... про розуміння реального світу як протилежність розумінню ідеалізованому...
Цитата: "... На противагу ідеалізованому існує так зване реалістичне розуміння світу як глобального порядку, в якому панують домінуючі сили, одні цінності мають перевагу над іншими, реалізм тяжіє над ідеалізмом, народи, що мають державність тяжіють над тими, у кого її немає..."
джерело: цікава стаття на суспільно-історичну тему (укр.), (рос.) <<<===
ще одна вельми повчальна цитата:
"... за цієї ідеологічної битвою лежить реальне питання і реальна політика, які в кінцевому підсумку і визначають сутність проблеми. Реальне питання полягає в тому, що Тибет знаходиться у складі КНР, і жодна країна світу не визнає уряду Тибету у вигнанні в якості представника тибетського народу. А реальна політика полягає в тому, що тибетське питання використовується Заходом у боротьбі з Китаєм, в якому Захід бачить потенційну загрозу сформованому світопорядку..."
і для аналогії з відношенням Росії до України:
"... Китайська парадигма тибетського питання існує на трьох рівнях - офіційному, інтелектуальному і масовому.
Можна сказати, що для всіх трьох рівнів характерне розуміння Тибету як частини Китаю, а проте, коли справа стосується більш приватних питань історії, культури, релігії, існують різні трактування. Скажімо, вчені-дослідники не настільки категоричні, як офіційний Пекін, у твердженні про те, що Тибет був частиною Китаю...
Серед трьох рівнів основним є офіційний.
Він заснований на концепції єдиного Китаю, яким протягом тисячоліть, змінюючи одна одну, правили династії різних етносів єдиної родини народів Китаю. Стосовно Тибету стверджується, що, починаючи з правління династії Юань, Тибет завжди знаходився в тій чи іншій формальній залежності від центрального уряду, що правив в даний проміжок історії Китаю. ...
Побудова образу «китайського Тибету» грунтується на спрощених символах, за допомогою яких обгрунтовується твердження про те, що Тибет був і є частиною Китаю.
Згідно з офіційною пропагандою, старий Тибет був втіленням жорстокого режиму кріпосників, народно-визвольна армія Китаю звільнила Тибет і принесла тибетському народу щастя і процвітання.
З метою пропаганди офіційної точки зору в КНР в ЗМІ було запущено величезну кількість телевізійних та радіопрограм, величезними тиражами видаються популярні статті та книги, в яких висвітлюються проблеми Тибету.
Жодна національність Китаю не мала такої уваги з боку держави. Результатом кампанії став великий інтерес до Тибету з боку етнічних китайців, про що свідчить, зокрема, туристичний потік, який хлинув до Тибету, і далеко перевершив за кількістю ззакордонний. У КНР була створена мережа науково-дослідних центрів, націлених на вивчення Тибету, організовані конференції та симпозіуми, на які запрошуються закордонні вчені, а китайські тибетологи беруть участь у закордонних конференціях..."