Отаманша Юля
Originally posted by ihorhulyk at Отаманша Юля
Ілюстрація: durdom.in.ua
Двері породжують протяги,
базіки породжують біди.
Китайська мудрість
Тимошенко дивує... Їй би направду бути «вічною опозиціонеркою», таке амплуа цілком виправдовувало б її вчинки. Цього разу ЮВТ змінила косу на розкуйовджене вітром волосся «отаманші», але лаври Марусі Соколовської їй навряд чи дістануться. Та незбагненна жінка, закинувши шкільні конспекти, воювала за Україну власноруч, тримаючи під орудою понад тисячу суворих чоловіків. І загинула героїчно, жодного разу не давши слабинки, не ховаючись за чужі спини.
Тимошенко ж звикла загрібати жар чужими руками. Презентуючи учора «штаб національного опору» (базований на... виборчому штабі її, як кандидатки у президенти (!), вона виставила поперед себе справді авторитетних у колах силовиків та аналітиків осіб. Як складеться їхня подальша репутаційна історія - покаже час.
З іншого боку, - це ж диво дивне. Лідер владної партії, яка контролює усі ключові посади в державі, - декларує створення «альтернативної армії». Альтернативної до чого/кого: головнокомандувача (першого свого партзаступника), міністерства оборони (його глава призначений головнокомандувачем), МВС (яким керує давній соратник ЮВТ)? Де тут альтернатива? Радше - піар, який, цілком можливо, може мати більш далекоглядну мету, ніж укоськання сепаратизму на Сході.
Це - звісно, проблема Юлії Володимирівни та її кріейторів. Але чому виборчі клопоти навіть дуже поважного зазіхача на президентський фотель, яким, без сумніву, вважає себе сама Тимошенко, повинні переймати усі силові структури, яким і без того роботи вистачає? Чому розшарпаній, роздраєній країні, яка намагається прийти до тями після трагічно-переможного Майдану, яка пробує нарешті вибудовувати стосунки з цивілізованим світом і зустрічає там визнання та співчуття, повторювати «отаманщину», пройдену у не менш драматичний період нашої короткочасної державності минулого століття?
"Передвиборча кампанія має бути вільною від пропагандистської глупоти, - зауважує Мирослав Маринович. - ...Варто врахувати, що виборець подорослішав, і його вже не купиш, як конкістадори індіанців, блискучими ідеологічними брязкальцями".
Та, гадаю, справжній задум ЮВТ полягає не у придушенні сепаратистського заколоту «колорадів» на Донбасі. Її преторіанці, - якщо, звичайно, лідерці БЮТ удастся згуртувати (не без допомоги адмінресурсу) серйозну силу, можуть бути використані проти... нинішніх конкурентів Юлії Володимирівни на виборах.
Скажете, надто вже фантастичний сценарій? Аж ніяк. ЮВТ вміла дивувати усіх своїми несподіваними ходами. І не забуваймо Бєлковского, якого я вже цитував не раз і не двічі. «Вічним паливом Тимошенко була помста».
В умовах напіввійськового стану і зовнішньої загрози дуже легко оголосити будь-якого «ворогом народу», а маючи для цього певні силові важелі, "полагодити" проблему. Якщо розвиток ситуації вказуватиме на неминучу поразку ЮВТ у виборчих перегонах (що навіть ду-у-же ймовірно), то чому б не застосувати принцип «Батьківщина у небезпеці». І цього разу справді у небезпеці виявиться «Батьківщина», точніше, її невгамовна лідерка.
Судячи із задуму «національного опору», його підрозділи мають бути створені у кожному регіоні країни. Не знаю, чи дійде до їх фактичного застосування у військовому конфлікті з російським агресором, але для досягнення політичних цілей вони цілком годяться.
Не питайте мене про історичні алюзії, що обов’язково виникають з цього приводу. Дехто теж у минулому столітті починав з партійних «штурмових загонів». Боюся накликати біду...
Ігор Гулик
Атаманша Юля
Двери рождают сквозняки,
болтуны рождают беды.
Китайськая мудрость
Тимошенко удивляет... Ей бы действительно быть «вечной оппозиционеркой», такое амплуа вполне оправдывало бы ее поступки. На этот раз ЮВТ поменяла косу на растрепанные ветром волосы «атаманши», но лавры Маруси Соколовской ей вряд ли достанутся. Та непостижимая женщина, забрасив школьные конспекты, воевала за Украину собственными руками, держа под руководством более тысячи суровых мужчин. И погибла героически, ни разу не дав слабинки, не прячась за чужие спины.
Тимошенко же привыкла загребать жар чужими руками. Представляя вчера «штаб национального сопротивления» (базированный на... избирательном штабе ее как кандидата в президенты (!), она выставила впереди себя действительно авторитетных в кругах силовиков и аналитиков людей. Как сложится их дальнейшая репутационная история - покажет время.
С другой стороны, - это же невидаль странная. Лидер правящей партии, которая контролирует все ключевые посты в государстве, - декларирует создание «альтернативной армии». Альтернативной к чему/к кому: главнокомандующему (первому своему партзаместителю), министерству обороны (его глава назначен главнокомандующим), МВД (которым руководит давний соратник ЮВТ)? Где здесь альтернатива? Скорее - пиар, который, вполне возможно, может иметь более дальнюю цель, нежели умиртворение сепаратизма на Востоке.
Это - конечно, проблема Юлии Владимировны и ее криэйторов. Но почему избирательные хлопоты даже очень почтенного посягателя на президентское кресло, которым, без сомнения, считает себя сама Тимошенко, должны перенимать все силовые структуры, которым и без того работы хватает? Почему растерзанной, розодраной стране, пытаещейся прийти в себя после трагически победного Майдана, пробующей наконец выстраивать отношения с миром и встречающей там признание и сочувствие, повторять "атаманство", пройденное в не менее драматический период нашей кратковременной государственности прошлого века?
"Предвыборная кампанія должна быть свободной от пропагандистской глупости, - заметил Мирослав Маринович. - ...Следует учитывать, что избиратель повзрослел, и его уже не купишь, как конкистадоры индейцев, блестящими идеологическими побрякушками".
Но, думаю, настоящий замысел ЮВТ заключается не в подавлении сепаратистского мятежа «колорадов» на Донбассе. Ее преторианцы, - если, конечно, лидеру БЮТ удастся сплотить (не без помощи админресурса) серьезную силу, могут быть использованы против... нынешних конкурентов Юлии Владимировны на выборах.
Скажете, слишком уж фантастический сценарий? Отнюдь. ЮВТ умела удивлять всех своими неожиданными ходами. И не забывайте Белковского, которого я уже цитировал не раз и не дважды. «Вечным топливом Тимошенко была месть».
В условиях полувоенного положения и внешней угрозы очень легко объявить любого «врагом народа», а имея для этого определенные силовые рычаги, "решить" проблему. Если развитие ситуации будет указывать на неминуемое поражение ЮВТ в виборной гонке (что даже о-очень вероятно), то почему бы не применить принцип «Батькивщина в опасности». И на этот раз действительно в опасности окажется «Батькивщина», точнее, ее неуемный лидер.
Судя по замыслу «национального сопротивления», его подразделения должны быть созданы в каждом регионе страны. Не знаю, дойдет ли до их фактического применения в военном конфликте с российским агрессором, но для достижения политических целей они вполне годятся.
Не спрашивайте меня об исторических аллюзиях, обязательно возникающих по этому поводу. Кое-кто тоже в прошлом веке начинал с партийных «штурмовых отрядов». Боюсь навлечь беду...
Игорь Гулык
Ілюстрація: durdom.in.ua
Двері породжують протяги,
базіки породжують біди.
Китайська мудрість
Тимошенко дивує... Їй би направду бути «вічною опозиціонеркою», таке амплуа цілком виправдовувало б її вчинки. Цього разу ЮВТ змінила косу на розкуйовджене вітром волосся «отаманші», але лаври Марусі Соколовської їй навряд чи дістануться. Та незбагненна жінка, закинувши шкільні конспекти, воювала за Україну власноруч, тримаючи під орудою понад тисячу суворих чоловіків. І загинула героїчно, жодного разу не давши слабинки, не ховаючись за чужі спини.
Тимошенко ж звикла загрібати жар чужими руками. Презентуючи учора «штаб національного опору» (базований на... виборчому штабі її, як кандидатки у президенти (!), вона виставила поперед себе справді авторитетних у колах силовиків та аналітиків осіб. Як складеться їхня подальша репутаційна історія - покаже час.
З іншого боку, - це ж диво дивне. Лідер владної партії, яка контролює усі ключові посади в державі, - декларує створення «альтернативної армії». Альтернативної до чого/кого: головнокомандувача (першого свого партзаступника), міністерства оборони (його глава призначений головнокомандувачем), МВС (яким керує давній соратник ЮВТ)? Де тут альтернатива? Радше - піар, який, цілком можливо, може мати більш далекоглядну мету, ніж укоськання сепаратизму на Сході.
Це - звісно, проблема Юлії Володимирівни та її кріейторів. Але чому виборчі клопоти навіть дуже поважного зазіхача на президентський фотель, яким, без сумніву, вважає себе сама Тимошенко, повинні переймати усі силові структури, яким і без того роботи вистачає? Чому розшарпаній, роздраєній країні, яка намагається прийти до тями після трагічно-переможного Майдану, яка пробує нарешті вибудовувати стосунки з цивілізованим світом і зустрічає там визнання та співчуття, повторювати «отаманщину», пройдену у не менш драматичний період нашої короткочасної державності минулого століття?
"Передвиборча кампанія має бути вільною від пропагандистської глупоти, - зауважує Мирослав Маринович. - ...Варто врахувати, що виборець подорослішав, і його вже не купиш, як конкістадори індіанців, блискучими ідеологічними брязкальцями".
Та, гадаю, справжній задум ЮВТ полягає не у придушенні сепаратистського заколоту «колорадів» на Донбасі. Її преторіанці, - якщо, звичайно, лідерці БЮТ удастся згуртувати (не без допомоги адмінресурсу) серйозну силу, можуть бути використані проти... нинішніх конкурентів Юлії Володимирівни на виборах.
Скажете, надто вже фантастичний сценарій? Аж ніяк. ЮВТ вміла дивувати усіх своїми несподіваними ходами. І не забуваймо Бєлковского, якого я вже цитував не раз і не двічі. «Вічним паливом Тимошенко була помста».
В умовах напіввійськового стану і зовнішньої загрози дуже легко оголосити будь-якого «ворогом народу», а маючи для цього певні силові важелі, "полагодити" проблему. Якщо розвиток ситуації вказуватиме на неминучу поразку ЮВТ у виборчих перегонах (що навіть ду-у-же ймовірно), то чому б не застосувати принцип «Батьківщина у небезпеці». І цього разу справді у небезпеці виявиться «Батьківщина», точніше, її невгамовна лідерка.
Судячи із задуму «національного опору», його підрозділи мають бути створені у кожному регіоні країни. Не знаю, чи дійде до їх фактичного застосування у військовому конфлікті з російським агресором, але для досягнення політичних цілей вони цілком годяться.
Не питайте мене про історичні алюзії, що обов’язково виникають з цього приводу. Дехто теж у минулому столітті починав з партійних «штурмових загонів». Боюся накликати біду...
Ігор Гулик
Атаманша Юля
Двери рождают сквозняки,
болтуны рождают беды.
Китайськая мудрость
Тимошенко удивляет... Ей бы действительно быть «вечной оппозиционеркой», такое амплуа вполне оправдывало бы ее поступки. На этот раз ЮВТ поменяла косу на растрепанные ветром волосы «атаманши», но лавры Маруси Соколовской ей вряд ли достанутся. Та непостижимая женщина, забрасив школьные конспекты, воевала за Украину собственными руками, держа под руководством более тысячи суровых мужчин. И погибла героически, ни разу не дав слабинки, не прячась за чужие спины.
Тимошенко же привыкла загребать жар чужими руками. Представляя вчера «штаб национального сопротивления» (базированный на... избирательном штабе ее как кандидата в президенты (!), она выставила впереди себя действительно авторитетных в кругах силовиков и аналитиков людей. Как сложится их дальнейшая репутационная история - покажет время.
С другой стороны, - это же невидаль странная. Лидер правящей партии, которая контролирует все ключевые посты в государстве, - декларирует создание «альтернативной армии». Альтернативной к чему/к кому: главнокомандующему (первому своему партзаместителю), министерству обороны (его глава назначен главнокомандующим), МВД (которым руководит давний соратник ЮВТ)? Где здесь альтернатива? Скорее - пиар, который, вполне возможно, может иметь более дальнюю цель, нежели умиртворение сепаратизма на Востоке.
Это - конечно, проблема Юлии Владимировны и ее криэйторов. Но почему избирательные хлопоты даже очень почтенного посягателя на президентское кресло, которым, без сомнения, считает себя сама Тимошенко, должны перенимать все силовые структуры, которым и без того работы хватает? Почему растерзанной, розодраной стране, пытаещейся прийти в себя после трагически победного Майдана, пробующей наконец выстраивать отношения с миром и встречающей там признание и сочувствие, повторять "атаманство", пройденное в не менее драматический период нашей кратковременной государственности прошлого века?
"Предвыборная кампанія должна быть свободной от пропагандистской глупости, - заметил Мирослав Маринович. - ...Следует учитывать, что избиратель повзрослел, и его уже не купишь, как конкистадоры индейцев, блестящими идеологическими побрякушками".
Но, думаю, настоящий замысел ЮВТ заключается не в подавлении сепаратистского мятежа «колорадов» на Донбассе. Ее преторианцы, - если, конечно, лидеру БЮТ удастся сплотить (не без помощи админресурса) серьезную силу, могут быть использованы против... нынешних конкурентов Юлии Владимировны на выборах.
Скажете, слишком уж фантастический сценарий? Отнюдь. ЮВТ умела удивлять всех своими неожиданными ходами. И не забывайте Белковского, которого я уже цитировал не раз и не дважды. «Вечным топливом Тимошенко была месть».
В условиях полувоенного положения и внешней угрозы очень легко объявить любого «врагом народа», а имея для этого определенные силовые рычаги, "решить" проблему. Если развитие ситуации будет указывать на неминуемое поражение ЮВТ в виборной гонке (что даже о-очень вероятно), то почему бы не применить принцип «Батькивщина в опасности». И на этот раз действительно в опасности окажется «Батькивщина», точнее, ее неуемный лидер.
Судя по замыслу «национального сопротивления», его подразделения должны быть созданы в каждом регионе страны. Не знаю, дойдет ли до их фактического применения в военном конфликте с российским агрессором, но для достижения политических целей они вполне годятся.
Не спрашивайте меня об исторических аллюзиях, обязательно возникающих по этому поводу. Кое-кто тоже в прошлом веке начинал с партийных «штурмовых отрядов». Боюсь навлечь беду...
Игорь Гулык