зимово - поетично - філософське )
АНТИ-РЕКВІЄМ
(Антитеза до "Автореквієма")
М.Зарічний
я воскрес в круту весну
в розмаїтті трав
пробудивсь з лихого сну
реінкарнував
вітер грав щось із бітлів
радісно було
плюс п'ятнадцять надворі
для душі тепло
безтілесний вчора ще
нині в тілі я
десь болить а десь пече
справжнє як не як
на лиці то звісно ні
не Делон Ален
вигляд наче збаранів
від нових проблем
найціннішу із речей
взятих з забуття
я закинув на плече
міх тяжкий життя
помоливсь і рушив в путь
десь у бік Карпат
знав мене там люди ждуть
кожен з них мій брат
хтось склав вірш на цей сюжет
комусь бракло рим
йшов до того місця вже
перший пілігрим
джерело1, джерело2,пісня (автор М. Зарічний)
переклад російською:
предчуствие...
умер я зимой суровой
грохнулся об лед
и мечтать не мог, бедовый -
как же мне свезет!
жизнь-пытка прекратилась
вдруг сама собой,
будто девушка. явилась
Вечность предо мной.
Стало так легко, приятно,
Враз повеселел,
непонятное понятно,
будто поумнел,
ветер пел по мне молебен -
торжество вершил,
вьюги плач и звезды в небе
в честь моей души!
я лежал красиво-синий,
небо осязал,
как никто при жизни, иней
губы целовал,
и покровы снежной пыли
на уста легли,
мужики могилу рыли
и меня кляли,
кто, куря, ругнулся лихо,
кому сперло дых,
и склонилась Вечность тихо
у колен моих...
lvivil