секрети здоров'я і довголіття: одна красива історія...
"... Декана медичного факультету місцевого університету Стюарта Вульфа сильно заінтригувала історія, розказана йому лікарем з невеликого містечка Розето, що в Пенсільванії ...
Містечко виникло наприкінці ХІХ століття, коли Пенсільванія була чи не найбільш процвітаючим промисловим штатом США, і туди тяглися в пошуках щастя заповзятливі бідолаги зі всього світу: не пощастило на історичній батьківщині, так пощастить на новій. Населення Розето виявилося майже суцільно вихідцями з Італії, що для Пенсільванії, яку часто вибирали німці, данці, шотландці, англосакси, чехи, було нехарактерно.
Місцевий лікар звернув увагу на унікальну особливість місцевих жителів. Вони - ці жителі - вкрай рідко страждали серцево-судинними захворюваннями, смертність від яких тоді росла по всій Америці. У чоловіків у віці 55 - 65 років (коли «саме воно»), на відміну від решти країни, смертність з цієї причини була нульова. І після 65 років захворюваність цими недугами була в два рази нижче середньої по країні. Люди просто вмирали від старості - і все. Навіть у сусідніх містечках нічого подібного не спостерігалося.
Стали шукати причину. Десятки волонтерів засіли в місцевій церкві перебирати всілякі облікові записи. Опитували жителів. Може, причиною є модна нині, але відома вже тоді «середземноморська» дієта? Виявилося, не так: переселившись до Америки, італійці споживали продукти з місцевих магазинів, не возити ж із батьківщини домашню оливкову олію. Може, жителі Розето відрізнялися трепетним ставленням до свого здоров'я? Нітрохи. Місцеві чоловіки диміли як паровози, не відмовляли собі в задоволенні пропустити стаканчик. Та й робота багатьох з них була не найбільш екологічно чистою - в сланцевих кар'єрах.
Стюарт Вульф з колегами вже зовсім було зайшли в глухий кут, коли нарешті здогадалися: причиною всьому був сам спосіб життя в Розето, що відрізнявся від сусідніх містечок і ще двома нулями в статистиці - за рівнем злочинності і по числу звернень за соціальною допомогою.
Причина - в самій атмосфері містечка! «Люди підживлюються іншими людьми, - зрозумів Вульф, який звернувся до психосоматичного напрямку в медицині. - У тісному людському співтоваристві показниками здорового серця, кращими, ніж рівень холестерину або споживання тютюну, є самі характеристики такого співтовариства ».
У книзі «Влада спільноти», написаної Вульфом спільно з соціологом Джоном Бруном, було показано, як обстановка взаємної поваги та співпраця членів спільноти приводять до разючих результатами в ... зміцненні здоров'я кожного члена такої спільноти.
Тоді як самотність - прямий шлях до того, щоб стати жертвою стресів або, приміром, розлади печінки. «Соціальна структура здорових спільнот, - пише Вульф, - характеризується передбачуваністю і стабільністю. Кожен член такої спільноти має чітко визначену роль у соціальній структурі ». Тобто немає зайвих, незатребуваних людей.
Причина здоров'я жителів Розето - це численні клуби за інтересами, це проведення загальноміських фестивалів і церковних свят. Це традиції «відкритого будинку», коли перехожий міг зайти на сімейну трапезу запросто, і йому були раді. Це коли всі вітаються на вулицях і посміхаються один одному, запитуючи про здоров'я, зупиняючись для задушевної бесіди. Це проживання трьох поколінь під одним дахом. Коли старих людей не «кладуть на полицю», відключаючи від спілкування, не відправляють в будинок престарілих, а вони беруть участь у житті великої родини.
До початку 70-х Розето був уособленням передбачуваності та комфортності буття. Жінки містечка знали, що підуть працювати на одну з місцевих маленьких трикотажних фабрик. І зовсім не комплексували з цього приводу. Навіть раціон харчування в місті був роками відрегульований неписаної традицією. По понеділках було заведено подавати суп з шпинату з яйцем, вівторок був днем спагетті, середа - курчати з картоплею, риба була по п'ятницях і т. д.. Люди не прагнули виділятися в одязі або якось ще, ніякої дратівної для сусідів нерівності в місті не було. Такі були традиції - в буквальному сенсі слова, здорові.
У 70-ті роки люди стали їхати з міста, селитися в околицях, з'явилися приїжджі зі сторони, колишня пастораль впала під ударами консьюмеризму, нових ритмів і звичок. У 1971 році в містечку трапилася смерть «від серця» в 45 років - вперше в його історії. У той час по всій Америці в результаті впровадження усіляких програм правильного харчування та здорового способу життя смертність від серцево-судинних захворювань стала зменшуватись, а в Розето вона, навпаки, зростала. Незабаром статистика його вирівнялася із загальнонаціональною.
Остання крапля, яка вбила колишню пастораль, впала в 1985 році: тоді вперше місцевий оркестр зажадав плати за те, щоб грати на місцевому церковному святі..."
джерело (рос.)