Чому в сучасній Росії день відміни рабства (кріпацтва) не є державним святом...? )
Як відомо, так звана "селянська реформа" (відома також як скасування кріпосного права), розпочата в 1861 році, скасувала кріпосне право в Російській імперії. Вона стала першою за часом і найбільш значущою з реформ імператора Олександра II. Була проголошена Маніфестом про скасування кріпацтва від 19 лютого (3 березня) 1861 року...
Цікава стаття на ту тему (російською)... <<<===
А взагалі, якщо перечитати відповідні найдоступніші матеріали, подані в в російській інтерпретації, наприклад "Крестья́нская рефо́рма в России" чи "Крепостно́е пра́во", то видно, наскільки облудливо написані ті тексти, наскільки нікчемним є намагання приховати всю рабську сутність суспільної системи Російської імперії, cформатизовану ще в часи Золотої Орди і закріплену потім всіма тими московськими князями, царями, імператорами, вождями та генеральними секретарями, та їх численними свитами - "елітами"... а, і теперішніми президентами, звісно...
І смеркає, і світає,
День Божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тільки я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає -
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,-
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають...
...
Не нам на прю з тобою стати!
Не нам діла твої судить!
Нам тільки плакать, плакать, плакать
І хліб насущний замісить
Кривавим потом і сльозами.
Кати знущаються над нами,
А правда наша п'яна спить.
....
Лягло костьми
Людей муштрованих чимало.
А сльоз, а крові? напоїть
Всіх імператорів би стало
З дітьми і внуками, втопить
В сльозах удов'їх. А дівочих,
Пролитих тайно серед ночі!
А матерніх гарячих сльоз!
А батькових, старих, кривавих,
Не ріки - море розлилось,
Огненне море!
Слава! слава!
Хортам, і гончим, і псарям,
І нашим батюшкам-царям Слава!
...
Храми, каплиці, і ікони,
І ставники, і мирри дим,
І перед образом твоїм
Неутомленниє поклони
За кражу, за войну, за кров,
Щоб братню кров пролити, просять
І потім в дар тобі приносять
З пожару вкрадений покров...
Т. Г. Шевченко