Старе трамвайне депо на Сахарова - початок музею техніки
Originally posted by zhuraf at Старе трамвайне депо на Сахарова - початок музею техніки
Наприкінці 19 століття на перехресті сучасних вулиць Вітовського, Гвардійської і Сахарова було зведено першу львіську електростанцію і перше депо електричного трамвая. Сьогодні ця видатна пам'ятка промислової архітектури і історії інфраструктури міста занедбана і частково використовується Службою колії Львівелектротрансу. Паралельно навколо її долі ведуться палкі суперечки, Львівська міська рада навіть судилася з Львівським історичним музеєм. Натомість існує велика мрія. Мрія про сучасний музей техніки, який би мав відкитися на території пам'ятки. Він вже навіть почав створюватися і час від часу виставляє деякі свої експонати в одному з ангарів колишнього депо.
У 1893 році львівський магістрат оголосив тендер на будівництво ліній електричного трамвая та електростанції потужністю 400 кінських сил (300 кВт), бо кінний трамвай вже не справлявся зі зростаючими потребами у перевезенні. Його виграла віденська акціонерна фірма «Сіменс&Гальське». В комплексі з трамвайними лініями вона збудувала на Вулецьких пагорбах електростанцію і трамайне депо на розі вулиць Сахарова і Гвардійської. 31 травня 1894 року трамвай запрацював, його відкриття було приурочене до Галицької крайової виставки, яка діяла в Стрийському парку. У 1896 році місто викупило мережу електричного трамвая і електростанцію за 1 мільйон 680 тисяч крон, адже договір зобов'язував інестора продати господарство місту після двох років експлуатації, якщо магістрат вимагатиме цього. Тоді ж було засновано підприємство "Міські заклади електричні" (МЗЕ, яке здійснювало управління електростанцією і трамвайним госпдарством.
Міська електростанція і трамвайне депо з єдиним ангаром в перші роки роботи
Пароагрегат електростанції, 1900 рік
У 1900 році електростанцію було модернізовано, внаслідок чого її потужність збільшилася до 1000 кінських сил. До клієнтів МЗЕ додався обладнаний електричним освітленням новозбудований оперний театр. У 1906 році компанія викупила кінний трамвай і за два роки повністю замінила його електричним. У 1907-1908 роках на вулиці Промисловій було збудовано нове трамвайне депо (сьогодні №2). Навантаження зростало і мережа постійного струму 220 В виснажила свої можливості. Тому у 1908-1910 роках на Персенківці за проектом адольфа Піллера було збудовано нову потужну електростанцію змінного струму (сьогодні ТЕЦ 1). З введенням її в роботу почався демонтаж електромережі постійного струму, в рамках якого електростанція на Вульці у 1916 році припинила роботу і була перетворена на випрямляючу підстанцію для живлення тягової мережі трамвая.
Спочатку виїзд вагонів з депо здійснювався по вулиці Коперника, аж поки у 1929 році повз нього не пролягла нова трамвайна лінія - з вокзалу через вулиці Київську і Котляревського до площі Івана Франка. В самому депо, яке від початку розміщувалося в одному ангарі, що сьогодні є крайнім від Гвардійської, у 1908 році було збудовано другий ангар більшої місткості. Найбільший, третій ангар було збудовано у 1926-1927 роках за проектом архітектора Адольфа Каменобродського.
Ще у 1921-1922 роках в цих ангарах були відкриті майстерні для ремонту вагонів, технічний стан яких за роки Першої світової війни погіршився. Натомість трамвайне депо було влаштовано в манежі Віндішґреца, який раніше належав військовій частині і використовувався для тренування коней. Він був розташований на Городоцькій між теперішніми будівлями Західного оперативного командування і Муніципального театру імені Лесі Українки. Це тимчасове депо діяло до 1930 року, коли було відкрито нове трамвайне депо на Городоцькій (сьогодні №1).
Середина 1920-х років: вже діть вагоно-ремонтні майстерні, але ще не збудовано третього ангару
Вигляд трамвайного депо з протилежного боку вулиці Вітовського наприкінці 1920-х - у 1930-х роках. Праворуч видно великий ангар
Вагоноремонтні майстерні діяли допоки у 1978 році не було відкрито Львівський трамвайно-тролейбусний ремонтний завод. На їх місці сьогодні розташована Служба колії львівського трамвая. За її територію - місце, де діяли перші львівські електростанція і трамвайне депо, сьогодні ведуться палкі дискусії. Ще з радянського часу бере свої початки ідея відкриття в місті музею техніки. У Львові тоді розміщувалося багато великих промислових підприємтсв, які, що важливіше, супроводжувалися науково-конструкторськими центрами, які здіснювали суперсучасні на той час розробки. Власне, наявність таких видатних розробок львівських науковців-техніків і надихала на створення музею. Сьогодні пишуть, що радянська влада з політичних мотивів, не бажаючи акцентувати на досягненнях провінційного і опозиційного міста, зупинила створення такого закладу. Але називається і друга причина - бажання кожного з підприємств створити свій музей і спричинена цим неохота до створення загальноміського музею.
У 1990-х роках, коли Україна вже була незалежною, заводи закривалися, продавалися і грабувалися. Аналогічно розпродавалися і розграбовувалися і заводські раритети. Так, наприклад, за безцінь було продано автобус ЛАЗ, яким Гагаріна підвозили до ракети. Через це в певних колах почали бити на сполох і влада почала рух в напрямку створення музею техніки. У 1999 році рішення про необхідність його відкриття прийняла обласна рада, наступного року - міська. Вони обидві зазначали, що цією справою має займатися Львівський історичний музей (ЛІМ). У 2002 році в структурі ЛІМ було створено відділ науки і техніки, який очолив Михайло Мингельський. Було вирішено, що найкращим місцем для відкриття музею є колишне трамвайне депо на Сахарова. Тому у 2004 році міська влада на чолі зі ще Любомиром Буняком передала музею перший, найстаріший ангар в оренду на 50 років. Втім, ніяких коштів на відкриття музею не передбачалося. Влада запропонувала ЛІМу знайти інвесторів, що він і зробив. Музейники кажуть, що уклали договір з підприємцем, згідно якого той ремонтує приміщення, натомість влаштовує в частині ангару крамницю з продажу старих автомобілів та іншої техніки. Але Львівська міська рада звинувачує музей в тому, що він банально уклав договір суборенди, заробляючи на комунальному майні, бо сам платить за його оренду лише 1 гривню в рік за пільговим тарифом як заклад культури. Тому у 2008 році мерія і Львівелектротранс почали судитися з музеєм. Натомість ЛІМ стверджує, що пан Садовий особисто і міська рада хочуть передати цю територію іншому підприємцю, який відкриє тут розважальний центр.
А правда, як завжди, десь посередині. З одного боку, в мерії підтверджують, що бачать на цій території не просто музей, бо кажуть про необхідність існування в його складі парковки і закладу харчування (маючи на увазі, очевидно, щось більше). Але й історичний музей - не найкращий претендент для влаштування музею техніки. І йдеться навіть не про те, що він не має фінансових ресурсів - всі його експозиції потребують модернізації і осучаснення, бо звичайні експонати за склом - це не те, чим має бути музей в 21 столітті. Очевидно, що ЛІМ не здатний зробити зі старого депо інтерактивний музей, який би був і культурним центром, "точкою притягання", місцем проведення вільного часу. Окрім раритетів, які демонструють досягнення львіської промисловості, в ньому можна би було показати технічні зміни міської інфраструктури і побуду мешканців. Наприклад, розповісти про влаштування міської каналізації і те, як вона змінювалася протягом століть. У будь-якому разі це не мало би бути сухе демонстрування технічних раритетів, купи креслень і документів, хай навіть і супроводжене емоційною розповіддю.
Сьогодні територію використовує Львівелектротранс, а в тому бідному першому ангарі час від часу проходять якісь цікаві події на кшталт концертів електронної музики, інсталяцій сучасного мистецтва чи показів Lviv Fashion Week. Інколи тут проходять кількаденні виставки експонатів з фондів Львівського історичного музею, які би мали стати основою майбутного музею техніки. Часто їх приурочують до Дня міста чи Дня Незалежності: остання відбувалася 8-12 травня 2013 року. Нижче представлені фотографії з неї.
Автомобіль ЗАЗ 965, 1963 рік
Фіакр, початок 20 століття
Ліворуч автомобіль Renault 4, Франція, 1963 рік. Праворуч фіакр
Ліворуч автомобіль СМЗ-3А, 1962 рік. Праворуч Renault 4
На передньому плані мотоцикл NSU, Німеччина, 1930-ті роки
Макет космічного корабля "Восток", на якому 12 квітня 1961 року здійснив політ Юрій Гагарін. Масштаб копії 1:3
Автомобіль ГАЗ 12, ЗИМ, 1952 рік
Фотографії 12 квітня 2013
Наприкінці 19 століття на перехресті сучасних вулиць Вітовського, Гвардійської і Сахарова було зведено першу львіську електростанцію і перше депо електричного трамвая. Сьогодні ця видатна пам'ятка промислової архітектури і історії інфраструктури міста занедбана і частково використовується Службою колії Львівелектротрансу. Паралельно навколо її долі ведуться палкі суперечки, Львівська міська рада навіть судилася з Львівським історичним музеєм. Натомість існує велика мрія. Мрія про сучасний музей техніки, який би мав відкитися на території пам'ятки. Він вже навіть почав створюватися і час від часу виставляє деякі свої експонати в одному з ангарів колишнього депо.
У 1893 році львівський магістрат оголосив тендер на будівництво ліній електричного трамвая та електростанції потужністю 400 кінських сил (300 кВт), бо кінний трамвай вже не справлявся зі зростаючими потребами у перевезенні. Його виграла віденська акціонерна фірма «Сіменс&Гальське». В комплексі з трамвайними лініями вона збудувала на Вулецьких пагорбах електростанцію і трамайне депо на розі вулиць Сахарова і Гвардійської. 31 травня 1894 року трамвай запрацював, його відкриття було приурочене до Галицької крайової виставки, яка діяла в Стрийському парку. У 1896 році місто викупило мережу електричного трамвая і електростанцію за 1 мільйон 680 тисяч крон, адже договір зобов'язував інестора продати господарство місту після двох років експлуатації, якщо магістрат вимагатиме цього. Тоді ж було засновано підприємство "Міські заклади електричні" (МЗЕ, яке здійснювало управління електростанцією і трамвайним госпдарством.
Міська електростанція і трамвайне депо з єдиним ангаром в перші роки роботи
Пароагрегат електростанції, 1900 рік
У 1900 році електростанцію було модернізовано, внаслідок чого її потужність збільшилася до 1000 кінських сил. До клієнтів МЗЕ додався обладнаний електричним освітленням новозбудований оперний театр. У 1906 році компанія викупила кінний трамвай і за два роки повністю замінила його електричним. У 1907-1908 роках на вулиці Промисловій було збудовано нове трамвайне депо (сьогодні №2). Навантаження зростало і мережа постійного струму 220 В виснажила свої можливості. Тому у 1908-1910 роках на Персенківці за проектом адольфа Піллера було збудовано нову потужну електростанцію змінного струму (сьогодні ТЕЦ 1). З введенням її в роботу почався демонтаж електромережі постійного струму, в рамках якого електростанція на Вульці у 1916 році припинила роботу і була перетворена на випрямляючу підстанцію для живлення тягової мережі трамвая.
Спочатку виїзд вагонів з депо здійснювався по вулиці Коперника, аж поки у 1929 році повз нього не пролягла нова трамвайна лінія - з вокзалу через вулиці Київську і Котляревського до площі Івана Франка. В самому депо, яке від початку розміщувалося в одному ангарі, що сьогодні є крайнім від Гвардійської, у 1908 році було збудовано другий ангар більшої місткості. Найбільший, третій ангар було збудовано у 1926-1927 роках за проектом архітектора Адольфа Каменобродського.
Ще у 1921-1922 роках в цих ангарах були відкриті майстерні для ремонту вагонів, технічний стан яких за роки Першої світової війни погіршився. Натомість трамвайне депо було влаштовано в манежі Віндішґреца, який раніше належав військовій частині і використовувався для тренування коней. Він був розташований на Городоцькій між теперішніми будівлями Західного оперативного командування і Муніципального театру імені Лесі Українки. Це тимчасове депо діяло до 1930 року, коли було відкрито нове трамвайне депо на Городоцькій (сьогодні №1).
Середина 1920-х років: вже діть вагоно-ремонтні майстерні, але ще не збудовано третього ангару
Вигляд трамвайного депо з протилежного боку вулиці Вітовського наприкінці 1920-х - у 1930-х роках. Праворуч видно великий ангар
Вагоноремонтні майстерні діяли допоки у 1978 році не було відкрито Львівський трамвайно-тролейбусний ремонтний завод. На їх місці сьогодні розташована Служба колії львівського трамвая. За її територію - місце, де діяли перші львівські електростанція і трамвайне депо, сьогодні ведуться палкі дискусії. Ще з радянського часу бере свої початки ідея відкриття в місті музею техніки. У Львові тоді розміщувалося багато великих промислових підприємтсв, які, що важливіше, супроводжувалися науково-конструкторськими центрами, які здіснювали суперсучасні на той час розробки. Власне, наявність таких видатних розробок львівських науковців-техніків і надихала на створення музею. Сьогодні пишуть, що радянська влада з політичних мотивів, не бажаючи акцентувати на досягненнях провінційного і опозиційного міста, зупинила створення такого закладу. Але називається і друга причина - бажання кожного з підприємств створити свій музей і спричинена цим неохота до створення загальноміського музею.
У 1990-х роках, коли Україна вже була незалежною, заводи закривалися, продавалися і грабувалися. Аналогічно розпродавалися і розграбовувалися і заводські раритети. Так, наприклад, за безцінь було продано автобус ЛАЗ, яким Гагаріна підвозили до ракети. Через це в певних колах почали бити на сполох і влада почала рух в напрямку створення музею техніки. У 1999 році рішення про необхідність його відкриття прийняла обласна рада, наступного року - міська. Вони обидві зазначали, що цією справою має займатися Львівський історичний музей (ЛІМ). У 2002 році в структурі ЛІМ було створено відділ науки і техніки, який очолив Михайло Мингельський. Було вирішено, що найкращим місцем для відкриття музею є колишне трамвайне депо на Сахарова. Тому у 2004 році міська влада на чолі зі ще Любомиром Буняком передала музею перший, найстаріший ангар в оренду на 50 років. Втім, ніяких коштів на відкриття музею не передбачалося. Влада запропонувала ЛІМу знайти інвесторів, що він і зробив. Музейники кажуть, що уклали договір з підприємцем, згідно якого той ремонтує приміщення, натомість влаштовує в частині ангару крамницю з продажу старих автомобілів та іншої техніки. Але Львівська міська рада звинувачує музей в тому, що він банально уклав договір суборенди, заробляючи на комунальному майні, бо сам платить за його оренду лише 1 гривню в рік за пільговим тарифом як заклад культури. Тому у 2008 році мерія і Львівелектротранс почали судитися з музеєм. Натомість ЛІМ стверджує, що пан Садовий особисто і міська рада хочуть передати цю територію іншому підприємцю, який відкриє тут розважальний центр.
А правда, як завжди, десь посередині. З одного боку, в мерії підтверджують, що бачать на цій території не просто музей, бо кажуть про необхідність існування в його складі парковки і закладу харчування (маючи на увазі, очевидно, щось більше). Але й історичний музей - не найкращий претендент для влаштування музею техніки. І йдеться навіть не про те, що він не має фінансових ресурсів - всі його експозиції потребують модернізації і осучаснення, бо звичайні експонати за склом - це не те, чим має бути музей в 21 столітті. Очевидно, що ЛІМ не здатний зробити зі старого депо інтерактивний музей, який би був і культурним центром, "точкою притягання", місцем проведення вільного часу. Окрім раритетів, які демонструють досягнення львіської промисловості, в ньому можна би було показати технічні зміни міської інфраструктури і побуду мешканців. Наприклад, розповісти про влаштування міської каналізації і те, як вона змінювалася протягом століть. У будь-якому разі це не мало би бути сухе демонстрування технічних раритетів, купи креслень і документів, хай навіть і супроводжене емоційною розповіддю.
Сьогодні територію використовує Львівелектротранс, а в тому бідному першому ангарі час від часу проходять якісь цікаві події на кшталт концертів електронної музики, інсталяцій сучасного мистецтва чи показів Lviv Fashion Week. Інколи тут проходять кількаденні виставки експонатів з фондів Львівського історичного музею, які би мали стати основою майбутного музею техніки. Часто їх приурочують до Дня міста чи Дня Незалежності: остання відбувалася 8-12 травня 2013 року. Нижче представлені фотографії з неї.
Автомобіль ЗАЗ 965, 1963 рік
Фіакр, початок 20 століття
Ліворуч автомобіль Renault 4, Франція, 1963 рік. Праворуч фіакр
Ліворуч автомобіль СМЗ-3А, 1962 рік. Праворуч Renault 4
На передньому плані мотоцикл NSU, Німеччина, 1930-ті роки
Макет космічного корабля "Восток", на якому 12 квітня 1961 року здійснив політ Юрій Гагарін. Масштаб копії 1:3
Автомобіль ГАЗ 12, ЗИМ, 1952 рік
Фотографії 12 квітня 2013