275-й день війни.
Не було світла. Не було води. Не було опалення. Мобільний інтернет стандарту 2004 року. В цих всіх умовах треба працювати, треба рухатись, не зупинятись і не опускати руки.
Вчора, після 4 занять в темряві, без опалення, з інтернетом швидкістю в кращому випадку 1 мБіт/сек і пінгом 180 (реальність змусила розібратися в цих цифрах), мені хотілось опустити руки і провалитись кудись в берлогу і просто спати, читати, ходити. Вийти з цієї гонки. Сьогодні зранку я вперше (ну добре, можливо не вперше. На початку також було складно) за час війни прокинувся і пожалкував, що прокинувся. Як ніби сон - то життя, а життя - то не дуже приємний сон, в якому треба знову боротися і карабкатись. Як ніби в серіалі «Квантовий стрибок» і тебе закинули не туди, куди б ти хотів.
Але зараз все добре. Я зібрав кабіну. Я готовий. Я ж не мямля. А навіть якщо мямля, то мямля сильна!