Що означає слово "Різдво" і як воно могло утворитись?
Оскільки наблизились Різдвяні свята, слово "Різдво" починає звучати звідусіль. І то є добра нагода, щоб задуматись над тим, що воно означає. Про що мова? Адже всім відомо, що "Різдво" - одне з найбільших (якщо не найбільше) християнських свят. Але яким є походження власне самого слова? Уявімо собі людину, яка зацікавилася значенням того слова і вирішила пошукати відповідь на своє запитання в інтернеті. Хоча всі ми інтуїтивно розуміємо, що слово "Різдво", будучи пов'язаним з народженням Ісуса Христа, якось пов'язане зі словом "родити". Російськомовним людям, здавалося б, простіше - російське "рождество" безпосередньо пов'язане з російським словами "рождение, рождаться", але і їм також важливо переконатись у своїх інтуїтивних здогадах... Якими ж мали б бути дії допитливої людини?
Людина "заходить в український Гугл", набирає слова "Різдво+походження слова". Перед нею з'являється багато джерел, але, наприклад, на перших п'яти сторінках їхнього переліку я не зміг виявити жодного джерела, де було б якесь чітке, зрозуміле, конкретне пояснення того, звідки то слово взялося. В російському гуглі, набравши "рождество+этимология", знаходимо вже певну конкретику:
- словник Фасмера пише:
"Заимств. из цслав., ср. др.-русск. рожьство, ст.-слав. рождьство γέννησις (Остром., Клоц., Супр.). Связано с роди́ть (см.)"
- словник Даля:
"...термин рождество в словаре не найден... " (хіба не дивно? - якщо це таке важливе слово... у росіян навіть "неділя" називається "восресенье", тому, здавалось би, всі християнські назви повинні б мати щонайповніше і щонайдокладніше висвітлення як стосовно свого змісту, так і походження)...
- словник Ушакова: серед іншого зауважено, що анахронічним синонімом "рождества" є слово "рождение". Але більше нічого суттєвого...
Ну, але загалом і того достатньо... авторитетний "фасмер" нам прямо каже, що нинішнє "рождество" утворено від старослов. "рождьство", що то все пов'язано зі словом "родить"... Отож, на перший погляд, все зрозуміло... Але ж чекайте - як же українське "Різдво"? - а, ну тут теж все ясно... українцям властиве "ікання", в ряді випадків вони замість "о" кажуть "і", так і тут, "рождество" перекрутили на "різвдо"... от і все пояснення... )
Тільки зовсім чуть-чуть муляє те, що й Фасмер каже, ніби "рождество" пов'язане зі словом "родить", а в тому слові "ж" також відсутнє... можна було б відмахнутись від тої дрібниці і поставити крапку... але слово "родити" належить до великої множини споріднених слів:
родити, народжувати - род/рід - родина, рідня - народ/нарід - дородність - порода - врода - переродження - виродження і багато інших... як бачимо, всюди в основі лежить "род/рід"... виключенням є хіба слово "врожай"... ще зауважимо, що християнство прийшло на наші землі на початку минулого тисячоліття, тому назва свята "Рождество" в його християнському розумінні не може бути давнішою, а от всі оті слова з основою "род/рід", очевидно, значно давніші... бо, як відомо, так звана старослов'янська мова є насправді мовою староцерковною, що була створена на основі солунського діалекту... отож, правдоподібно, первинними, не спотвореними є слова з основою "род/рід", в яких в якості добудови після "д" появляється "ж" - народити - народжувати... а от вже в давніх болгар - ослов"янених тюрків, у яких князі ще за 100 років до хрещення Руси називались ханами - порядок звуків у словах слов"янської мови, яку вони перейняли, міг і змінитись...
Отож, правдоподібно, історія слова "Різдво" є наступною... Існували давні слов"янські слова з основою "рід/род", які відображали чи не найголовнішу функцію буття людини - продовження роду через народження наступних поколінь... по ходу історії слов"яни розселялись по різних землях, ділились на племена, ослов"янювали інші народи, самі в тій чи іншій мірі втрачали своє слов"янство або й перемішувались з іншими... в доволі пізній період часу - у 870 р. - на землю ослов"янених болгар під політичним тиском Візантії прийшло християнство, візантійські християнські тексти були адаптовані до мови тодішньої Великої Болгарії... ще років через сто християнство прийшло і у Київську Русь, тоді ж туди прийшли і християнські тексти, написані скоректованою староболгарською... ця мова і стала літературною мовою Київської Русі на противагу живій народній мові (сукупності споріднених діалектів), де продовжували говорити "род/рід, народження" і т.д.... але книжна мова принесла назад спотворене відлуння нашого голосу, нашої мови - слово "рождєніє", тобто спотворене "родження, народження"... Потім Київська Русь загинула, виник її перший переформатований варіант - Велике князівство Литовське, у якому спочатку літературною мовою була все та ж староцерковна/старослов"янська, яку так багато представників колишньої Київської Русі намагались адаптувати до живої української мови... Потім виникла Річ Посполита - і староцерковній мові на тих теренах настав кінець, бо разом з Польщею прийшов католицизм... Але й польською Різдво - то є "Боже Народзенє", хоча польська мова й зазнала значного впливу постлатинського світу... Тим часом з іншої сторони на уламках Золотої Орди постала Московія, в становленні якої особливу роль зіграла її власна православна церква. Там то староцерковна мова і знайшла свій державний прихисток.... по мірі того, як Московське царство поширювало свій ареал впливу, куючи нову спільність - новий народ із суміші племен, покорених ще Золотою Ордою, староцерковна мова (у дивному гібриді із залишками праукраїнської мови Київської Руси, та з домішками татарської та угрофінської) почала розвиватись і поширюватись. Коли Московське царство переродилось в імперію, змінило свою назву на назву "Россія" і поглинуло колишню свою митрополію - територію Київської Русі - остаточно і повністю, тоді то слово "Рождєство" стало устійненою літературною нормою... І та літературна норма найшла своє відображення у все ще живій поневоленій українській мові. Тим відображенням і стало слово "Різдво", в ньому справді "о" перетворилось в "і", "ж" виявилось поперед "д", як в оригіналі "рождєство", але мутувало в "з" задля милозвучності.... багатьом дітям то слово інтуєтивно може асоціюватись зі словами "різка" (колись були популярними покрашені у срібний колір так звані церквяні "різочки", чи зі словом "різати" (вуджену ковбаску, шиночку, печений хлібець, холодець - одним словом, все те, чим так багатий наш український різдвяний стіл відповідно до наших багатих українських традицій)...
Роздивляючись оту дивину "різдво - рождество", я звернув увагу й на інше... слово "рід-род"...
В українській мові всі поняття, пов"язані зі словом "родити", як одною з первинних функцій людини, є гармонійно відображенні цілим спектром відповідних слів - всі з основою "род"... мова йде про споріднені поняття, що описують життєві функції, суспільні чи природні явища, процеси, дії, відповідно у формах іменників, прикметників, дієслів і інших частин мови... та вся розвинутість вказує, що, у випадку, якщо мало місце запозичення слова, то воно - те запозичення - повинно було статись доволі давно, аби прижитись і досягти такої повноти відображення у мовному просторі... при тім також необхідно мати пояснення того, в який період часу, за яких історичних обставин та умов, під впливом чого таке запозичення могло статись, прижитись і розвинутись... а без того всі оті твердження про мовні запозичення, як кажуть самі росіяни, - "фількіна грамота"....
От погляньмо на наступну табличку:
укр. - рос.
рід / род - род
рідня - родня
народитись - родіться
народження - рождєніє
народжений - рождьонний
народність - народность
народ - народ
Що цікаво, так це те, яким чином, з чого виникає в російській мові "народ", "народность"...? адже природнього гармонійного поєднання префікса "на-" з наступним "-род" в тій мові, як видно, нема... нема значимої кількості дієслів у різних часах, іменників і прикметників - то звідки ж взялося "народ"?
Найбільше задоволення приносить пояснення з тлумачного словника Даля:
НАРАЖДАТЬ - ... народить окончат.; нарожать, народить однократн. (от рожать длит. родить окончат.). ....
Веселить це поясннея тому, що воно, власне, ніяким поясненням не є. Щоб у тому пересвідчитись, достатньо утворити від того слова - нараждать - всеможливі форми дієслів у різних часах, дієприкметників, прикметників та іменників, ставлячи їх в однину та множину і відміняючи по відмінках. Тоді одразу видно, наскільки така форма є неприродньою і незручною для російської мови.
Тому не дивно, що не можна знайти такого слова в сучасному словнику російської мови:
"...Искомое слово отсутствует
Похожие слова:
награждать, -аю, -ает ..."
І от тоді знову запитання - коли, під впливом яких факторів то слово зникло з російської мови, якщо воно в ній справді було... ) І звідки взялося слово "народ"?
Для мене то запитання виглядає риторичним...
Людина "заходить в український Гугл", набирає слова "Різдво+походження слова". Перед нею з'являється багато джерел, але, наприклад, на перших п'яти сторінках їхнього переліку я не зміг виявити жодного джерела, де було б якесь чітке, зрозуміле, конкретне пояснення того, звідки то слово взялося. В російському гуглі, набравши "рождество+этимология", знаходимо вже певну конкретику:
- словник Фасмера пише:
"Заимств. из цслав., ср. др.-русск. рожьство, ст.-слав. рождьство γέννησις (Остром., Клоц., Супр.). Связано с роди́ть (см.)"
- словник Даля:
"...термин рождество в словаре не найден... " (хіба не дивно? - якщо це таке важливе слово... у росіян навіть "неділя" називається "восресенье", тому, здавалось би, всі християнські назви повинні б мати щонайповніше і щонайдокладніше висвітлення як стосовно свого змісту, так і походження)...
- словник Ушакова: серед іншого зауважено, що анахронічним синонімом "рождества" є слово "рождение". Але більше нічого суттєвого...
Ну, але загалом і того достатньо... авторитетний "фасмер" нам прямо каже, що нинішнє "рождество" утворено від старослов. "рождьство", що то все пов'язано зі словом "родить"... Отож, на перший погляд, все зрозуміло... Але ж чекайте - як же українське "Різдво"? - а, ну тут теж все ясно... українцям властиве "ікання", в ряді випадків вони замість "о" кажуть "і", так і тут, "рождество" перекрутили на "різвдо"... от і все пояснення... )
Тільки зовсім чуть-чуть муляє те, що й Фасмер каже, ніби "рождество" пов'язане зі словом "родить", а в тому слові "ж" також відсутнє... можна було б відмахнутись від тої дрібниці і поставити крапку... але слово "родити" належить до великої множини споріднених слів:
родити, народжувати - род/рід - родина, рідня - народ/нарід - дородність - порода - врода - переродження - виродження і багато інших... як бачимо, всюди в основі лежить "род/рід"... виключенням є хіба слово "врожай"... ще зауважимо, що християнство прийшло на наші землі на початку минулого тисячоліття, тому назва свята "Рождество" в його християнському розумінні не може бути давнішою, а от всі оті слова з основою "род/рід", очевидно, значно давніші... бо, як відомо, так звана старослов'янська мова є насправді мовою староцерковною, що була створена на основі солунського діалекту... отож, правдоподібно, первинними, не спотвореними є слова з основою "род/рід", в яких в якості добудови після "д" появляється "ж" - народити - народжувати... а от вже в давніх болгар - ослов"янених тюрків, у яких князі ще за 100 років до хрещення Руси називались ханами - порядок звуків у словах слов"янської мови, яку вони перейняли, міг і змінитись...
Отож, правдоподібно, історія слова "Різдво" є наступною... Існували давні слов"янські слова з основою "рід/род", які відображали чи не найголовнішу функцію буття людини - продовження роду через народження наступних поколінь... по ходу історії слов"яни розселялись по різних землях, ділились на племена, ослов"янювали інші народи, самі в тій чи іншій мірі втрачали своє слов"янство або й перемішувались з іншими... в доволі пізній період часу - у 870 р. - на землю ослов"янених болгар під політичним тиском Візантії прийшло християнство, візантійські християнські тексти були адаптовані до мови тодішньої Великої Болгарії... ще років через сто християнство прийшло і у Київську Русь, тоді ж туди прийшли і християнські тексти, написані скоректованою староболгарською... ця мова і стала літературною мовою Київської Русі на противагу живій народній мові (сукупності споріднених діалектів), де продовжували говорити "род/рід, народження" і т.д.... але книжна мова принесла назад спотворене відлуння нашого голосу, нашої мови - слово "рождєніє", тобто спотворене "родження, народження"... Потім Київська Русь загинула, виник її перший переформатований варіант - Велике князівство Литовське, у якому спочатку літературною мовою була все та ж староцерковна/старослов"янська, яку так багато представників колишньої Київської Русі намагались адаптувати до живої української мови... Потім виникла Річ Посполита - і староцерковній мові на тих теренах настав кінець, бо разом з Польщею прийшов католицизм... Але й польською Різдво - то є "Боже Народзенє", хоча польська мова й зазнала значного впливу постлатинського світу... Тим часом з іншої сторони на уламках Золотої Орди постала Московія, в становленні якої особливу роль зіграла її власна православна церква. Там то староцерковна мова і знайшла свій державний прихисток.... по мірі того, як Московське царство поширювало свій ареал впливу, куючи нову спільність - новий народ із суміші племен, покорених ще Золотою Ордою, староцерковна мова (у дивному гібриді із залишками праукраїнської мови Київської Руси, та з домішками татарської та угрофінської) почала розвиватись і поширюватись. Коли Московське царство переродилось в імперію, змінило свою назву на назву "Россія" і поглинуло колишню свою митрополію - територію Київської Русі - остаточно і повністю, тоді то слово "Рождєство" стало устійненою літературною нормою... І та літературна норма найшла своє відображення у все ще живій поневоленій українській мові. Тим відображенням і стало слово "Різдво", в ньому справді "о" перетворилось в "і", "ж" виявилось поперед "д", як в оригіналі "рождєство", але мутувало в "з" задля милозвучності.... багатьом дітям то слово інтуєтивно може асоціюватись зі словами "різка" (колись були популярними покрашені у срібний колір так звані церквяні "різочки", чи зі словом "різати" (вуджену ковбаску, шиночку, печений хлібець, холодець - одним словом, все те, чим так багатий наш український різдвяний стіл відповідно до наших багатих українських традицій)...
Роздивляючись оту дивину "різдво - рождество", я звернув увагу й на інше... слово "рід-род"...
В українській мові всі поняття, пов"язані зі словом "родити", як одною з первинних функцій людини, є гармонійно відображенні цілим спектром відповідних слів - всі з основою "род"... мова йде про споріднені поняття, що описують життєві функції, суспільні чи природні явища, процеси, дії, відповідно у формах іменників, прикметників, дієслів і інших частин мови... та вся розвинутість вказує, що, у випадку, якщо мало місце запозичення слова, то воно - те запозичення - повинно було статись доволі давно, аби прижитись і досягти такої повноти відображення у мовному просторі... при тім також необхідно мати пояснення того, в який період часу, за яких історичних обставин та умов, під впливом чого таке запозичення могло статись, прижитись і розвинутись... а без того всі оті твердження про мовні запозичення, як кажуть самі росіяни, - "фількіна грамота"....
От погляньмо на наступну табличку:
укр. - рос.
рід / род - род
рідня - родня
народитись - родіться
народження - рождєніє
народжений - рождьонний
народність - народность
народ - народ
Що цікаво, так це те, яким чином, з чого виникає в російській мові "народ", "народность"...? адже природнього гармонійного поєднання префікса "на-" з наступним "-род" в тій мові, як видно, нема... нема значимої кількості дієслів у різних часах, іменників і прикметників - то звідки ж взялося "народ"?
Найбільше задоволення приносить пояснення з тлумачного словника Даля:
НАРАЖДАТЬ - ... народить окончат.; нарожать, народить однократн. (от рожать длит. родить окончат.). ....
Веселить це поясннея тому, що воно, власне, ніяким поясненням не є. Щоб у тому пересвідчитись, достатньо утворити від того слова - нараждать - всеможливі форми дієслів у різних часах, дієприкметників, прикметників та іменників, ставлячи їх в однину та множину і відміняючи по відмінках. Тоді одразу видно, наскільки така форма є неприродньою і незручною для російської мови.
Тому не дивно, що не можна знайти такого слова в сучасному словнику російської мови:
"...Искомое слово отсутствует
Похожие слова:
награждать, -аю, -ает ..."
І от тоді знову запитання - коли, під впливом яких факторів то слово зникло з російської мови, якщо воно в ній справді було... ) І звідки взялося слово "народ"?
Для мене то запитання виглядає риторичним...