Originally posted by
forko at
Враження від відкриття пам'ятника Юрію Кульчицькому. У Львові кавова фабрика "Галка" вирішила встановити пам'ятний знак рятівнику Відня - вихідцю з Самбірщини Юрію Францу Кульчицькому, завдяки якому кава набула популярності в Європі. Для більшого пафосу та помпезності на відкриття запросили міського голову, нідерландських міністра та посла(цікаво чому не австрійських?), а також депутатів та чиновників всіх мастей.
Для тих хто не в курсі: У вирішальний момент облоги Відня турками під час війни у 1683 р. Юрій Кульчицький, перевдягнувшись у турецький одяг, пройшов ворожі кордони та привів війська союзників на допомогу оточеному місту. У 1684 р. отримав титул почесного громадянина Відня. Як нагороду для себе попросив захоплені у турків 300 мішків з кавовими зернами. Він особисто пропагував каву, розносячи її вулицями міста, а в 1684 р. у Відні видав книгу своїх мемуарів, яка моментально стала бестселлером у Європі.
13 серпня 1684 р. Кульчицький відкриває першу кав’ярню у Відні. Українець адаптував турецьку каву до європейського смаку, додавши до неї цукор і молоко й створивши відому «каву по-віденьски» - напій, що підкорив усю Европу.
В 1862 році іменем Кульчицького була названа одна з вулиць Відня, а у 1865 р. на ній йому встановлено пам’ятник. Наказом імператора Юрій Кульчицький на все життя був звільнений від сплати податків.
А тепер повернемось на вулиці Львова)
На місці відкриття чимало люду, не одразу побачиш сам пам'ятник.
Підходимо ближче, Кульчицького уже видно краще. У натовпі чимало людей з шаровою кавою від "Галки"
Публіка різноманітна: від козарлюг до сучасних модниць)
Табличка мені сподобалось:трьома мовами і доволі стильно.
Фотограф знімає одухотворене лице Кульчицького, поки спікери скинули йому на ноги свої речі.
Пасажири маршрутки любуються Кульчицьким.
Сивий архітектор теж оцінює роботу молодого колеги...
Між тим, активні користувачі фейсбуку, критично оцінили встановлення цього пам'ятника та створили групу
"Нас не спитали", де вже перебуває близько 200 осіб. Вони наголошують, що не можна без обговорення змінювати обличчя міста, а публічний простір міста належить усім городянам. "Це та територія, де ми перебуваємо вільно, комфортно, безпечно і з довірою один до одного. І нам не байдуже, що відбувається у цьому просторі. Громада має право голосу у питаннях забудови, зміни, "покращення" чи будь-якого іншого використання громадського простору. Ми можемо і повинні оцінювати, аналізувати, запитувати і, врешті решт, впливати."(с)