Потреба Різдва
Originally posted by ihorhulyk at Потреба Різдва
Серед сірих буднів кожен із нас внутрішньо прагне казки. Гадаю, можливо, вона й не схожа на ті, які тепер безперестанно транслюють телеканали, застосовуючи при цьому супертехнології. Простої людської казки зі щасливим фіналом, такої собі приємної несподіванки, бодай щирої усмішки від незнайомця...
Народження Ісуса, особливо, обставини після цієї події, яка, вочевидь, стала епохальною, принаймні для поколінь, що перейшли вже два тисячоліття, і є, на мій погляд, такою казкою для зневірених і розчарованих. Тріє Царів (за іншою версією, - сивочолих зароастрійських жреців, які передбачили спалах наднової зірки), принесли до Богом незабутого Вифлеєма коштовні дари. „І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну” (Мт. 2, 11).
Гості уклали у свої презенти глибокі сенси. І не тільки символи володаря (золото - як подарунок для Царя, ладан - знак особливих почестей - для Бога, смирну - для Людини й Спасителя, який став Сином Людським), а помістили у свої скарбниці й сакральні речі, що мали б жити у душах усіх землян. Недаремно, - свідчать церковні історики, - Матір Божа берегла їх все життя, а відтак, напередодні Успіння, передала їх до Єрусалимського Храму.
Ці сенси лежать на поверхні, лише ми, заклопотані і розхристані викликами часу, не помічаємо їхньої присутності. Ми народжуємося рівними у перспективі Дарів - особливої коштовності золота родинних стосунків, комфортного перебування серед собі рівних та схожих, і самоповаги, бо хіба може повноцінно жити людина, не усвідомлюючи власної місії на цій грішній землі? Сутність Людини-Бога, яка народжується вже 2014-й раз, полягає у творенні свого світу, і є річчю очевидною, що це творення мало б бути продуктивним і добрим.
Ми схильні скаржитися на випробування, якими доволі щедра доля. Але згадаймо на мить, що Тріє Царів пішли, оминувши палац Ірода, і цей їхній стратегічний маневр, по-суті, врятував для нас Спасителя. А після отриманих вишуканих Дарів родина Йосифа зазнала гіркоти еміграції до Єгипту, поневірянь у пустелі. Сьогодні мало хто із істориків зважується оповісти шлях Ісуса від народження до Голгофи, однак цілком прогнозованим є те, що ця путь була часом випробувань і сумнівів. Як і для кожного із нас з вами...
Тож напередодні Різдва Христового щиро бажаю усім сучасникам ретельніше глянути на довколишній світ і зауважити у ньому присутність великих Дарів, якими не варто нехтувати, ба більше, якими слід таки скористати. Хай кожен по-своєму потрактує власні можливості, але головне, як на мене, зрозуміти, що всі ми вартуємо того, чим скористав Ісус, ставши відтак великим прикладом великого подвижництва.
Христос Рождається! Славімо Його!
Ігор Гулик
Потребность Рождества
Среди серых будней каждый из нас внутренне желает сказки. Думаю, возможно, она и не похожа на те, непрестанно теперь транслируемые телеканалами, с применением при этом супертехнологий. Простой человеческой сказки со счастливым финалом, некой приятной неожиданности, хотя бы искренней улыбки от незнакомца...
Рождение Иисуса, особенно, обстоятельства после этого события, которое, несомненно, стал эпохальным, по крайней мере для поколений, прошедших по земле уже два тысячелетия, и есть, на мой взгляд, такой сказкой для отчаявшихся и разочарованных. Три Царя (по другой версии, - седовласые зороастрийських жреца), которых озарила вспышка сверхновой звезды, принесли в Богом незабытый Вифлеем драгоценные дары. "И, войдя в дом, увидели Младенца с Мариею, Матерью Его. И, пав, поклонились Ему. И, открыв сокровища свои, принесли Ему дары: золото, ладан и смирну" ( Мф.2,11).
Гости поместили в свои презенты глубокие смыслы. И не только символы властителя (золото - как подарок для Царя, ладан - знак особых почестей - Богу, смирну - для Человека и Спасителя, который стал Сыном Человеческим). В этих сокровищах таятся и сакральные вещи, которые должны пребывать вовеки в душах всех землян. Недаром, - свидетельствуют церковные историки, - Матерь Божия хранила их всю жизнь, и только накануне Успения передала их в Иерусалимский Храм.
Эти смыслы лежат на поверхности. Вот только мы, озабоченные и растрепанные вызовами времени, не замечаем их присутствия. Мы рождаемся равными в перспективе Даров - особой ценности золота семейных отношений, комфортного пребывания среди себе равных и подобных, и самоуважения. Ведь разве может полноценно жить человек, не осознавая своей миссии на этой грешной земле? Сущность Человека- Бога, рождающегося уже в 2014-й раз, заключается в создании своего мира. И вещь очевидная, что это творение должно быть продуктивным и добрым.
Мы склонны сетовать на испытания, которыми обильно щедра судьба. Но вспомним на мгновение, что Три Царя ушли, минуя дворец Ирода, и этот их стратегический маневр, по сути, сохранил для нас Спасителя. А после полученных изысканных Даров семья Иосифа претерпела горечь эмиграции в Египет, лишения в пустыне. Сегодня мало кто из историков решается рассказать о пути Иисуса от рождения до Голгофы, однако вполне прогнозируемым является то, что этот путь был временем испытаний и сомнений. Как и для каждого из нас с вами...
Поэтому накануне Рождества Христова искренне желаю всем свои современникам внимательней посмотреть на окружающий мир и заметить в нем присутствие больших Даров, которыми не стоит пренебрегать. Даже больше, - которыми следует все-таки воспользоваться. Пусть каждый по-своему оценивает собственные возможности, но главное, на мой взгляд, понять, что все мы стоим того, чем воспользовался Иисус, став затем большим примером большого подвижничества.
Христос рождается! Восславим Его!
Игорь Гулык
Серед сірих буднів кожен із нас внутрішньо прагне казки. Гадаю, можливо, вона й не схожа на ті, які тепер безперестанно транслюють телеканали, застосовуючи при цьому супертехнології. Простої людської казки зі щасливим фіналом, такої собі приємної несподіванки, бодай щирої усмішки від незнайомця...
Народження Ісуса, особливо, обставини після цієї події, яка, вочевидь, стала епохальною, принаймні для поколінь, що перейшли вже два тисячоліття, і є, на мій погляд, такою казкою для зневірених і розчарованих. Тріє Царів (за іншою версією, - сивочолих зароастрійських жреців, які передбачили спалах наднової зірки), принесли до Богом незабутого Вифлеєма коштовні дари. „І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну” (Мт. 2, 11).
Гості уклали у свої презенти глибокі сенси. І не тільки символи володаря (золото - як подарунок для Царя, ладан - знак особливих почестей - для Бога, смирну - для Людини й Спасителя, який став Сином Людським), а помістили у свої скарбниці й сакральні речі, що мали б жити у душах усіх землян. Недаремно, - свідчать церковні історики, - Матір Божа берегла їх все життя, а відтак, напередодні Успіння, передала їх до Єрусалимського Храму.
Ці сенси лежать на поверхні, лише ми, заклопотані і розхристані викликами часу, не помічаємо їхньої присутності. Ми народжуємося рівними у перспективі Дарів - особливої коштовності золота родинних стосунків, комфортного перебування серед собі рівних та схожих, і самоповаги, бо хіба може повноцінно жити людина, не усвідомлюючи власної місії на цій грішній землі? Сутність Людини-Бога, яка народжується вже 2014-й раз, полягає у творенні свого світу, і є річчю очевидною, що це творення мало б бути продуктивним і добрим.
Ми схильні скаржитися на випробування, якими доволі щедра доля. Але згадаймо на мить, що Тріє Царів пішли, оминувши палац Ірода, і цей їхній стратегічний маневр, по-суті, врятував для нас Спасителя. А після отриманих вишуканих Дарів родина Йосифа зазнала гіркоти еміграції до Єгипту, поневірянь у пустелі. Сьогодні мало хто із істориків зважується оповісти шлях Ісуса від народження до Голгофи, однак цілком прогнозованим є те, що ця путь була часом випробувань і сумнівів. Як і для кожного із нас з вами...
Тож напередодні Різдва Христового щиро бажаю усім сучасникам ретельніше глянути на довколишній світ і зауважити у ньому присутність великих Дарів, якими не варто нехтувати, ба більше, якими слід таки скористати. Хай кожен по-своєму потрактує власні можливості, але головне, як на мене, зрозуміти, що всі ми вартуємо того, чим скористав Ісус, ставши відтак великим прикладом великого подвижництва.
Христос Рождається! Славімо Його!
Click to viewІгор Гулик
Потребность Рождества
Среди серых будней каждый из нас внутренне желает сказки. Думаю, возможно, она и не похожа на те, непрестанно теперь транслируемые телеканалами, с применением при этом супертехнологий. Простой человеческой сказки со счастливым финалом, некой приятной неожиданности, хотя бы искренней улыбки от незнакомца...
Рождение Иисуса, особенно, обстоятельства после этого события, которое, несомненно, стал эпохальным, по крайней мере для поколений, прошедших по земле уже два тысячелетия, и есть, на мой взгляд, такой сказкой для отчаявшихся и разочарованных. Три Царя (по другой версии, - седовласые зороастрийських жреца), которых озарила вспышка сверхновой звезды, принесли в Богом незабытый Вифлеем драгоценные дары. "И, войдя в дом, увидели Младенца с Мариею, Матерью Его. И, пав, поклонились Ему. И, открыв сокровища свои, принесли Ему дары: золото, ладан и смирну" ( Мф.2,11).
Гости поместили в свои презенты глубокие смыслы. И не только символы властителя (золото - как подарок для Царя, ладан - знак особых почестей - Богу, смирну - для Человека и Спасителя, который стал Сыном Человеческим). В этих сокровищах таятся и сакральные вещи, которые должны пребывать вовеки в душах всех землян. Недаром, - свидетельствуют церковные историки, - Матерь Божия хранила их всю жизнь, и только накануне Успения передала их в Иерусалимский Храм.
Эти смыслы лежат на поверхности. Вот только мы, озабоченные и растрепанные вызовами времени, не замечаем их присутствия. Мы рождаемся равными в перспективе Даров - особой ценности золота семейных отношений, комфортного пребывания среди себе равных и подобных, и самоуважения. Ведь разве может полноценно жить человек, не осознавая своей миссии на этой грешной земле? Сущность Человека- Бога, рождающегося уже в 2014-й раз, заключается в создании своего мира. И вещь очевидная, что это творение должно быть продуктивным и добрым.
Мы склонны сетовать на испытания, которыми обильно щедра судьба. Но вспомним на мгновение, что Три Царя ушли, минуя дворец Ирода, и этот их стратегический маневр, по сути, сохранил для нас Спасителя. А после полученных изысканных Даров семья Иосифа претерпела горечь эмиграции в Египет, лишения в пустыне. Сегодня мало кто из историков решается рассказать о пути Иисуса от рождения до Голгофы, однако вполне прогнозируемым является то, что этот путь был временем испытаний и сомнений. Как и для каждого из нас с вами...
Поэтому накануне Рождества Христова искренне желаю всем свои современникам внимательней посмотреть на окружающий мир и заметить в нем присутствие больших Даров, которыми не стоит пренебрегать. Даже больше, - которыми следует все-таки воспользоваться. Пусть каждый по-своему оценивает собственные возможности, но главное, на мой взгляд, понять, что все мы стоим того, чем воспользовался Иисус, став затем большим примером большого подвижничества.
Христос рождается! Восславим Его!
Игорь Гулык