Куди зникають дерева?
Originally posted by alex_shutyuk at Куди зникають дерева?
Не злобы ради, не с похмелья
дурак - орудие судьбы
стрижёт кудрявые деревья
под телеграфные столбы.
(Игорь Губерман)
Дерева в місті є одним з важливих чинників його затишності та комфортності. Вони прикрашають місто, поглинають шум, очищують повітря, дають можливість сховатися від палючого сонця чи дощу. Без них міські вулиці перетворюються на запилючені кам'яні лабіринти.
Побутує думка, що Львів є дуже зеленим містом і погляд з Високого Замку нібито підтверджує цей стереотип. Але якщо придивитися ближче, то можна помітити, що дерев в місті з кожним роком стає все менше - вони гинуть від старості, деякі ламаються під час буревіїв, значно частіше їх зрізають заради будівництва нового будинку чи прокладання дороги. Все це відбувається регулярно і в тому числі - в щільно забудованій центральній частині міста, де кожен зелений куток буквально на вагу золота. В той же час настільки ж регулярної висадки нових дерев не помітно.
Але є ще один фактор, що дуже сприяє зменшенню кількості дерев в місті, і це, як не дивноміські комунальні служби, покликані слідкувати за станом зелених насаджень.
Не секрет, що міські дерева потребують догляду, щоби вони добре себе почували, прикрашали собою місто та не несли небезпеки. Потрібно підтримувати форму крони, видаляти сухі, пошкоджені та уражені хворобами гілки, слідкувати, щоби гілки не впиралися в фасади будинків, не лягали на електричні дроти та не закривали дорожніх знаків тощо. Детальніше про це можна почитати, наприклад тут.
А що ж відбувається в нас? Регулярно можна побачити, як озброєні бензопилками та автовишками люди із завзятістю, вартою кращого застосування, накидаються на дерева та зрізають з них абсолютно всі гілки, лишаючи лише голі стовбури, чим перетворюють затишні алеї на скупчення телеграфних стовпів. Такий вид обрізки називається топінгом і має цілу купу недоліків, через які в більшості світу вважається варварством. Окрім абсолютної неестетичності є також цілий ряд суто фізіологічних та механічних проблем.
Найголовніше, що до половини дерев після проведення з ними такої процедури вже не дає нової крони та гине, одномоментно позбавляючись можливості поповнити запаси поживних речовин шляхом фотосинтезу.
По-друге, гілки, що в подальшому виростатимуть, мають значно слабше з'єднання зі стовбуром та при наборі ваги можуть відламатися. До того ж сам стовбур з незахищеним верхнім зрізом поступово вигниває зсередини, тож з часом ми отримуємо спотворене гниле дерево, гілки якого відвалюються під власною вагою.
Готуючись до написання цього посту, переглядав свій фотоархів і найяскравішим прикладом такого "догляду за зеленими насадженнями", який я знайшов серед власних фотографій, є те, що зробили з верхньою алеєю парку Культури, тією, що відразу за Монументом Слави. Ось так ця алея виглядала в жовтні 2006 року -
А ось так це місце виглядає тепер, сім років потому. Гадаю, коментарі тут зайві.
Підсумовуючи вищесказане - дуже хотілося б, щоби ті, від кого це залежить, більш акуратно та бережно ставилися до своєї роботи, адже дерево росте роками, а занапастити його необережними та необдуманими діями можна за кілька годин, після чого повернути "як було" вже неможливо і доводиться гуляти поміж голих стовбурів, подумки уявляючи себе в затишному парку.
Не злобы ради, не с похмелья
дурак - орудие судьбы
стрижёт кудрявые деревья
под телеграфные столбы.
(Игорь Губерман)
Дерева в місті є одним з важливих чинників його затишності та комфортності. Вони прикрашають місто, поглинають шум, очищують повітря, дають можливість сховатися від палючого сонця чи дощу. Без них міські вулиці перетворюються на запилючені кам'яні лабіринти.
Побутує думка, що Львів є дуже зеленим містом і погляд з Високого Замку нібито підтверджує цей стереотип. Але якщо придивитися ближче, то можна помітити, що дерев в місті з кожним роком стає все менше - вони гинуть від старості, деякі ламаються під час буревіїв, значно частіше їх зрізають заради будівництва нового будинку чи прокладання дороги. Все це відбувається регулярно і в тому числі - в щільно забудованій центральній частині міста, де кожен зелений куток буквально на вагу золота. В той же час настільки ж регулярної висадки нових дерев не помітно.
Але є ще один фактор, що дуже сприяє зменшенню кількості дерев в місті, і це, як не дивноміські комунальні служби, покликані слідкувати за станом зелених насаджень.
Не секрет, що міські дерева потребують догляду, щоби вони добре себе почували, прикрашали собою місто та не несли небезпеки. Потрібно підтримувати форму крони, видаляти сухі, пошкоджені та уражені хворобами гілки, слідкувати, щоби гілки не впиралися в фасади будинків, не лягали на електричні дроти та не закривали дорожніх знаків тощо. Детальніше про це можна почитати, наприклад тут.
А що ж відбувається в нас? Регулярно можна побачити, як озброєні бензопилками та автовишками люди із завзятістю, вартою кращого застосування, накидаються на дерева та зрізають з них абсолютно всі гілки, лишаючи лише голі стовбури, чим перетворюють затишні алеї на скупчення телеграфних стовпів. Такий вид обрізки називається топінгом і має цілу купу недоліків, через які в більшості світу вважається варварством. Окрім абсолютної неестетичності є також цілий ряд суто фізіологічних та механічних проблем.
Найголовніше, що до половини дерев після проведення з ними такої процедури вже не дає нової крони та гине, одномоментно позбавляючись можливості поповнити запаси поживних речовин шляхом фотосинтезу.
По-друге, гілки, що в подальшому виростатимуть, мають значно слабше з'єднання зі стовбуром та при наборі ваги можуть відламатися. До того ж сам стовбур з незахищеним верхнім зрізом поступово вигниває зсередини, тож з часом ми отримуємо спотворене гниле дерево, гілки якого відвалюються під власною вагою.
Готуючись до написання цього посту, переглядав свій фотоархів і найяскравішим прикладом такого "догляду за зеленими насадженнями", який я знайшов серед власних фотографій, є те, що зробили з верхньою алеєю парку Культури, тією, що відразу за Монументом Слави. Ось так ця алея виглядала в жовтні 2006 року -
А ось так це місце виглядає тепер, сім років потому. Гадаю, коментарі тут зайві.
Підсумовуючи вищесказане - дуже хотілося б, щоби ті, від кого це залежить, більш акуратно та бережно ставилися до своєї роботи, адже дерево росте роками, а занапастити його необережними та необдуманими діями можна за кілька годин, після чого повернути "як було" вже неможливо і доводиться гуляти поміж голих стовбурів, подумки уявляючи себе в затишному парку.