Гірка сумнівна правда
Originally posted by ihorhulyk at Гірка сумнівна правда
Ілюстрація: komsomolua.org
Аліна Вітуховская, російська публіцистка, якось написала, що «коли довго дивитися Правді увічі, то можна виснувати, що Правди немає». Москва довго дивилася у вічі Києву, аби збагнути, звідки там узявся такий несамовитий потяг до Європи. Цей гіпнотичний сеанс супроводжувався розмаїтими маніпуляціями - гучними заявами, страшними погрозами, торговими війнами, церковними анафемами тощо.
Не скажу, що реакція Росії зводилася до лише негативу, однак ті незначні ложки меду, які намагалися встромити до загального казана із дьогтем поодинокі тамтешні діячі, аж ніяк не робили погоди.
Аби поставити прикінцеву крапку над усіма непромовленими «і», і врешті-решт заспокоїти власне самолюбство тим, що насправді «Правди немає», глава комітету з міжнародних справ Держдуми РФ Алєксєй Пушков «цвірінькнув» у власному Twitter, свою версію подій. На думку парламентаря, кінцевою метою Європи у підписанні Угоди про асоціацію з Україною є... усунення Віктора Януковича. Мовляв, ЄС прагне демократизації новорекрутованих, а ВФЯ - найбільша тому перешкода.
По-перше, Янукович мав би бути «вдячним» учорашнім патронам за таку відвертість з їхнього боку. Навіть найпереконаніші противники чинного українського президента з Європи не дозволяли собі публічно озвучувати схожі метафори.
По-друге, хто, як не Росія, точніше її недолуге та недалекоглядне керівництво, штовхали Київ на євроінтеграційних шлях? Та й взагалі, чимало європейських політиків кажуть, що бабцею-повитухою майбутньої угоди можна цілком серйозно вважати Владіміра Путіна.
По-третє, визнавши автократичність Януковича, Кремль зізнався, що у нього «найкраще виходить» із керівниками саме такого штибу. Москва мовчала (можливо, зціпивши зуби через особистий інтерес ВВП), коли суддя Кірєєв творив «вибіркове правосуддя» із Юлією Тимошенко, коли ранній Янукович розганяв «Беркутом» усілякі там мовні, підприємницькі та інші «майдани». І раптом її тепер «прорвало» з висновком - ВФЯ - диктатор...
Я не відаю, звісно, що там собі планують у Брюсселі, але чергову «помаранчеву революцію» навряд. Не потрібні ЄС під боком буйні асоційовані члени. Ніхто на Януковича не матиме особливого впливу, позаяк ми забуваємо важливу деталь: якщо у Вільнюсі й підпишуть угоду, то це буде документом всього-навсього про Асоціацію. І ніхто не викликатиме ні українського президента ні українського прем’єра на засідання брюссельського парткому.
Але те, що ВФЯ доведеться або поступово змінювати погляди на стиль управління, або таки піти, - самозрозуміло. На перший варіант розраховувати не варто. З іншим - треба рахуватися. Вибори через півтора року. Отут вже можна передбачати певні порухи зацікавлених з Європи. Але після успішного Вільнюса вони цілком можуть скористатися мудрою порадою Генрика Ібсена: «Якщо двері до залу відчинені, уникайте чорного ходу».
Ігор Гулик
Горкая сомнительная правда
Алина Витуховская, русская публицистка, как-то написала, что «когда долго смотреть Правде в глаза, то можно заключить, что Правды нет». Москва долго смотрела в глаза Киеву, чтобы понять, откуда там взялось такое неистовое влечение в Европу. Этот гипнотический сеанс сопровождался разнообразными манипуляциями - громкими заявлениями, страшными угрозами, торговыми войнами, церковными анафемами и т.п.
Не скажу, что реакция России сводилась только к негативу, однако те незначительные ложки меда, которые пытались вставить в общий котел с дегтем единичные местные деятели, отнюдь не делали погоды.
Чтобы поставить заключительную точку над всеми несказанными «і», да в конце концов, чтобы успокоить собственное самолюбие тем, что на самом деле «Правды нет», глава комитета по международным делам Госдумы РФ Алексей Пушков «чирикнул» в собственном Twitter свою версию событий. По мнению парламентария, конечной целью Европы в подписании Соглашения об ассоциации с Украиной является... устранение Виктора Януковича. Мол, ЕС стремится к демократизации новых рекрутов, а ВФЯ - крупнейшае в том препятствие.
Во-первых, Янукович должен быть «благодарным» вчерашним патронам за такую откровенность с их стороны. Даже наиболее убежденные противники действующего украинского президента в Европе не позволяли себе публично озвучивать похожие метафоры.
Во-вторых, кто, как не Россия, точнее ее недальновидное руководство, толкали и толкают Киев на евроинтеграционный путь? Да и вообще, многие европейские политики говорят, что бабкой-повитухой будущего соглашения можно вполне серьезно считать Владимира Путина.
В-третьих, указав на автократичность Януковича, Кремль признался, что у него «лучше получается» с руководителями именно такого рода. Москва молчала (возможно, стиснув зубы из-за личного интереса ВВП), когда судья Киреев вершил «выборочное правосудие» с Юлией Тимошенко, когда ранней Янукович разгонял «Беркутом» всякие там языковые, предпринимательские и другие «майданы». И вдруг ее теперь «прорвало» с выводом - ВФЯ - диктатор...
Я не знаю, конечно, что там себе планируют в Брюсселе, но очередную «оранжевую революцию» вряд ли. Вообще ЕС под боком не нужны буйные ассоциированные члены. Никто на Януковича не будет иметь особого влияния, поскольку мы забываем важную деталь: если в Вильнюсе и подпишут соглашение, то оно будет всего-навсего документом об Ассоциации. И никто не будет вызывать ни украинского президента, ни украинского премьера на заседание брюссельского парткома.
Но то, что ВФЯ придется либо постепенно менять взгляды на стиль управления, или же уйти, - самопонятно. На первый вариант рассчитывать не стоит. С другим - надо считаться. Выборы через полтора года. Тут уже можно предвидеть определенные движения заинтересованных из Европы. Но после успешного Вильнюса они вполне могут воспользоваться советом Генрика Ибсена: «Если двери в зал открыты, избегайте черного хода».
Игорь Гулык
Ілюстрація: komsomolua.org
Аліна Вітуховская, російська публіцистка, якось написала, що «коли довго дивитися Правді увічі, то можна виснувати, що Правди немає». Москва довго дивилася у вічі Києву, аби збагнути, звідки там узявся такий несамовитий потяг до Європи. Цей гіпнотичний сеанс супроводжувався розмаїтими маніпуляціями - гучними заявами, страшними погрозами, торговими війнами, церковними анафемами тощо.
Не скажу, що реакція Росії зводилася до лише негативу, однак ті незначні ложки меду, які намагалися встромити до загального казана із дьогтем поодинокі тамтешні діячі, аж ніяк не робили погоди.
Аби поставити прикінцеву крапку над усіма непромовленими «і», і врешті-решт заспокоїти власне самолюбство тим, що насправді «Правди немає», глава комітету з міжнародних справ Держдуми РФ Алєксєй Пушков «цвірінькнув» у власному Twitter, свою версію подій. На думку парламентаря, кінцевою метою Європи у підписанні Угоди про асоціацію з Україною є... усунення Віктора Януковича. Мовляв, ЄС прагне демократизації новорекрутованих, а ВФЯ - найбільша тому перешкода.
По-перше, Янукович мав би бути «вдячним» учорашнім патронам за таку відвертість з їхнього боку. Навіть найпереконаніші противники чинного українського президента з Європи не дозволяли собі публічно озвучувати схожі метафори.
По-друге, хто, як не Росія, точніше її недолуге та недалекоглядне керівництво, штовхали Київ на євроінтеграційних шлях? Та й взагалі, чимало європейських політиків кажуть, що бабцею-повитухою майбутньої угоди можна цілком серйозно вважати Владіміра Путіна.
По-третє, визнавши автократичність Януковича, Кремль зізнався, що у нього «найкраще виходить» із керівниками саме такого штибу. Москва мовчала (можливо, зціпивши зуби через особистий інтерес ВВП), коли суддя Кірєєв творив «вибіркове правосуддя» із Юлією Тимошенко, коли ранній Янукович розганяв «Беркутом» усілякі там мовні, підприємницькі та інші «майдани». І раптом її тепер «прорвало» з висновком - ВФЯ - диктатор...
Я не відаю, звісно, що там собі планують у Брюсселі, але чергову «помаранчеву революцію» навряд. Не потрібні ЄС під боком буйні асоційовані члени. Ніхто на Януковича не матиме особливого впливу, позаяк ми забуваємо важливу деталь: якщо у Вільнюсі й підпишуть угоду, то це буде документом всього-навсього про Асоціацію. І ніхто не викликатиме ні українського президента ні українського прем’єра на засідання брюссельського парткому.
Але те, що ВФЯ доведеться або поступово змінювати погляди на стиль управління, або таки піти, - самозрозуміло. На перший варіант розраховувати не варто. З іншим - треба рахуватися. Вибори через півтора року. Отут вже можна передбачати певні порухи зацікавлених з Європи. Але після успішного Вільнюса вони цілком можуть скористатися мудрою порадою Генрика Ібсена: «Якщо двері до залу відчинені, уникайте чорного ходу».
Ігор Гулик
Горкая сомнительная правда
Алина Витуховская, русская публицистка, как-то написала, что «когда долго смотреть Правде в глаза, то можно заключить, что Правды нет». Москва долго смотрела в глаза Киеву, чтобы понять, откуда там взялось такое неистовое влечение в Европу. Этот гипнотический сеанс сопровождался разнообразными манипуляциями - громкими заявлениями, страшными угрозами, торговыми войнами, церковными анафемами и т.п.
Не скажу, что реакция России сводилась только к негативу, однако те незначительные ложки меда, которые пытались вставить в общий котел с дегтем единичные местные деятели, отнюдь не делали погоды.
Чтобы поставить заключительную точку над всеми несказанными «і», да в конце концов, чтобы успокоить собственное самолюбие тем, что на самом деле «Правды нет», глава комитета по международным делам Госдумы РФ Алексей Пушков «чирикнул» в собственном Twitter свою версию событий. По мнению парламентария, конечной целью Европы в подписании Соглашения об ассоциации с Украиной является... устранение Виктора Януковича. Мол, ЕС стремится к демократизации новых рекрутов, а ВФЯ - крупнейшае в том препятствие.
Во-первых, Янукович должен быть «благодарным» вчерашним патронам за такую откровенность с их стороны. Даже наиболее убежденные противники действующего украинского президента в Европе не позволяли себе публично озвучивать похожие метафоры.
Во-вторых, кто, как не Россия, точнее ее недальновидное руководство, толкали и толкают Киев на евроинтеграционный путь? Да и вообще, многие европейские политики говорят, что бабкой-повитухой будущего соглашения можно вполне серьезно считать Владимира Путина.
В-третьих, указав на автократичность Януковича, Кремль признался, что у него «лучше получается» с руководителями именно такого рода. Москва молчала (возможно, стиснув зубы из-за личного интереса ВВП), когда судья Киреев вершил «выборочное правосудие» с Юлией Тимошенко, когда ранней Янукович разгонял «Беркутом» всякие там языковые, предпринимательские и другие «майданы». И вдруг ее теперь «прорвало» с выводом - ВФЯ - диктатор...
Я не знаю, конечно, что там себе планируют в Брюсселе, но очередную «оранжевую революцию» вряд ли. Вообще ЕС под боком не нужны буйные ассоциированные члены. Никто на Януковича не будет иметь особого влияния, поскольку мы забываем важную деталь: если в Вильнюсе и подпишут соглашение, то оно будет всего-навсего документом об Ассоциации. И никто не будет вызывать ни украинского президента, ни украинского премьера на заседание брюссельского парткома.
Но то, что ВФЯ придется либо постепенно менять взгляды на стиль управления, или же уйти, - самопонятно. На первый вариант рассчитывать не стоит. С другим - надо считаться. Выборы через полтора года. Тут уже можно предвидеть определенные движения заинтересованных из Европы. Но после успешного Вильнюса они вполне могут воспользоваться советом Генрика Ибсена: «Если двери в зал открыты, избегайте черного хода».
Игорь Гулык