"Я не працюю архітектором, я перебуваю в такому стані"...
Цікаве інтерв'ю <<<===
Кілька цитат:
"...
- Скільки проектів вдалося реалізувати? Які з них для Вас найбільш важливі?ґ
- Питання відкрите. І казати, що два чи двадцять проектів - немає змісту. Адже якщо вдається реалізувати 4% від задуманого - то можна сказати, що ви є успішний архітектор...
...Серед реалізованих є такий проект, як проект крипти собору Святого Юра для перепоховання тлінних останків Патріарха Йосипа Сліпого з Риму до Львова, який в принципі соціально важливий. Там дуже мало є архітектурного втручання. Треба було підпорядкувати історичний простір існуючому середовищу і виявити сакральність і сакраментальність самої споруди. Тобто навіть якийсь такий певний перехід від того світу, у який люди вже відійшли… Сама крипта собору Св. Юра знаходиться під святилищем. І це є величезне психоемоційне навантаження. А крім того там спочивають велети нашої Греко-Католицької церкви - митрополити Андрей Шептицький, Йосип Сліпий, кардинал Сембратович, у крипті знаходяться тлінні останки Ярослава Осломисла. Тобто такі постаті є дуже зобов’язуючими. І є з одного боку - величезна відповідальність, а з другого боку - абсолютна воля у вираженні творчої ініціативи...
- Тобто, перед усім, важливішими для Вас є ті проекти, які є важливими для суспільства…?
- Я не люблю того слова «суспільство». Воно є дуже розмите. Це повинно бути цінним для моїх одноплемінників, для людей із мого національного кола, це люди, які зі мною розділяють певні цінності…
- Чи поважають архітектора і його професію?
- Безумовно. Архітектора поважають і його професію також. Бо архітектура, як професія - є елітна форма діяльності взагалі у всьому світі.
... У нас архітектор - це якийсь такий придаток до будівництва. Якийсь обслуговуючий персонал, який завжди мішає будівельникам будувати, а замовникові платити. Тобто цілий час є та проблема, що замовникові здається, що от ще цьому архітекторові треба платити за ті «папірці», а будівельникам здається, що якби він не заважав, то вони вже б вирішили ту чи іншу проблему. Архітектор усім заважає.
- Як відбувається співпраця архітектора та замовника на практиці? Чи завжди замовник знає чого він хоче від архітектора?
- Є таке правило, що «замовник завжди правий». І навіть той замовник, який взагалі не розуміє, що він хоче. Архітектор має величезний досвід і у тому числі у спілкуванні із замовником. Бо не кожна людина, яка вважає себе замовником - може ним бути. І завдання архітектора - це з’ясувати... Спочатку архітектор повинен зрозуміти, що та людина хоче. Бо архітектура має бути адекватна. І архітектор, маючи певне коло знань - повинен використати їх сповна. Замовник міг бачити 3-5 проектів, які йому сподобалися, але також бачив ще 300 проектів, які він переглядав, поки йому сподобалися ці 3 чи 5 проектів. Архітектор же бачив багато тих проектів. Може три тисячі. То ясно, що його композиційна схема має просто ширшу палітру. Ну і йому як художникові, який користується фарбами, точніше відомо, які два кольори поставити поруч, щоб утворилася певна гармонія…
- Розкажіть будь-ласка про свій проект «доступного житла». У чому його переваги? Чи вдалося реалізувати його?
- Частково вдалося реалізувати. У одному районному центрі на земельній ділянці, власниками якої було четверо замовників, вдалося реалізувати одну секцію 4-поверхового будинку, але дуже ефективно. Тобто на стадії будівельно-монтажних робіт ми вклалися у $250 за 1 м.кв. і це було тоді, коли курс долара становив 5 грн. за долар...
- Що би ви могли порадити архітекторам, котрі лише починають свою кар’єру?
- Я навіть коли працював викладачем, то не давав ніяких рекомендацій, що треба робити. Тому, що задача викладача - знайти в людині ту ниточку, яку треба потягнути, щоб ота шпулька розкрутилася. Щоб людина зарухалася...
... Я би порадив архітекторам адекватно оцінювати ситуацію....
- Як відомо, Ви маєте багато напрацювань у проектуванні та будівництві церков. Що Вас спонукало до цього? Чому вирішили працювати у цьому напрямку?
- Я думаю, що я просто потрапив у таку хвилю часу. Не робив для цього ніяких спеціальних спроб. Тим більше, коли вчився, то про церковну архітектуру взагалі і мови не було. Хіба-що, коли ми розглядали взірці мистецтва архітектурного, як такого, то дуже часто зверталися чи до римських чи до готичних храмів, чи наші візантійські церкви, чи галицькі церкви… Кажуть, що церква Святої Покрови на Нерлі збудована галицькими майстрами і є перлиною братньої архітектури (сміється - авт.). Церкви, по-перше, є довговічні, вони краще зберігалися, аніж якісь дерев’яні будинки. І легше було проаналізовувати хронологію розвитку якихось архітектурних стилів, думок, конструкцій… І це було цікаво. Адже вся історія мистецтв побудована на якихось таких взірцях високого мистецтва. А храми творили найбільші уми людства. Вони завжди старалися створити щось грандіозне. Наприклад, візьмемо єгипетські піраміди чи, скажімо буддистські, індійські храми, китайська піднебесна архітектура…
У церковній архітектурі можна виразити не антропоцентричні, а теоцентричні властивості архітектури. Тобто це є максимальна концентрація дару архітектора. Бо ж для чого будується церква чи храм? Це в першу чергу має бути придатна споруда для відправи Святої Літургії. А під час Святої Літургії відбувається зішестя Святого духа на людей, які перебувають в храмі. Тобто якщо вам вдалося зробити добрий храм із доброю акустикою і комфортним перебуванням людей у середині - то відповідно, як мені здається, відчувати присутність Бога у такій церкві є легше... Тому така велика вага самого храму...
Архітектурне середовище - це як доповнення до Святої Літургії. Це немов спів, як хорал церковний, немов іконостас як вікно у духовний світ. Це - духовний простір. І тому з нашої традиції ми молитву відбуваємо не у хаті, а все таки у храмі. У храмі молитва є цінніша і доступніша, легше сприймаються Святі Тайни. Людина зосереджується відповідно, і в цьому проявляється вища аристократичноа сутність людини. Якась така сутність, яка дозволяє нам відчувати себе власне людьми, Божими істотами..."
попередні пости з цікавими інтерв'ю:
-погляд...
-тепер я Юрій Депардьйов! ...)
-світоглядне: Віктор Бондаренко - про африканський футбол і довкілля...)
-культурний шок...)