Українське "И" і російське "Ы" - різні звуки...

[lvivil]

Якось в одному пості <= поділився я своїми давніми сумнівами і міркуваннями стосовно того, що звуки "и,е" в українській мові та поставлені у відповідність їм російські  "ы,э" - насправді звуки суттєво відмінні.

Несподівано для мене тема привернула увагу, пост був "перепощений" у одній газеті <= , де тема  навіть була проілюстрованою дотепним малюнком...)



Отож, тепер я знову вирішив повернутись до тої теми, доповнивши її новими матеріалом і міркуваннями...

Насамперед хочу особливо наголосити, що  ньюанс теми полягав не просто в тому, що ті звуки виявились в чомусь подібними, а в чомусь  відмінними, а, що важливіше,  що ці звуки виявились антагоністичними - спроби вставляти в українську мову замість українських "и,е" російські "ы,э" приводять до неможливості повноцінно її освоювати!

Цей ньюанс важливий тим, що переважна більшість російськомовних чи україномовних людей і гадки не має про існування такої об'єктивної проблеми, і при своїх невдалих спробах освоїти українську мову чи навчати її ці люди спишуть причину невдачі на особисту нездатність до мови або ж на неприйнятні для них властивості самої української мови.

А тим часом шанс на вирішення проблеми з'являється, якщо точно знати природу її виникнення.

Спочатку ще раз про те, що кажуть фахівці.

У книзі <=   доктора філологічних наук, професора, мовознавця Костянтина Миколайовича Тищенка <= "Правда про походження української мови" у розділі "40 особливих рис звукового складу української мови" на стор.28 (пункт 4 у лівій колонці)  читаємо наступне пояснення (цитата):

"... "... Давні " і, ы " збіглися в українській мові в єдиній фонемі "и" [ı], відмінній від російського й білоруського "ы", та подібній до закритого [e] західноєвропейських мов. Це унаочнює перехідне становище української мови між південно­ - слов'янськими (де також відбувся збіг " і, ы > [і])"  і північ­но­-слов’янськими, де " і "  та "ы" протиставлені.  У ЗМІ нерідко звучить російське "ы" (більш горлове, глибоке) в українських текстах замість українського "и": "лышэ, Кыіф, пэрэвэлы годыннык, кыяны, выгралы" тощо...

В той же час українська мова дуже насичена українськими "и,е". І навіть побіжний погляд на проблему виявляє, що вивчення української мови об'єктивно неможливе, якщо при цьому людям не показувати, як же правильно слід вимовляти  ці звуки, як навчитись бігло говорити "неперевершена дитина!" замість "нэпэрэвэршэна дытына"... :)

Якщо ж згадати собі, скільки суспільно-політичних дискусій присвячено протиставленню сфер ужитку української та російської мов, то на тому тлі кількість пояснень фахівців стосовно об'єктивних причин цього протиставлення і можливих методів його подолання є нікчемно малою.

Отож, простіше кажучи, питання полягає в тому, як можна російськомовних людей навчати правильно вимовляти звуки "и,е" української мови, внаслідок чого вивчення ними української загалом стало вимагати б від них менших зусиль?

Звісно, на це питання теж краще давати відповідь фахівцям.

Але, допоки ми на таку відповідь дочекаємося, допоки така відповідь стане загальновідомою, я вирішив поділитися ще деякими власними міркуваннями на ту тему.

Власне, цими міркуваннями є не якісь мої мудрування, а намагання підібрати вдалий приклад для прослуховування, осмислення  і спроб наслідування.

Перш за все це українська пісня. Адже в пісні слова та звуки розтягнуті, що дозволяє добре у них вслухатися.
Можливо, в когось будуть і  кращі приклади, але я зупинився на пісні "Два кольори" у виконанні Квітки Цісик.
Знову ж таки, почну з менш суттєвого: на всі смаки не вгодиш, комусь може не сподобатися виконання, комусь - автор, комусь - зміст, але це - вторинна проблема, можна знайти собі інших виконавців та авторів. Головне тут - вдалий текст для зазначеної теми.

Отож, поглянемо і послухаймо:

Click to view

Приспів:
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне - то любов, а чорне - то журба.

Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними,
Червоними і чорними нитками.

Приспів

Мене водило безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні,
Мої сумні і радісні дороги.

Приспів

Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш згорточок старого полотна
І вишите моє життя
І вишите моє життя на ньому.

... м-дя...  сам ото послухав-почитав... хто українську знає, то - гарно виглядає... але як хто чисто російськомовний, то і у мене виникає сумнів, чи зможе осилити... особливо спокусу вимовляти "і=и" замість"и=ы" та "є=е" замість "е=э"... але якщо й "ы, э" - то теж безнадійно... власне що треба тільки українські звуки "и,е", аналогів яким у російській нема....

ну, але якщо хоч одна якась людина то почитає-послухає і спробує, то вже я недаремно старався...)
...

ну а що скажуть наші філологи-лінгвісти? чи існує якийсь спосіб відділити таки українські "и,е" від російських "ы,э"?
де ще щось про то можна прочитати-довідатись?ґ

...