все впреться у відсутність достатньо ранніх літературних джерел... і на тому цивілізована розмова скінчиться - ті, кому то все не до вподоби, більше слухати не захочуть...
а дослідити можна було б так... треба шукати етимони - в"язки слів, враховуючи фонетику/граматику і семантику... і набирати статистику... і вразовувати рівні абстрагування...
наприклад, для мене те, що в литовській viršus [ віршус ] (лит.)- верх (укр.) є сильним аргументом... бо не могло то слово у литовців виникнути, як запозичення з латинської від подібного слова латинського із значенням "лінійка, рядок"... та і яким мав бути той механізм запозичення, прививання і поширення, і коли і скільки часу мав тривати? - відповіді нема і бути не може...
натомість, гіпотеза, що від простого значення "верх-верш" балто-слов"янської мови потім в слов"ян розвинулась абстракція "верх-верш" як "високий стиль" мови - виглядає не так і фантастично...
зате нема пояснення жодного, чому в російській зопозичили "стих" - лінійку для позначення саме вірша, а не, скажімо, прози... і коли то запозичення сталося - теж таємниця... між іншим, у іншому мому дописі про першого російського поета - загляніть у вікіпелію, той поет писав вірші не в лінійку, а і у формі серця, і ще у якигось химерних формах.
З версією латинскою "версусів" те ж саме - чому "лінійка", і чому від "вертіти"? чим вертіти - пером під час написання? ... смішно...
але, як би там не було, цікаво коли і як з'являється вперше слово "вірш" в українській літературі... я не відстоюю жодної з версій походження слова, мені просто цікаво... чому б не припустити, що слово "вірш" запозичене з польського "wiersz", адже багато культурних нововведень прийшли до нас завдяки полякам, адже українські освічені верстви дивилися на захід і цілком відповідали латинській культурній парадигмі, на відміну наших північно-східних сусідів занурених у візантійську (читай грецьку) культурну стихію (даруйте за каламбур). з іншого боку твердження, що поезія мусить бути високим стилем мовлення, не має підґрунтя, адже поезія виростає з народної поезії, де низьке, приземлене і брутальне присутнє у високій мірі. уявлення про високий стиль є дещо романтизованим. далі, я того не знаю достеменно, але припускаю що латинське "versus" може бути пов'язане з формою/розміром/ритмом народного вірша, де існували якісь "повернення", тобто повтори і тому подібні технічні поетичні засоби. давня версифікація відбувалася власне за такою схемою, як переставляння певних метричних елементів, повторів. Далі, слово "versus" має також значення "рухатися в напрямку до...", "скеровуватись", адже походить від дієслова "vertere" - перевертати, де ми може побачити спільне індоєвропейське походження у корені "wer". порівняймо такі слова латинського походження як "інверсія", "контраверсійний", "реверс", "версія". про фігурні вірші, я думаю це не зовсім вдалий приклад, тому що рядок/лінія присутній все одно, хоч і вигляді кривої
все впреться у відсутність достатньо ранніх літературних джерел...
і на тому цивілізована розмова скінчиться - ті, кому то все не до вподоби, більше слухати не захочуть...
а дослідити можна було б так... треба шукати етимони - в"язки слів, враховуючи фонетику/граматику і семантику... і набирати статистику... і вразовувати рівні абстрагування...
наприклад, для мене те, що в литовській viršus [ віршус ] (лит.)- верх (укр.) є сильним аргументом... бо не могло то слово у литовців виникнути, як запозичення з латинської від подібного слова латинського із значенням "лінійка, рядок"... та і яким мав бути той механізм запозичення, прививання і поширення, і коли і скільки часу мав тривати? - відповіді нема і бути не може...
натомість, гіпотеза, що від простого значення "верх-верш" балто-слов"янської мови потім в слов"ян розвинулась абстракція "верх-верш" як "високий стиль" мови - виглядає не так і фантастично...
зате нема пояснення жодного, чому в російській зопозичили "стих" - лінійку для позначення саме вірша, а не, скажімо, прози... і коли то запозичення сталося - теж таємниця... між іншим, у іншому мому дописі про першого російського поета - загляніть у вікіпелію, той поет писав вірші не в лінійку, а і у формі серця, і ще у якигось химерних формах.
З версією латинскою "версусів" те ж саме - чому "лінійка", і чому від "вертіти"? чим вертіти - пером під час написання? ... смішно...
Reply
далі, я того не знаю достеменно, але припускаю що латинське "versus" може бути пов'язане з формою/розміром/ритмом народного вірша, де існували якісь "повернення", тобто повтори і тому подібні технічні поетичні засоби. давня версифікація відбувалася власне за такою схемою, як переставляння певних метричних елементів, повторів. Далі, слово "versus" має також значення "рухатися в напрямку до...", "скеровуватись", адже походить від дієслова "vertere" - перевертати, де ми може побачити спільне індоєвропейське походження у корені "wer". порівняймо такі слова латинського походження як "інверсія", "контраверсійний", "реверс", "версія".
про фігурні вірші, я думаю це не зовсім вдалий приклад, тому що рядок/лінія присутній все одно, хоч і вигляді кривої
Reply
Leave a comment