Соціальний клієнтизм
Originally posted by ihorhulyk at Соціальний клієнтизм
Ілюстрація: arhsvoboda.ru
Сергій Грабовський в одному зі своїх частеньких коментарів для радіо „Свобода” уживає термін, який, мабуть, дуже пасує для нинішніх настроїв українського загалу - виборчий клієнтизм. Тобто йдеться про справжню налаштованість вітчизняного електорату обирати парламент чи президента не за ідеологічними рисами об’єкта електоральної прихильності, а в системі „голос в обмін на блага”.
Я, звичайно ж, не стверджуватиму, що мої сучасники вражені цією недугою тотально, але те, що мотивом значної частини з них є саме хвлевий матеріальний інтерес - факт незаперечний. Причому, слід говорити, можливо, не про радикально-цинічні вияви прагнення зиску (як от, гречка від Черновецького), а, радше, про сподівання грандіозних вигод у майбутньому. Що гірше, - оці фата-морганні ілюзії, допровадивши пересічного українця до виборчої скриньки, буквально через кілька місяців можуть привести його ж на прийом до психіатра, - з симптомами важкої депресії унаслідок краху мрій.
Спекуляції на схильності електорату до клієнтизму не те що не заперечуються, ба, навпаки, - заохочуються дуже поважними і дуже авторитетними серед того ж таки електорату політиками. Згадаймо, бодай, як ЮВТ у притаманній собі манері радила зачарованим бабусям не відмовлятися від милостивих подачок „олігархів”. Мовляв, ви беріть, то все рівно ваші гроші, однак голосуйте за тих, до кого лежить серце. Бабусі слухали і брали, відтак обирали Юлю, аби через кілька місяців проклинати її, стоячи у чергах в Ощадбанку.
Відповідальні політики обережно ставляться до споживацьких настроїв серед загалу. Певна річ, комфорту і ситості ще ніхто не скасовував, але важливо, щоб ці речі виглядали вторинними, були вислідом певних зусиль суто ідеологічного штибу, результатом послідовного реформування архаїчної системи суспільних відносин. Якщо цього не станеться, то ситими і багатими будемо лише день, - тоді, коли принесемо до хати передвиборчий пакунок з кілограмом дармової гречки.
Популізм процвітає, здебільшого, у бідних спільнотах. Тут для нього - родючий соціальний грунт, і тому політики в схожих державах не здають собі труду братися за світоглядні аспекти своїх програм. В Україні взагалі годі говорити про класичний поділ на „правих” та „лівих”, хіба у виборчому міжчассі можна вирізняти партії за цими нюансами. Щойно ж забовваніє перспектива нових перегонів, усі стають рафінованими популістами з ідеологічною кашею - від марксизму до неоконсерватизму - у головах і вчинках.
Ігор Гулик
Социальный клиентизм
Сергей Грабовский в одном из своих многочисленных комментариев для радио "Свобода" употребляет термин, который, видимо, очень подходит для нынешних настроений украинского общества - избирательный клиентизм. То есть речь идет о действительных мотивах отечественного электората избирать парламент или президента не по идеологическим отличиям объекта электоральной привязанности, а по схеме "голос в обмен на блага".
Я, конечно же, не стану утверждать, что мои современники поражены этим недугом тотально, но то, что мотивом значительной части из них есть именно сиюминутный материальный интерес - факт неоспоримый. Причем, следует говорить, возможно, не о радикально-циничных проявлениях стремления к выгоде (как, например, пресловутая гречка от Черновецкого), а, скорее, о надеждах на грандиозные блага в будущем. Что хуже, - эти фата-морганные иллюзии, приведя рядового украинца к избирательным урнам, буквально через несколько месяцев могут привести его же на прием к психиатру, - с симптомами тяжелой депрессии вследствие краха мечтаний.
Спекуляции на склонности электората к клиентизму не только не отрицаются, даже, наоборот, - поощряются очень важными и очень авторитетными среди того же электората политиками. Вспомним, хотя бы, как ЮВТ в присущей себе манере советовала заколдованным бабушкам не отказываться от благостных подачек "олигархов". Мол, вы берите, это все равно ваши деньги, но голосуйте за тех, к кому лежит сердце. Бабушки слушали и брали, потом голосовали за Юлю, чтобы через несколько месяцев проклинать ее, стоя в очередях в Сбербанке.
Ответственные политики осторожно относятся к потребительским настроениям среди публики. Конечно, комфорта и сытости еще никто не отменял, но важно, чтобы эти вещи выглядели вторичными, были последствием определенных усилий чисто идеологического толка, результатом последовательного реформирования архаичной системы общественных отношений. Если этого не произойдет, то сытыми и богатыми будем только один день, - тогда, когда принесем в дом предвыборный пакет с килограммом дармовой гречки.
Популизм процветает в основном в бедных обществах. Здесь для него - плодородная социальная почва, и поэтому политики в похожих странах не удосуживаются браться за мировоззренческие аспекты своих программ. В Украине вообще нечего говорить о классическом разделение на "правых" и "левых", разве только в избирательном безвременье можно разделять партии по этим нюансам. Только же блеснет перспектива новых выборов, все становятся рафинированными популистами с идеологической кашей - от марксизма до неоконсерватизма - в головах и поступках.
Игорь Гулык
Ілюстрація: arhsvoboda.ru
Сергій Грабовський в одному зі своїх частеньких коментарів для радіо „Свобода” уживає термін, який, мабуть, дуже пасує для нинішніх настроїв українського загалу - виборчий клієнтизм. Тобто йдеться про справжню налаштованість вітчизняного електорату обирати парламент чи президента не за ідеологічними рисами об’єкта електоральної прихильності, а в системі „голос в обмін на блага”.
Я, звичайно ж, не стверджуватиму, що мої сучасники вражені цією недугою тотально, але те, що мотивом значної частини з них є саме хвлевий матеріальний інтерес - факт незаперечний. Причому, слід говорити, можливо, не про радикально-цинічні вияви прагнення зиску (як от, гречка від Черновецького), а, радше, про сподівання грандіозних вигод у майбутньому. Що гірше, - оці фата-морганні ілюзії, допровадивши пересічного українця до виборчої скриньки, буквально через кілька місяців можуть привести його ж на прийом до психіатра, - з симптомами важкої депресії унаслідок краху мрій.
Спекуляції на схильності електорату до клієнтизму не те що не заперечуються, ба, навпаки, - заохочуються дуже поважними і дуже авторитетними серед того ж таки електорату політиками. Згадаймо, бодай, як ЮВТ у притаманній собі манері радила зачарованим бабусям не відмовлятися від милостивих подачок „олігархів”. Мовляв, ви беріть, то все рівно ваші гроші, однак голосуйте за тих, до кого лежить серце. Бабусі слухали і брали, відтак обирали Юлю, аби через кілька місяців проклинати її, стоячи у чергах в Ощадбанку.
Відповідальні політики обережно ставляться до споживацьких настроїв серед загалу. Певна річ, комфорту і ситості ще ніхто не скасовував, але важливо, щоб ці речі виглядали вторинними, були вислідом певних зусиль суто ідеологічного штибу, результатом послідовного реформування архаїчної системи суспільних відносин. Якщо цього не станеться, то ситими і багатими будемо лише день, - тоді, коли принесемо до хати передвиборчий пакунок з кілограмом дармової гречки.
Популізм процвітає, здебільшого, у бідних спільнотах. Тут для нього - родючий соціальний грунт, і тому політики в схожих державах не здають собі труду братися за світоглядні аспекти своїх програм. В Україні взагалі годі говорити про класичний поділ на „правих” та „лівих”, хіба у виборчому міжчассі можна вирізняти партії за цими нюансами. Щойно ж забовваніє перспектива нових перегонів, усі стають рафінованими популістами з ідеологічною кашею - від марксизму до неоконсерватизму - у головах і вчинках.
Ігор Гулик
Социальный клиентизм
Сергей Грабовский в одном из своих многочисленных комментариев для радио "Свобода" употребляет термин, который, видимо, очень подходит для нынешних настроений украинского общества - избирательный клиентизм. То есть речь идет о действительных мотивах отечественного электората избирать парламент или президента не по идеологическим отличиям объекта электоральной привязанности, а по схеме "голос в обмен на блага".
Я, конечно же, не стану утверждать, что мои современники поражены этим недугом тотально, но то, что мотивом значительной части из них есть именно сиюминутный материальный интерес - факт неоспоримый. Причем, следует говорить, возможно, не о радикально-циничных проявлениях стремления к выгоде (как, например, пресловутая гречка от Черновецкого), а, скорее, о надеждах на грандиозные блага в будущем. Что хуже, - эти фата-морганные иллюзии, приведя рядового украинца к избирательным урнам, буквально через несколько месяцев могут привести его же на прием к психиатру, - с симптомами тяжелой депрессии вследствие краха мечтаний.
Спекуляции на склонности электората к клиентизму не только не отрицаются, даже, наоборот, - поощряются очень важными и очень авторитетными среди того же электората политиками. Вспомним, хотя бы, как ЮВТ в присущей себе манере советовала заколдованным бабушкам не отказываться от благостных подачек "олигархов". Мол, вы берите, это все равно ваши деньги, но голосуйте за тех, к кому лежит сердце. Бабушки слушали и брали, потом голосовали за Юлю, чтобы через несколько месяцев проклинать ее, стоя в очередях в Сбербанке.
Ответственные политики осторожно относятся к потребительским настроениям среди публики. Конечно, комфорта и сытости еще никто не отменял, но важно, чтобы эти вещи выглядели вторичными, были последствием определенных усилий чисто идеологического толка, результатом последовательного реформирования архаичной системы общественных отношений. Если этого не произойдет, то сытыми и богатыми будем только один день, - тогда, когда принесем в дом предвыборный пакет с килограммом дармовой гречки.
Популизм процветает в основном в бедных обществах. Здесь для него - плодородная социальная почва, и поэтому политики в похожих странах не удосуживаются браться за мировоззренческие аспекты своих программ. В Украине вообще нечего говорить о классическом разделение на "правых" и "левых", разве только в избирательном безвременье можно разделять партии по этим нюансам. Только же блеснет перспектива новых выборов, все становятся рафинированными популистами с идеологической кашей - от марксизма до неоконсерватизма - в головах и поступках.
Игорь Гулык