Похід. Annapurna circuit
Детально про похід, які ми села проходили я розказувати не буду. Цієї інформації в інтернеті є достатньо. Більше хотілося б виставити фотографій людей, природи і вражень.
Маршрут по якому ми йшли називається Annapurna circuit. Відверто кажучи я б вдруге по ньому не йшов, хоча він і вважається одним з найкрасивіших маршрутів в світі. Мені здається, що він трохи задовгий. 220 кілометрів йти скучно. Особисто мені не сподобалось, що це легкий маршрут. Тобто 80 % йдеться по витоптаній дорозі. Багаті європейці і американці наймають собі ще гідів і портерів, які несуть їхні рюкзаки. Нотки справжнього походу можна відчути після 4000 м. Там цікаво і незвично. Тим не менше все складність полягає в браку кисню. Наші зимові походи в Карпати були тяжчі ніж Annapurna circuit. Переконаний, що він під силу всім. За що йому дали рівень складності medium/hard я не знаю. Звісно, що в Непалі можна підібрати собі щось набагато цікавіше. Без людей, портерів і гест хаусів.
Виглядав маршрут так: KATHMANDU - BesiSahar (760) - BhulBhule (840) - Ngadi (930) - Bahundanda (1310) - Syange (1100) - Jagat (1300) - Chamje (1430) - Tal (1700) - Dharapani (1860) - Bagarchap (2160) - Danakyu (2300) - Koto (2600) - Chame (2670) - Talekhu (2720) - Bhratang (2850) - Dhikur Pokhari (3060) - Pisang (3200) - Humde (3280) - Brakha (3360) - Manang (3540) - Gunsang (3900) - Yak Kharka (4018) - Letdar (4200) - Thorung Phedi Base Camp (4450) - Thorung Phedi High Camp (4925) - THORUNG LA PASS (5416) - Muktinath (3800) - Jharkot (3550) - Khingar (3280) - Kagbeni (2800) - EkleBhatte (2740) - Jomsom (2720) - Syang (2820) - Marpha (2670) - Tukuche (2590) - Kobang (2560) - Larjung (2550) - Kokhethanti (2545) - Kalopani (2530) - Lete (2480) - Ghasa (2010) - Rukse Chhahara (1630) - Dana (1440) - Guithe (1630) - Tatopani (1190) - Beni (830) - Pokhara - KATHMANDU
Детальне проходження його можна знайти http://forum.awd.ru/viewtopic.php?f=341&t=78714 якщо це когось цікавить.
Автобус залишає Катманду і зупиняється в місці з прекрасним краєвидом. Всі йдуть в туалет.
Дорога до Бесі-Сахару йде біля річки.
На цій фотографії можна звернути увагу на стелю в автобусі і симпатичну дівчину зліва, а на Косму можна й не звернути увагу.
За долар можна купити кілограм ліччі, 2 кілограми бананів і десь по кіло папаї чи манго. В Непалі, правда, в горах все дорожче.
Вело-гараж, я бачив в житті вперше, як і багато інших речей.
Непалокіт
На білих туристів діти дивляться з захопленням і радо фотографуються!
Спочатку я думав, що то картопля, але виявилось, що чищені кокоси....
З Бесі-Сахару ми вирушили на даху автобуса. Це був початок походу :-)
Нічого не викидається в Непалі. В пивних пляшках можна зустріти кетчуп, олію, фарбу...
Коли ми вже йшли по дорозі зустріли дітей, які вкрали в Косми часник і сховались в хаті. Я звісно пішов відбирати часник, на що мені сказали, що тільки в замін на шоколад. В нас було 6 чорних шоколадних плиток. 2 ми подарували Арунімі в Індії, одну віддали дітям в перший день, одну я віддав дівчинці в Lower Pisang, а решту зїли зі шведом і бразильцем на 4900 м.
От такі були злодійки ;-)
На память ще й маємо фото.
Макс сидить на рисових полях. Він ще не знає, що через 3 години на нього чекають пявки. Рисові поля, для мене дуже складні інженерні конструкції. По суті це сотні маленьких басейнчиків, які стоять всі на різному рівні та живляться від одного джерела зверху. Треба потік води і пропускну здатність каналів продумати так, щоб жоден басейн не пересох і не затопився. Виглядає ще все дуже гарно.
Макс: “Он там на нас чекають пявки!”
Неподалік дитина пасла кози і прийшла подивитись на нас.
Рисові поля
Ми дійшли до чек-посту. В день в літній час по тому маршруту проходить від 2 до 5 людей. В списку ми побачили Крістофера, який був з Америки, і Евана зі ....США. Мабуть тонкощі непальського світосприйняття ;-). Американців ми потім догнали.
Як виявилось не лише пявки чекали Макса. Прийшов богомол і забарав наше бабло. Ми не образились.
Пявки забрали кров, а богомол відібрав гроші. Як сказав Орест: “це чимось нагадало дівчат…”
Сотні водоспадів зустрічаються на шляху. З часом на них перестаєш, навіть звертати увагу.
На наступний день ми вирішили ще трохи підїхати. Місця в джипі не було, а на даху якраз знайшлося.
Сніданок! Мега удачна фотографія!
Коли ми піднялись вище 2400 почали виднітись засніжені гори.
