... Валентин...
... до речі, про свято "святого Валентина" не знаю що сказати - не маю до нього однозначного сприйняття... я прожив немало часу, коли того свята на нашій землі не було... а потім воно появилось - тому відношення до нього, як і до всяких прийшлих традицій - насторожене... З іншої сторони, є розуміння, що прийшлими до нас, в силу різних причин, є не тільки свято Валентина, а й, наприклад, новітні технології - ті ж компутери чи інтернет, чи ті ж соціальні мережі в ньому... де ті межі, за які варто не переходити, аби, пускаючи додому чуже, не розчинитись в ньому, але, не переходячи які, можна відстати від решти світу і опинитись на його повному узбіччі? ... непросте питання...
... тому я вирішив поцікавитись походженням імені "Валентин", яке, на відміну від свята, поширено було на території України дещо давніше... наприклад, перша жінка - космонавт Валентина ТерЕшкова (росіяни ставлять наголос на "о", але прізвище утворено від імені "ТерЕшко", що є явно українською обнародненою формою імені "Терентій"... а тут вже джерела кажуть, що ім'я "Терентій" утворено від латинського teres, котре означає "витончений", а також "тонкий, виточений, обточений і т.п." )...
але про Валентина... тут джерела кажуть, що ім'я. Валентин, походить з лат. Valentinus, далі від лат. valentia «сила, міць», з valere «бути сильным, мати можливість, бути вартим», (далі - з праіндоєвр. *wal- «бути сильним»... так кажуть джерела...
але... я не приховував і не приховую, що такі от джерела вважаю неповноцінними... скажіть, ну як можна, знаючи ото все, що вище вказано, зокрема - "бути сильним + мати можливість", як можна не згадати слово "воля", адже воно фігурує і в російській мові, майже в такому ж значенні... і, кажучи про латинське valere і міфічне праіндоєвропейське wal, не згадати "воля" - то є невігластво або ж "сознатєльноє врєдітєльство"! :) ...
... хтось, прочитавши вищесказане, може видати надзвичайно глибоку думку, що грунтується на ще надзвичайнішому спостереженні, що у слові "воля" має місце звук/буква "о", а ми того не бачимо і не розуміємо... щоб багато не відволікатись на таку надзвичайно глибокодумку вітку тої теми, відсилаю до литовського варіанту слова "воля" - valia (валЯ)...
Отож, в тій частині нашого скромного аматорського дослідження ми довідалися, що ім"я Валентин має латинське походження і в латинській інтерпретації означає "Сильний, Міцний"... але ми пішли далі і прийшли до припущення, що походження вже того латинського імені веде нас до якогось кореня, від якого походить і наше українське (а також литовське і т.д.) слово "воля" зі всією в"язкою споріднених слів... тому, якщо йти від поняття "воля" і оцінювати його, як платформу для утворення імені, то тут можна сказати наступне.
Ясна річ, така платформа є підходящою. Поняття "воля" викликає позитивну асоціацію, прикметник "вольовий" є завжди позитивною характеристикою людини. Тому можливі наступні імена, які могли бути певним відповідником імені "Валентин":
Волелюб, Волеслав, Волебор, Воледар...
цікаво, чи є імена на основі "Вол/Вал у Західних слов'ян, менше за нас в плані імен покалічених зовнішніми віяннями...?
і ще спало на думку: чи нема протиріччя між змістом власне самого імені і слів, з якими його поєднюють у словосполученні?
я маю на увазі, що, наприклад, не прийнято поєднювати в одному словосполученні антоніми: мокрий вогонь, гарячий холод, ніжний костолом, щедрий лихвар і т.п....
Офіцінйо наукове джерело пояснює, що ім"я "Валентин" йде від лат. Valentinus, далі від лат. valentia «сила, міць», з valere «бути сильным, мати можливість, бути вартим», (далі - з праіндоєвр. *wal- «бути сильним»... тобто в первинному значенні "Валентин" мало б означати "Силач"... звісно, в розширеній інтерпретації поєднання "святий покірний мученик Силач" не викликає заперечень...) ... хоча відомо, що історія "свята Валентина" має дохристиянське римське коріння (див. "Луперкалії древнього Риму")... але я б переклав ім"я "Валентин" таки як "Волелюб" - "Той хто любить волю", або жартівливо "Той хто воліє любити /прагне кохати/"...)