Тіні забутих проектів
Originally posted by ihorhulyk at Тіні забутих проектів
Ніхто не боронить нашим політикам розважатися атракційними фантазіями. Йдеться лише про к.к.д їхньої уяви, і про пустку, яка осідає у мізках пересічних громадян після чергових гучних провалів і фактичної безкарності обіцяльників. На своє виправдання у них завжди є чимало аргументів, але, якщо цих фантазерів припирають до стіни, вони послуговуються дуже зручним прийомом, який знаходимо у автора „Людської комедії” Бальзака: „Ми маємо свій касаційний суд - це майбутнє”. Іншими словами, історія нас виправдає, але чи дізнаються учасники „процесу” про її вердикт - то як випаде кожному.
Напередодні чергових виборів українське поспільство знову розважається разом зі своїми провідниками. З огляду на несподіванку і певну умовність цьогорічного електорального акту останні не надто переймаються тим, що подати для перегодованого політикою виборця. Старий товар у новій обгортці, - це все, їжте і не вдавіться. Я не кажу про нафталінні речі мовної політики чи визначення стратегічного курсу. Маю на увазі цілком прості речі, які в цивілізованому світі розглядають за першочергові, без яких не можливо уявити собі державу.
Суспільство знову буде залучене до затяжної і галасливої дискусії про скасування/нескасування депутатської недоторканності на тлі люстрації. Але, даруйте, в демократичному устрої нової України не сумнівається ніхто, отже, формат, обраний 1991 року, природно передбачає цілковиту і безвиїмокову рівність усіх перед законом. Дотримуймось елементарних стандартів демократії, - і не треба пережовувати банал, не треба тиражувати його, розмазувати біл-бордами чи газетними шпальтами. Я переконаний, що після цього шоу-мильних бульбашок, навіть якщо рішення про скасування депутатського імунітету буде ухвалено, його обставлять таким парканом недомовок, гримас і натяків на об’єктивні обставини, що крізь нього не продереться жоден сумлінний прокурор, а тим паче громадський правдолюбець. Тим паче, в очікуванні так званої люстрації, про яку - мова окрема.
Колись батько української Конституції Михайло Сирота казав, що ліквідація недоторканності цілковито зруйнує український парламентаризм. Тут можна не остерігатися, - він уже зруйнований дощенту. Якщо ми декларуємо, що демократія передбачає рівність громадян у виборі і рівне право бути обраними, то спробуймо запитати себе, чи може „безпартійна галушка” стати фігурантом поважного списку, не маючи для цього ні зв’язків, ні, зрештою, зайвих мільйонів?
А чи не дивною виглядає рвучкість, з якою найвпливовіші учасники виборчої лотереї заповзялися віртуально руйнувати місцеві адміністрації? Реанімація давнього совєтського проекту виконкомів з одночасним запровадженням „контролерів” на кшталт префектур лише позірно скидається на „життя по-новому”. Конфлікт інтересів, а відтак - перетягування канату повноважень неуникні, оскільки знову ж таки все залежатиме від того, яка сила опанує більшістю в центральних органах влади, і як її програми узгоджуватимуться з інтересами того чи іншого регіону. Зрештою, чи не були ми свідками схожої війни у часи всевладдя представників Президента, запроваджених у 90-х?
Ігор Гулик. Ілюстрація: kolyaka.livejournal.com
Тени забытых проектов
Никто не запрещает нашим политикам развлекаться неслыханными фантазиями. Речь идет лишь о к.п.д их воображения, и о пустоте, оседающей в головах простых граждан после очередных громких провалов и фактической безнаказанности обещальников. В свое оправдание у них всегда есть много аргументов, но, если этих фантазеров припирают к стене, они пользуются очень удобным приемом, который находим у автора «Человеческой комедии» Бальзака: "Мы имеем свой кассационный суд - это будущее". Иными словами, история нас оправдает, но узнают ли участники "процесса" о ее вердикте - это уже как повезет отдельно каждому.
Накануне очередных выборов украинское общество снова развлекается вместе со своими лидерами. Учитывая неожиданность и определенную условность нынешнего электорального акта последние не слишком озабочены тем, что подать для перекормленного политикой избирателя. Старый товар в новой обертке, - это все, ешьте и не подавитесь. Я не говорю о нафталинных вещах языковой политики или определения стратегического курса. Имею в виду вполне простые вещи, которые в цивилизованном мире рассматривают как первоочередные, без которых невозможно представить себе государство.
Общество вновь привлекут к затяжной и шумной дискуссии об отмене/неотмене депутатской неприкосновенности на фоне люстрации. Но, извините, в демократическом устройстве новой Украине не сомневается никто, следовательно, формат, избранный в 1991 году, естественно предполагает полное и безисключительное равенство всех перед законом. Уважаем элементарные стандарты демократии, - и не надо пережевывать банале не надо тиражировать его, размазывать на билбордах или газетных страницах. Я убежден, что после этих шоу-мыльных пузырей, даже если решение об отмене депутатского иммунитета будет принято, его обставят таким забором недомолвок, гримас и намеков на объективные обстоятельства, через него не продереться ни один добросовестный прокурор, а тем более общественный правдолюбец. Тем более, - в ожидании так называемой люстрации, о коей - отдельный разговор.
Когда-то отец украинской Конституции Михаил Сирота говорил, что ликвидация неприкосновенности полностью разрушит украинский парламентаризм. Здесь можно не бояться, - он уже разрушен до основания. Если мы декларируем, что демократия предполагает равенство граждан в выборе и равное право быть избранными, то попробуем спросить себя, может ли "беспартийная галушка" стать фигурантом почтенного списка, не имея для этого ни связей, ни, впрочем, лишних миллионов?
А не странной ли выглядит рьяность, с которой влиятельные участники избирательной лотереи взялись виртуально разрушать местные администрации? Реанимация древнего советского проекта исполкомов с одновременным введением "контролеров" вроде префектур только внешне похожа на "жизнь по-новому". Конфликт интересов, а следовательно - перетягивание каната полномочий неизбежны, поскольку опять же все будет зависеть от того, какая сила овладеет большинством в центральных органах власти, и как ее программы будут согласовываться с интересами того или иного региона. Впрочем, мы уже были свидетелями похожей войны во времена всевластия представителей Президента, введенных в 90-х.
Игорь Гулык
Ніхто не боронить нашим політикам розважатися атракційними фантазіями. Йдеться лише про к.к.д їхньої уяви, і про пустку, яка осідає у мізках пересічних громадян після чергових гучних провалів і фактичної безкарності обіцяльників. На своє виправдання у них завжди є чимало аргументів, але, якщо цих фантазерів припирають до стіни, вони послуговуються дуже зручним прийомом, який знаходимо у автора „Людської комедії” Бальзака: „Ми маємо свій касаційний суд - це майбутнє”. Іншими словами, історія нас виправдає, але чи дізнаються учасники „процесу” про її вердикт - то як випаде кожному.
Напередодні чергових виборів українське поспільство знову розважається разом зі своїми провідниками. З огляду на несподіванку і певну умовність цьогорічного електорального акту останні не надто переймаються тим, що подати для перегодованого політикою виборця. Старий товар у новій обгортці, - це все, їжте і не вдавіться. Я не кажу про нафталінні речі мовної політики чи визначення стратегічного курсу. Маю на увазі цілком прості речі, які в цивілізованому світі розглядають за першочергові, без яких не можливо уявити собі державу.
Суспільство знову буде залучене до затяжної і галасливої дискусії про скасування/нескасування депутатської недоторканності на тлі люстрації. Але, даруйте, в демократичному устрої нової України не сумнівається ніхто, отже, формат, обраний 1991 року, природно передбачає цілковиту і безвиїмокову рівність усіх перед законом. Дотримуймось елементарних стандартів демократії, - і не треба пережовувати банал, не треба тиражувати його, розмазувати біл-бордами чи газетними шпальтами. Я переконаний, що після цього шоу-мильних бульбашок, навіть якщо рішення про скасування депутатського імунітету буде ухвалено, його обставлять таким парканом недомовок, гримас і натяків на об’єктивні обставини, що крізь нього не продереться жоден сумлінний прокурор, а тим паче громадський правдолюбець. Тим паче, в очікуванні так званої люстрації, про яку - мова окрема.
Колись батько української Конституції Михайло Сирота казав, що ліквідація недоторканності цілковито зруйнує український парламентаризм. Тут можна не остерігатися, - він уже зруйнований дощенту. Якщо ми декларуємо, що демократія передбачає рівність громадян у виборі і рівне право бути обраними, то спробуймо запитати себе, чи може „безпартійна галушка” стати фігурантом поважного списку, не маючи для цього ні зв’язків, ні, зрештою, зайвих мільйонів?
А чи не дивною виглядає рвучкість, з якою найвпливовіші учасники виборчої лотереї заповзялися віртуально руйнувати місцеві адміністрації? Реанімація давнього совєтського проекту виконкомів з одночасним запровадженням „контролерів” на кшталт префектур лише позірно скидається на „життя по-новому”. Конфлікт інтересів, а відтак - перетягування канату повноважень неуникні, оскільки знову ж таки все залежатиме від того, яка сила опанує більшістю в центральних органах влади, і як її програми узгоджуватимуться з інтересами того чи іншого регіону. Зрештою, чи не були ми свідками схожої війни у часи всевладдя представників Президента, запроваджених у 90-х?
Ігор Гулик. Ілюстрація: kolyaka.livejournal.com
Тени забытых проектов
Никто не запрещает нашим политикам развлекаться неслыханными фантазиями. Речь идет лишь о к.п.д их воображения, и о пустоте, оседающей в головах простых граждан после очередных громких провалов и фактической безнаказанности обещальников. В свое оправдание у них всегда есть много аргументов, но, если этих фантазеров припирают к стене, они пользуются очень удобным приемом, который находим у автора «Человеческой комедии» Бальзака: "Мы имеем свой кассационный суд - это будущее". Иными словами, история нас оправдает, но узнают ли участники "процесса" о ее вердикте - это уже как повезет отдельно каждому.
Накануне очередных выборов украинское общество снова развлекается вместе со своими лидерами. Учитывая неожиданность и определенную условность нынешнего электорального акта последние не слишком озабочены тем, что подать для перекормленного политикой избирателя. Старый товар в новой обертке, - это все, ешьте и не подавитесь. Я не говорю о нафталинных вещах языковой политики или определения стратегического курса. Имею в виду вполне простые вещи, которые в цивилизованном мире рассматривают как первоочередные, без которых невозможно представить себе государство.
Общество вновь привлекут к затяжной и шумной дискуссии об отмене/неотмене депутатской неприкосновенности на фоне люстрации. Но, извините, в демократическом устройстве новой Украине не сомневается никто, следовательно, формат, избранный в 1991 году, естественно предполагает полное и безисключительное равенство всех перед законом. Уважаем элементарные стандарты демократии, - и не надо пережевывать банале не надо тиражировать его, размазывать на билбордах или газетных страницах. Я убежден, что после этих шоу-мыльных пузырей, даже если решение об отмене депутатского иммунитета будет принято, его обставят таким забором недомолвок, гримас и намеков на объективные обстоятельства, через него не продереться ни один добросовестный прокурор, а тем более общественный правдолюбец. Тем более, - в ожидании так называемой люстрации, о коей - отдельный разговор.
Когда-то отец украинской Конституции Михаил Сирота говорил, что ликвидация неприкосновенности полностью разрушит украинский парламентаризм. Здесь можно не бояться, - он уже разрушен до основания. Если мы декларируем, что демократия предполагает равенство граждан в выборе и равное право быть избранными, то попробуем спросить себя, может ли "беспартийная галушка" стать фигурантом почтенного списка, не имея для этого ни связей, ни, впрочем, лишних миллионов?
А не странной ли выглядит рьяность, с которой влиятельные участники избирательной лотереи взялись виртуально разрушать местные администрации? Реанимация древнего советского проекта исполкомов с одновременным введением "контролеров" вроде префектур только внешне похожа на "жизнь по-новому". Конфликт интересов, а следовательно - перетягивание каната полномочий неизбежны, поскольку опять же все будет зависеть от того, какая сила овладеет большинством в центральных органах власти, и как ее программы будут согласовываться с интересами того или иного региона. Впрочем, мы уже были свидетелями похожей войны во времена всевластия представителей Президента, введенных в 90-х.
Игорь Гулык