Мною!
- 2. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що у воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.
- 3. Не призивай Імення Господа, Бога твого даремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення даремно.
- 4. Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість днів творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.
- 5. Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!
- 6. Не вбивай!
- 7. Не чини перелюбу!
- 8. Не кради!
- 9. Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!
- 10. Не жадай дому ближнього свого, не жадай жінки ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!
Що можна сказати з приводу вищенаведеного?
Як не крути, але феномен брехні в християнській та деяких інших релігійних традиціях аж ніяк не розглядається, як один з основних інструментів, що використовуються для здійснювання людьми всякого насильства і несправедливості.
Чому можна зробити такий висновок? Перш за все тому, що явно про неправду, обман, брехню говориться тільки у пункті 9, і то в контексті "неправдивого свідчення", тобто навіту. Всі інші наведені вище різновиди брехні явним чином в заповідях не згадуються, хоча, можливо, десь тим чи іншим чином підрозуміваються (наприклад, перелюб та крадіжка зазвичай підрозумівають і приховування цих фактів від сторонніх).
Однак, загалом оглядаючи наведену вище інформацію стосовно феномену брехні та - на її тлі - 10 основних заповідей християнства, можна підсумувати, що хоча ці 10 заповідей не схиляють людину до обману, але, з іншої сторони, суттєво і не протидіють використанню людиною всього різноманніття брехні, як інструментарію для досягнання нею тактичних і стратегічних цілей у її повсякденному житті.
Чому так може бути...?
Одна версія відповіді - заповіді писалися порівняно давно. Без сумніву, в ті давні часи всі вищенаведені різновиди брехні людям в тій чи іншій формі вже були відомі і практикувалися. Однак в середньому тодішні суспільства були влаштованими значно простіше у порівнянні із сьогоднішніми. Тому, якщо в більш ранні в порівнянні з нинішніми часи наведені 10 заповідей могли мати значення ефективного регулятора суспільних норм, то в суспільстві нинішньому вони в цій формі для такої функції практично зовсім непридатні.
Друга версія відповіді, не обов"язково альтернативна першій (може бути і доповнюючою), полягає в тому, що ті чи інші різновиди обману є нормою і самих релігійних вчень. Адже, взявши першоджерела, дуже легко можна навести з них приклади надання "неповної інформації", "двозначної інформації", "диверсійних відповідей". Саме тому релігійним структурам невигідно фіксувати увагу віруючих на самому понятті "брехні, як такої" в якості одного з найбільших гріхів.
Хоча, за Біблією, гріхопадіння людини почалося, власне, з того, що спочатку Єва, а за нею і Адам, стали жертвами обману.)
Загалом в тій темі я не тяжію до однозначних висновків і вердиктів. Але мене цікавить питання про те, наскільки активно ті чи інші релігії протидіють обману, як першопричині всіх тих негативних явищ життя людей, стосовно існування яких самі ж представники тих релігій висловюють щирий жаль.