Репетиція панахиди
Originally posted by ihorhulyk at Репетиція панахиди
Ілюстрація: world.lib.ru
«Двоєдушні люди нетверді в путях своїх,
тобто люди з роздвоєною думкою,
що не знають, де правда, де брехня,
ні за ким, ні кудою йти, і з роздвоєною душею -
які не вміють всім серцем горіти вірою
і поривом до одного, хитаючись між добром і злом,
між правим і лівим, -
завше будуть нетверді в путях своїх»
Апостол Яків Алфеїв
Учорашня Рада скидалася навіть не на цирк під скляним куполом. Радше, то був зал для ритуальних церемоній, а всі приявні (із Коксом та Квасьнєвскі включно) - членами похоронної команди, які справно виконували визначені ролі.
Ухвалення євроінтеграційних законів було зірвано майже за мовчазної згоди сторін, і лише кілька збитошників вирішили бодай про людське око заволати «Ганьба!». Відтак всі розійшлися, - хто на поминальний обід, хто на переможний фуршет.
Як на мене, останніх була більшість. Бо усі залишилися задоволеними результатом. Регіонали - власною непохитністю і принциповістю, опозиціонери - відчуттям більшої захищеності і ширшого поля для маневру за відсутності головного конкурента на майбутніх виборах. Зрозуміло, ним буде, далебі, не Янукович. Тепер саме опозиція могла похвастатися «красотой игры», заваливши архіважливий закон про прокуратуру майже півтисячею поправок. Їх розгрібатимуть до нового пришестя, якщо взагалі повернуться до теми.
Регіонали ж тепер цілком відверто говоритимуть про шкоду похованої Угоди з ЄС, - досі таке було ознакою поганого виховання, і лише дуже погані хлопці з ПР озвучували схожі меседжі. Про 75 мільярдів боргу, списаного Польщі при вступі до Унії (при вступі - наголошу, до ЄС, а не до Асоціації- тут методологічна помилка регіональних бухгалтерів), про втрачені російські ринки, про загрози гомофілії та страшну ювенальну юстицію.
Кокс і Квасьнєвскі - вони не надто переймалися, принаймні такий хуткий перебіг позачергової сесії дав їм часовий лаг, аби пунктуально дістатися до Брюсселя і виголосити перед єврочиновниками результати своєї нездійсненої місії. Знали наперед, що промовлятимуть дипломатично, на прохання опозиції, сповнене поклонами у бік влади, аби, не дай Боже, не зірвати процесу бальзамування покійника, ні, не України, а гучно розрекламованої програми «Східного партнерства».
Янукович теж отримав невеликий тайм-бонус, який дозволить йому ще побавитися у євроінтегратора, рівно ж як і захисника національних інтересів, до 28 листопада, коли у Вільнюсі зберуться учасники саміту.
А назагал, Україна залишилася там, де була. Після тривалого перебирання ногами (як ото хлоп, якому дуже кортить до клозету), стовбичить собі поміж Європою і Росією, намагаючись надимати щоки від власної, дещо дурнуватої впертості. Майже за Васілієм Ключевскім: «Змінювалися сенси думки, та метод мислення залишався старим. Під візантійським впливом ми були холопами чужої віри, під західно-європейським стали холопами чужої думки». Чим не епітафія на надмогильному пам’ятнику «українсько-європейської мрії»?
Ігор Гулик
Репетиция панахиды
«Двоедушное люди нетвердые в путях своих,
есть люди с раздвоенным мнением,
они не знают, где правда, где ложь,
ни за кем, ни куда идти, и с раздвоенной душой -
которые не умеют всем сердцем гореть верой
и порывом к другу, шатаясь между добром и злом,
между правым и левым, -
всегда будут нетвердые в путях своих»
Апостол Иаков Алфеев
Вчерашняя Рада была похожа даже не на цирк под стеклянным куполом. Скорее это был зал для ритуальных церемоний, а все присутствующие (с Коксом и Квасьневский включительно) - членами похоронной команды, исправно выполнили определенные роли.
Принятие евроинтеграционных законов было сорвано почти при молчаливом согласии сторон, и только несколько хулиганствующих решили хотя бы для отвода глаз заорать "Позор!". Потом все разошлись - кто на поминальный обед, кто на победный фуршет.
Как по мне, последних было значительно больше. Потому что почти все остались довольны результатом. Регионалы - собственной непреклонностью и принципиальностью, оппозиционеры - ощущением большей защищенности и широким полем для маневра при отсутствии главного конкурента на предстоящих выборах. Разумеется, им будет, пожалуй, не Янукович. Теперь именно оппозиция могла похвастаться «красотой игры», завалив архиважный закон о прокуратуре почти полтысячей поправок. Их будут разгребать до нового пришествия, если вообще вернутся к теме.
Регионалы теперь вполне откровенно будут говорить о вреде похороненного Соглашения с ЕС, - до сих пор такое было признаком дурного тона, и только очень плохие ребята из ПР озвучивали похожие месседжи. О 75-мильярдном долге, списанном Польше при вступлении в Унию (при вступлении, не при Ассоциации - подчеркну, - здесь методологическая ошибка региональных бухгалтеров), о потерянных российских рынках, об угрозах гомофилии и страшной ювенальной юстиции.
Кокс и Квасьневский - они не слишком волновались, такое молниеносное завершение внеочередной сессии дало им временной лаг, чтобы пунктуально добраться до Брюсселя и произнести перед еврочиновниками доклад о результатах неосуществленной миссии. Знали заранее, что будут говорить дипломатично, по просьбе оппозиции, переполненной поклонами в сторону власти, чтобы, не дай Бог, не сорвать процесса бальзамирования покойника. Нет, не Украины, а громко разрекламированной программы «Восточного партнерства».
Янукович тоже получил небольшой тайм-бонус, который позволит ему еще поиграть в евроинтегратора, равно как и защитника национальных интересов, до 28 ноября, когда в Вильнюсе соберутся участники саммита. Настоящей панахиды...
А в целом, Украина осталась там, где была. После длительного ерзанья ногами (как вот мужик, которому очень хочется в туалет), торчит себе между Европой и Россией, пытаясь надувать щеки от собственного, несколько глуповатого упрямства. Почти как у Василия Ключевского: «Менялись смыслы мысли, а образ мышления оставался прежним. Под византийским влиянием мы были холопами чужой веры, под западно-европейским стали холопами чужой мысли». Чем не эпитафия на надгробной плите «украинско-европейской мечты»?
Игорь Гулык
Ілюстрація: world.lib.ru
«Двоєдушні люди нетверді в путях своїх,
тобто люди з роздвоєною думкою,
що не знають, де правда, де брехня,
ні за ким, ні кудою йти, і з роздвоєною душею -
які не вміють всім серцем горіти вірою
і поривом до одного, хитаючись між добром і злом,
між правим і лівим, -
завше будуть нетверді в путях своїх»
Апостол Яків Алфеїв
Учорашня Рада скидалася навіть не на цирк під скляним куполом. Радше, то був зал для ритуальних церемоній, а всі приявні (із Коксом та Квасьнєвскі включно) - членами похоронної команди, які справно виконували визначені ролі.
Ухвалення євроінтеграційних законів було зірвано майже за мовчазної згоди сторін, і лише кілька збитошників вирішили бодай про людське око заволати «Ганьба!». Відтак всі розійшлися, - хто на поминальний обід, хто на переможний фуршет.
Як на мене, останніх була більшість. Бо усі залишилися задоволеними результатом. Регіонали - власною непохитністю і принциповістю, опозиціонери - відчуттям більшої захищеності і ширшого поля для маневру за відсутності головного конкурента на майбутніх виборах. Зрозуміло, ним буде, далебі, не Янукович. Тепер саме опозиція могла похвастатися «красотой игры», заваливши архіважливий закон про прокуратуру майже півтисячею поправок. Їх розгрібатимуть до нового пришестя, якщо взагалі повернуться до теми.
Регіонали ж тепер цілком відверто говоритимуть про шкоду похованої Угоди з ЄС, - досі таке було ознакою поганого виховання, і лише дуже погані хлопці з ПР озвучували схожі меседжі. Про 75 мільярдів боргу, списаного Польщі при вступі до Унії (при вступі - наголошу, до ЄС, а не до Асоціації- тут методологічна помилка регіональних бухгалтерів), про втрачені російські ринки, про загрози гомофілії та страшну ювенальну юстицію.
Кокс і Квасьнєвскі - вони не надто переймалися, принаймні такий хуткий перебіг позачергової сесії дав їм часовий лаг, аби пунктуально дістатися до Брюсселя і виголосити перед єврочиновниками результати своєї нездійсненої місії. Знали наперед, що промовлятимуть дипломатично, на прохання опозиції, сповнене поклонами у бік влади, аби, не дай Боже, не зірвати процесу бальзамування покійника, ні, не України, а гучно розрекламованої програми «Східного партнерства».
Янукович теж отримав невеликий тайм-бонус, який дозволить йому ще побавитися у євроінтегратора, рівно ж як і захисника національних інтересів, до 28 листопада, коли у Вільнюсі зберуться учасники саміту.
А назагал, Україна залишилася там, де була. Після тривалого перебирання ногами (як ото хлоп, якому дуже кортить до клозету), стовбичить собі поміж Європою і Росією, намагаючись надимати щоки від власної, дещо дурнуватої впертості. Майже за Васілієм Ключевскім: «Змінювалися сенси думки, та метод мислення залишався старим. Під візантійським впливом ми були холопами чужої віри, під західно-європейським стали холопами чужої думки». Чим не епітафія на надмогильному пам’ятнику «українсько-європейської мрії»?
Ігор Гулик
Репетиция панахиды
«Двоедушное люди нетвердые в путях своих,
есть люди с раздвоенным мнением,
они не знают, где правда, где ложь,
ни за кем, ни куда идти, и с раздвоенной душой -
которые не умеют всем сердцем гореть верой
и порывом к другу, шатаясь между добром и злом,
между правым и левым, -
всегда будут нетвердые в путях своих»
Апостол Иаков Алфеев
Вчерашняя Рада была похожа даже не на цирк под стеклянным куполом. Скорее это был зал для ритуальных церемоний, а все присутствующие (с Коксом и Квасьневский включительно) - членами похоронной команды, исправно выполнили определенные роли.
Принятие евроинтеграционных законов было сорвано почти при молчаливом согласии сторон, и только несколько хулиганствующих решили хотя бы для отвода глаз заорать "Позор!". Потом все разошлись - кто на поминальный обед, кто на победный фуршет.
Как по мне, последних было значительно больше. Потому что почти все остались довольны результатом. Регионалы - собственной непреклонностью и принципиальностью, оппозиционеры - ощущением большей защищенности и широким полем для маневра при отсутствии главного конкурента на предстоящих выборах. Разумеется, им будет, пожалуй, не Янукович. Теперь именно оппозиция могла похвастаться «красотой игры», завалив архиважный закон о прокуратуре почти полтысячей поправок. Их будут разгребать до нового пришествия, если вообще вернутся к теме.
Регионалы теперь вполне откровенно будут говорить о вреде похороненного Соглашения с ЕС, - до сих пор такое было признаком дурного тона, и только очень плохие ребята из ПР озвучивали похожие месседжи. О 75-мильярдном долге, списанном Польше при вступлении в Унию (при вступлении, не при Ассоциации - подчеркну, - здесь методологическая ошибка региональных бухгалтеров), о потерянных российских рынках, об угрозах гомофилии и страшной ювенальной юстиции.
Кокс и Квасьневский - они не слишком волновались, такое молниеносное завершение внеочередной сессии дало им временной лаг, чтобы пунктуально добраться до Брюсселя и произнести перед еврочиновниками доклад о результатах неосуществленной миссии. Знали заранее, что будут говорить дипломатично, по просьбе оппозиции, переполненной поклонами в сторону власти, чтобы, не дай Бог, не сорвать процесса бальзамирования покойника. Нет, не Украины, а громко разрекламированной программы «Восточного партнерства».
Янукович тоже получил небольшой тайм-бонус, который позволит ему еще поиграть в евроинтегратора, равно как и защитника национальных интересов, до 28 ноября, когда в Вильнюсе соберутся участники саммита. Настоящей панахиды...
А в целом, Украина осталась там, где была. После длительного ерзанья ногами (как вот мужик, которому очень хочется в туалет), торчит себе между Европой и Россией, пытаясь надувать щеки от собственного, несколько глуповатого упрямства. Почти как у Василия Ключевского: «Менялись смыслы мысли, а образ мышления оставался прежним. Под византийским влиянием мы были холопами чужой веры, под западно-европейским стали холопами чужой мысли». Чем не эпитафия на надгробной плите «украинско-европейской мечты»?
Игорь Гулык