до нинішнього міжнародного дня... )

Feb 13, 2013 11:24




...
сьогодні - один примітний міжнародний день ... ! )

антитеза поета:

Балада про загубленого сперматозоїда

О. Малашевський

Хапав життя нахрапливо і круто,
В нім сили життєдайні вир-р-рували,
Він був міцний на голову і джгутик,
Він був - за формою і змістом - ідеалом!

Тьма поколінь трудилася на нього
До забуття, до кров’яного поту,
I кожен з предків не жалів нічого,
Щоб генофонд покращити на йоту,

I ось він є, перлинно чистокровний,
I ось він є, чіткий, як аксіома,
Між спермобратії він лідер безумовний,
На волю рветься кожна хромосома!

Чекав лишень п’янкої миті старту,
Щоб ринути вперед з натхненням лева,
Щоб молодо, схмелівши від азарту,
Плисти, як бог, в потоці насіневім!

Він знав, що схилить в дикім марафоні
„tu be or not tu be” на користь „бути”,
Зійде і процвіте в жіночім лоні,
Він брав життя нахрапливо і круто!

І ось жаданий постріл оргазмовий,
На волю геть з проклятого тунелю,
В широкий світ, жаданий, загадковий
Егей, несіть, життєві каруселі!

Дорогу першому! З дороги, недоноски,
Летiв вперед, снаги i сили повний,
Летiв вперед, мов по гладеньких дошках,
По головах братiв єдинокровних...

Не всiм пiд силу марафонське пекло,
Вмирали слабшi, падали на спину,
А вiн вже знав, що зовсiм недалеко
Омрiяна його яйцеклiтина!

Та... що це, Доле - проклята будь тричi!?
Страшний  удар в незриму перепону,
I вигнувся в судомi, iстерично
Випльовував нiмий, смертельний стогiн,

Назад, назад, так страшно помирати,
А заднi пiдпирали i душили,
А спереду - немов залізні грати,
I вирватися вже немає сили...

Пiдступнiсть зла жорстокої в’язницi...
Боровсь з останніх сил в надiї ходу,
Здавалося, ще  трохи -  i звiльниться,
Iлюзiя  у сутiнках свободи...

Ну от  i  все... нездiйсненi наії,
На стартi смерть -  безглузда i дурна,
Година-двi,  i спокiй все накриє -
Полегшення... I тиша кам’яна...

Замрiть! - давiнчi, моцарти, гомери,
Наполеони з цезарями - встати!
Вiн може б став творцем Нової ери,
Вiн може б змiг небачено сiяти!

Та... тiльки доля посмiхнулась криво,
Та тiльки смерть дихнула дихом трупним, -
Господар зняв свого презерватива
I викинув через вiкно, на клумбу...

Рожева нiч,  фiалки пахнуть лiтом,
Цвiркун шлiфує пiсню старувату,
Все аж кричить, волає «Жити! Жити!»,
I гiрко так, i прикро помирати...

Крутилася тихесенько планета,
I йшло Життя своєю чередою,
Крiзь небо в прiрву падала комета,
Подiбна чимось на сперматозоїд...

Слово від автора:

Нас СНІД в свої затягує тенета...
Я знаю... знаю... Але знов і знову
Благаю вас усім єством поета:
Не користуйтеся гондонами, панове!

Баллада о погубленном сперматозоиде

О. Малашэвськый

За жизнь хватался непоколебимо,
И жизнь в нем бурлила и играла,
Творение страстей неотвратимых,
Он был по форме и по сути идеалом!

Все предки рода за него сражались,
Ни крови не щадя своей, ни пота,
И если надо, с жизнью расставались,
Чтоб генофонд улучшить хоть на йоту,

И вот он есть, породист, чистокровен,
Сверкает совершенством аксиомы,
Средь спермобратии как лидер - безусловен,
К свободе рвется каждой хромосомой!

Лишь ожидал в хмельном волнении старта,
И трепетал в порыве вдохновения,
Он, преисполнен львиного азарта,
Готов был плыть рекой осеменения!

И знал, что в этом диком марафоне
Судьбы дано ему благословение,
Взойдет и процветет он в женском лоне -
В судьбу свою он верил без сомнения!

И грянул выстрел страсти долгожданный,
К свободе, прочь с проклятого тоннеля,
В широкий мир, загадочный, желанный,
Егей, неситесь, жизни карусели!

Дорогу первому! С дороги, недоноски!
Летел вперед, надежд и силы полный,
Летел вперед он, как по гладким доскам,
По спинам братии своей единокровной...

Не всяк мог выжить в этом испытании,
Кто слаб был - гибли, падая на спИну,
Но он - неотвратим в своем желании,
Мечта близка и, значит, воплотима!

И вдруг... Судьба, будь проклята навеки!
С невидимой преградой столкновение -
И... хриплый стон несчастного калеки,
И судорга предсмертного мгновения,

Назад! Назад! Ужасен смерти взгляд!
Но сзади напирали и душили,
А спереди - незримая преграда,
Боролся с нею он, теряя силы...

Коварство зла... Слепой жестокий фатум...
ИскрА надежды в гаснущем сознании -
Казалось бы, свобода где-то рядом!
Иллюзия... Насмешка на прощание...

И - все... Конец несбывшимся мечтаниям...
На старте смерть, бессмысленна, страшнА...
Лиш далее - времени неспешные старания,
И облегчение... и покой... и тишина....

Ровняйсь! - давинчи, моцарты, гомеры,
Наполеоны с цезарями - смирно!
Он мог бы стать началом Новой эры
И славы удостоиться всемирной!

Но... лишь судьба поджала губы криво
И с нею смерть дыхнула чем-то трупным, -
Хозяин снял с себя презерватив
И выбросил в окно его, на клумбу...

Цветная ночь, цветы благоухают,
Симфонии цикад неповторимы...
О, как несчастен тот, кто умирает,
Когда вокруг поются Жизни гимны!

Вращалась и неслась во мгле планета,
И Жизнь шла своею чередою,
Сквозь небо в пропасть падала комета,
Похожа чем то на сперматозоид...

Слово автора:

Нас СПИД в свои затягивает сети,
Я знаю... знаю...  Но в ответ лишь сново
Молю вас всею сущностью  поэта:
Не пользуйтесь гондонами, панОвэ! )

Перевод на русский:   lvivil

...

катастрофа, інше, емоційне, технічне, медицина, культура, таємниче, історичне, релігійне, поетичне, про_філософське, здоров'я, біологічне, повчальне, психологічне, космічне, сентиментальне, трагічне

Previous post Next post
Up