Пожежні машини у житті трирічних хлопчиків...
Originally posted by karposhka at Пожежні машини у житті трирічних хлопчиків...
А ще їхніх мам, і чужих дядьків-блогерів:)
Кому цікаво почитати грунтовний звіт із чоловічого погляду, йдіть сюди. forko все добре написав, тільки в нього маленькі картинки. Але нас можна розгледіти:) Кому треба великих - розгортайте кат і буде там щастя! Але це доволі мамський поглад на все. Тому бєрєгітєсь.
1. Варто тільки зайти у внутрішній дворик пожежної частини, і стане зрозуміло, що будівля направду старовинна і красива не лише зовні, але й всередині. Ось під цією баштою знаходяться чарівні двері, у які нам так треба втрапити...
2. Від екскурсовода отримуємо настанову - ви собі тут усе дивіться, а якщо щось буде цікаво - питайте. Особисто мені все було цікаво:)) Думаю, що замучити її питаннями мені вдалося, раз добровільно не хотіла розказувати.
Данила вразила машинка ось ця. "Руками чіпати не можна!",- казала тьотя, і сама безсовісно все чіпала. Тому Даня не втрачав нагоди (звісно під моїм контролем) доторкнутися до всіляких штук, і вже в процесі екскурсовод здалася і сама пропонувала щось помацати:))
3. Багато є маленьких макетів за склом. Вони дуже детальні.
4. Навіть не знаю що сина цікавило більше - пожежна, чи оці гіпно-кола:)
5. Загальна панорама на перший зал.
6. І ще маленька машинка.
7. Це от, дуже наочна ілюстрація сажотруса, як професії. Але стереотипна, чи що. І замурзаний він був:) Та завдяки цьому, синові вдалося пояснити в процесі чого пан забруднився. Новий скіл - знає що робить сажотрус!
8. Даня мамі на пам'ять.
9. Отут я довго думала. Ніби-то закономірність якась проглядається, але не розумію чому і нащо.
10. Таких сумних картинок багато. Мені таке завжди вражає.
Колись у родичів була пожежа, а ми малі стояли-дивились і було дуже страшно. Пожежникам велика подяка за те, що вони роблять, бо тоді, на щастя, все обійшлося.
11. У другому залі нас зустрічають два манекени у формі вогнеборців. Про такий сріблястий я і зовсім не знала...
12.
13. Направду, Даня був вражений тим згорілим комп'ютером. Переповідав телефоном потім бабусям, що в музеї комп'ютер згорів.:)
14. Ця емблема (ну не логотип же, мабуть) теж руками зроблена.
15. Хоч фотка і кривенька, та вдається розібрати що це.
16. Тут, у вітрині стояв маленький іграшковий пожежник. Відігнати юного фаната звідти було дуже складно. Доки там стояли, розказали нам, що пожежникам часто треба не лише вогонь гасити. Що рятувальні операції проводять і навіть котенят знімають з дерев:)
17. Висить ось така величезна карта із світюльками. Деякі з них блимають. Питаю: "То щось означає, що воно блимає?". "Та ні, то для краси".
Красиво, а чьо?:)
18. Ще спроба зазнимкувати щось велике і червоне.
19. А це... Ну я плакала вобщім:) Дуже креативний малюнок (там їх ціла виставка). Так і хочеться помогти хлопчикові і закричати: "Та справді, що ж ви робите?"...
20. Ось дуже красивий малюнок. 50% екскурсійного часу ми з Данилом їх роздивлялись. Думаю, що він засвоїв усі застереження про сірники:)
21. Це Орест так сором'язливо дивиться в сторону шоломів, а потім наважується приміряти
22. Брат!
23. Дарт Вейдер, хіба ні?:)
24. Кидаємо прощальний погляд і йдемо. У залі про Чорнобильську катастрофу мені не хочеться бути довго. Я емоційна, аж занадто.
25. До виходу нас проводить інший працівник пожежної частини. Ми розмовляємо, я знову ж ставлю багато тупих дівчачих запитань, на котрі він терпляче відповідає. Видно, що співпереживає. Дуже жалівся на те, що проїхати при теперішньому дорожньому русі пожежним автомобілям тяжко. Каже: "Тепер боротьба не за секунду, а за виїзд". Сумно:(
Що важливого дізналась: на території цієї частини уже обладнаний диспетчерський пункт універсального екстренного виклику 112 (як 911 у американців). Вже скоро буде запущено в повну силу.
26. Прощальна світлина із задоволеним, але дещо втомленим хлопчиком.
Висновок: з маленькими хлопчаками - це гарне місце для проведення дощового осіннього дня. А може навіть і погожого літнього. Це безкоштовно, персонал до дітей лояльний, і навіть до мам:)
Мені було цікаво, а для Данила було багато машин, та ще й пожежних:)
А ще їхніх мам, і чужих дядьків-блогерів:)
Кому цікаво почитати грунтовний звіт із чоловічого погляду, йдіть сюди. forko все добре написав, тільки в нього маленькі картинки. Але нас можна розгледіти:) Кому треба великих - розгортайте кат і буде там щастя! Але це доволі мамський поглад на все. Тому бєрєгітєсь.
1. Варто тільки зайти у внутрішній дворик пожежної частини, і стане зрозуміло, що будівля направду старовинна і красива не лише зовні, але й всередині. Ось під цією баштою знаходяться чарівні двері, у які нам так треба втрапити...
2. Від екскурсовода отримуємо настанову - ви собі тут усе дивіться, а якщо щось буде цікаво - питайте. Особисто мені все було цікаво:)) Думаю, що замучити її питаннями мені вдалося, раз добровільно не хотіла розказувати.
Данила вразила машинка ось ця. "Руками чіпати не можна!",- казала тьотя, і сама безсовісно все чіпала. Тому Даня не втрачав нагоди (звісно під моїм контролем) доторкнутися до всіляких штук, і вже в процесі екскурсовод здалася і сама пропонувала щось помацати:))
3. Багато є маленьких макетів за склом. Вони дуже детальні.
4. Навіть не знаю що сина цікавило більше - пожежна, чи оці гіпно-кола:)
5. Загальна панорама на перший зал.
6. І ще маленька машинка.
7. Це от, дуже наочна ілюстрація сажотруса, як професії. Але стереотипна, чи що. І замурзаний він був:) Та завдяки цьому, синові вдалося пояснити в процесі чого пан забруднився. Новий скіл - знає що робить сажотрус!
8. Даня мамі на пам'ять.
9. Отут я довго думала. Ніби-то закономірність якась проглядається, але не розумію чому і нащо.
10. Таких сумних картинок багато. Мені таке завжди вражає.
Колись у родичів була пожежа, а ми малі стояли-дивились і було дуже страшно. Пожежникам велика подяка за те, що вони роблять, бо тоді, на щастя, все обійшлося.
11. У другому залі нас зустрічають два манекени у формі вогнеборців. Про такий сріблястий я і зовсім не знала...
12.
13. Направду, Даня був вражений тим згорілим комп'ютером. Переповідав телефоном потім бабусям, що в музеї комп'ютер згорів.:)
14. Ця емблема (ну не логотип же, мабуть) теж руками зроблена.
15. Хоч фотка і кривенька, та вдається розібрати що це.
16. Тут, у вітрині стояв маленький іграшковий пожежник. Відігнати юного фаната звідти було дуже складно. Доки там стояли, розказали нам, що пожежникам часто треба не лише вогонь гасити. Що рятувальні операції проводять і навіть котенят знімають з дерев:)
17. Висить ось така величезна карта із світюльками. Деякі з них блимають. Питаю: "То щось означає, що воно блимає?". "Та ні, то для краси".
Красиво, а чьо?:)
18. Ще спроба зазнимкувати щось велике і червоне.
19. А це... Ну я плакала вобщім:) Дуже креативний малюнок (там їх ціла виставка). Так і хочеться помогти хлопчикові і закричати: "Та справді, що ж ви робите?"...
20. Ось дуже красивий малюнок. 50% екскурсійного часу ми з Данилом їх роздивлялись. Думаю, що він засвоїв усі застереження про сірники:)
21. Це Орест так сором'язливо дивиться в сторону шоломів, а потім наважується приміряти
22. Брат!
23. Дарт Вейдер, хіба ні?:)
24. Кидаємо прощальний погляд і йдемо. У залі про Чорнобильську катастрофу мені не хочеться бути довго. Я емоційна, аж занадто.
25. До виходу нас проводить інший працівник пожежної частини. Ми розмовляємо, я знову ж ставлю багато тупих дівчачих запитань, на котрі він терпляче відповідає. Видно, що співпереживає. Дуже жалівся на те, що проїхати при теперішньому дорожньому русі пожежним автомобілям тяжко. Каже: "Тепер боротьба не за секунду, а за виїзд". Сумно:(
Що важливого дізналась: на території цієї частини уже обладнаний диспетчерський пункт універсального екстренного виклику 112 (як 911 у американців). Вже скоро буде запущено в повну силу.
26. Прощальна світлина із задоволеним, але дещо втомленим хлопчиком.
Висновок: з маленькими хлопчаками - це гарне місце для проведення дощового осіннього дня. А може навіть і погожого літнього. Це безкоштовно, персонал до дітей лояльний, і навіть до мам:)
Мені було цікаво, а для Данила було багато машин, та ще й пожежних:)