940 лет со дня рождения украинского князя Мстислава Великого
Оригинал взят у oleg_leusenko в 940 лет со дня рождения украинского князя Мстислава Великого
1 июня родился Мстислав Владимирович (1076-1132), руський (украинский) князь, старший сын Владимира Мономаха и Гиты Гарольдовны. В 1117-1125 - князь белгородский и соправитель Владимира Мономаха в Киеве. С 1125 года - великий князь киевский.
Мстислав Великий, Мстислав-Гаральд Володимирович (хрещений як Федір, 1 червня 1076, Турів, Київська Русь - † 14 квітня 1132, Київ, Київська Русь) - руський державний діяч, святий православної церкви, Великий князь Київський, син Володимира Мономаха та Ґіти (дочки англійського короля Гарольда II Ґодвінсона), останній князь, що утримував єдність Київської держави. Засновник кам'яної церкви св. Федора в Києві (1129).
За життя батька посідав новгородський та переяславський княжі столи, співправив з батьком у Києві. 1096 року розбив війська чернігівського князя Олега Святославича і примусив його взяти участь у Любецькому з'їзді. Брав участь у воєнних походах на половців 1093, 1107 і 1111 років. Здійснив два успішні походи на естів 1113 і 1116 років. Після смерті батька (1125) посів київський стіл і продовжував зміцнювати престиж великого князя київського та обороняти державу від ворогів. 1130 року повернув під вплив Києва Полоцьк, посадивши на полоцький стіл свого сина Ізяслава. 1130 року воював з литовцями. Розгромив половців і загнав їх за Волгу та Яїк. Про величезний міжнародний престиж Київської держави за його правління свідчать численні династичні зв'язки київського князя з західноєвропейськими королівськими дворами.
Помер 14 квітня 1132 року (за іншими даними 15 квітня 1133 року). Був похований у церкві збудованого ним Федорівського монастиря у Києві. Після його смерті Київська держава остаточно розпалася на окремі політично незалежні князівства.
У Татіщева є життєво-побутові подробиці з життя Мстислава: «…Якось увечері він бесідував із дружиною своєю і веселився. Тоді один із євнухів його, підійшовши до нього, тихо сказав: „Княже! Ти ось, ходячи, землі чужі воюєш і неприятелів усюди перемагаєш. Коли ж ти вдома, то або в суді, або над справами землі своєї трудишся, а іноді з приятелями твоїми, веселячись, проводиш час, а не відаєш, що у княгині твоєї діється. Прохор бо Васильович часто з княгинею наодинці буває. Якщо нині ти підеш, то можеш сам побачити, що я правду тобі кажу“. Мстислав, вислухавши, усміхнувся і сказав: „Рабе! А чи не пам'ятаєш ти, як княгиня Христина вельми мене любила і ми жили в цілковитій злагоді? І хоч я тоді, як молода людина, не скупо чужих жінок навідував, але вона, знаючи це, зовсім не ображалась і тих жінок приязно приймала, показуючи їм, ніби нічого не знала, і через те найбільше мене до її любові і пошани зобов'язувала. Нині ж я зістарівся, а багато трудів і клопотів про землю мені вже про це думати не дозволяють. А княгиня, як людина молода, хоче веселитися і може при цьому вчинити щось і непристойне. Мені це устерегти уже немає змоги, але досить того, коли про це ніхто не знає і не говорять. Тому й тобі краще мовчати, якщо не хочеш нерозумним бути. І надалі нікому про це не говори, щоб княгиня не довідалась і тебе не погубила“. І хоча Мстислав тоді нічого супротивного не виказав і обернув у безумство євнухове зухвальство, але через деякий час тіуна Прохора звелів судити за те, що ніби він у судах не по закону діяв і людей грабував. За це заслали його в Полоцьк, де він незабаром у порубі помер.»
У цій новелі йдеться про другу жону Мстислава Володимировича, дочку новгородського посадника Дмитра Завидовича (див. 1122 р.), за Татіщевим, Любаву.
Одружувався двічі: Вперше - з Христиною Шведською - дочкою шведського короля Інге I, 1095 року. Христина померла 18 січня 1122 року. Діти:
Всеволод-Гавриїл - князь новгородський
Інгеборга Київська, видана 1130 року за данського принца Кнута II Лаварда
Мальмфрида Київська, видана за норвезького короля Сігурда Хрестоносця
Дочка, 1112 року видана за Ярослава Святополковича
Марія, видана за Всеволода Ольговича
Ізяслав-Пантелеймон - Великий князь Київський
Святополк-Іван - князь новгородський, волинський, луцький та ін.
Ірина-Добронега - 1122 року видана за Андроніка Комнена
Ксенія - видана за ізяславського князя Брячислава Давидовича
Ростислав-Михайло - Великий князь Київський, князь смоленський
Рогніда
Вдруге - з дочкою новгородського посадника Дмитра Завидича, яка пережила чоловіка. Діти від цього шлюбу:
Євпраксія - видана за візантійського царевича Олексія Комніна
Володимир-Дмитро - Великий князь Київський, князь дорогобузький та ін.
(Крещен как Федор, 1 июня 1076 года, Туров, Киевская Русь - † 14 апреля 1132, Киев, Киевская Русь) - русский государственный деятель, святой православной церкви, Великий князь Киевский, сын Владимира Мономаха и Гиты (дочери английского короля Гарольд II Годвинсон) , последний князь, который удерживал единство Киевского государства. Основатель каменной церкви св. Федора в Киеве (1129).
При жизни отца занимал новгородский и Переяславский княжеские столы, совместно с отцом правил в Киеве. 1096 разбил войска черниговского князя Олега Святославича и заставил его принять участие в Любечском съезде. Участвовал в военных походах на половцев 1093, 1107 и 1111. Совершил два успешных похода на эстов 1113 и в 1116 лет. После смерти отца (1125) занял киевский престол и продолжал укреплять престиж великого князя киевского и защищать государство от врагов. 1130 вернул под влияние Киева Полоцк, посадив на полоцкий престол своего сына Изяслава. 1130 воевал с литовцами. Разгромил половцев и загнал их за Волгу и Яик. Об огромном международном престиже Киевского государства при нем свидетельствуют многочисленные династические связи киевского князя с западноевропейскими королевскими дворами.
Умер 14 апреля 1132 (по другим данным 15 апреля 1133). Был похоронен в церкви построенного им Федоровского монастыря в Киеве. После его смерти Киевское государство окончательно распалось на отдельные политически независимые княжества.
У Татищева описаны жизненно-бытовые подробности из жизни Мстислава: «... Как-то вечером он беседовал с женой своей и веселился. Тогда один из евнухов его, подойдя к нему, тихо сказал: "Князь Ты вот, исходя, земли чужие воюешь и неприятелей везде побеждаешь. Когда ты дома, то либо в суде, либо над делами земли своей трудишься, а иногда с друзьями твоими, веселясь, проводишь время, а не знаешь, что у княгини твоей происходит. Прохор потому Васильевич часто с княгиней одиночестве бывает. Если сейчас ты пойдешь, то можешь сам увидеть, что я правду тебе говорю ". Мстислав, выслушав, улыбнулся и сказал: "Рабе! А не помнишь, как княгиня Кристина весьма меня любила и мы жили в полном согласии? И хотя я тогда, как молодой человек, не скупо чужих женщин посещал, но она, зная это, совсем не обижалась и тех женщин приветливо принимала, показывая им, что ничего не знала, и поэтому больше всего меня в ее любви и уважения обязательства связывала. Сейчас я состарился, а много трудов и забот о земле мне уже об этом думать не позволяют. А княгиня, как человек молодой, хочет веселиться и может при этом совершить что-то и неприлично. Мне устеречь ее уже нет возможности, но достаточно того, когда об этом никто не знает и не говорят. Поэтому и тебе лучше молчать, если не хочешь неразумным быть. И в дальнейшем никому об этом не говори, чтобы княгиня НЕ узнала и тебя не погубила ". И хотя Мстислав ничего противного не выдал и обратил в безумие евнухову наглость, но через некоторое время тиуна Прохора велел судить за то, что бы он в судах не по закону действовал и людей грабил. За это сослали его в Полоцк, где он вскоре в порубе умер.»
В этой новелле говорится о второй жене Мстислава Владимировича, дочери новгородского посадника Дмитрия Завидича (см. 1122), за Татищевым, Любава.
Женился дважды: первый раз - с Кристиной Шведской - дочерью шведского короля Инге I, 1095. Кристина умерла 18 января 1122. дети:
Всеволод-Гавриил - князь новгородский Ингеборга Киевская, выдана 1130 по датского принца Кнута II
Лаварда
Мальмфрида Киевская, выданная за норвежского короля Сигурда Крестоносца
Дочь, 1112 года выдано за Ярослава Святополковича
Мария, выданная по Всеволода Ольговича
Изяслав-Пантелеймон - Великий князь Киевский
Святополк-Иван - князь новгородский, волынский, луцкий и др.
Ирина-Добронеге - 1122 выдана за Андроника Комнена
Ксения - выдана за Изяславского князя Брячислава Давыдовича
Ростислав-Михаил - Великий князь Киевский князь смоленский
Рогнеда
Второй - с дочерью новгородского посадника Дмитрия Завидича, которая пережила мужа. Дети от этого брака:
Евпраксия - выдана за византийского царевича Алексея Комнина
Владимир-Дмитрий - Великий князь Киевский князь Дорогобужский и др.
1 июня родился Мстислав Владимирович (1076-1132), руський (украинский) князь, старший сын Владимира Мономаха и Гиты Гарольдовны. В 1117-1125 - князь белгородский и соправитель Владимира Мономаха в Киеве. С 1125 года - великий князь киевский.
Мстислав Великий, Мстислав-Гаральд Володимирович (хрещений як Федір, 1 червня 1076, Турів, Київська Русь - † 14 квітня 1132, Київ, Київська Русь) - руський державний діяч, святий православної церкви, Великий князь Київський, син Володимира Мономаха та Ґіти (дочки англійського короля Гарольда II Ґодвінсона), останній князь, що утримував єдність Київської держави. Засновник кам'яної церкви св. Федора в Києві (1129).
За життя батька посідав новгородський та переяславський княжі столи, співправив з батьком у Києві. 1096 року розбив війська чернігівського князя Олега Святославича і примусив його взяти участь у Любецькому з'їзді. Брав участь у воєнних походах на половців 1093, 1107 і 1111 років. Здійснив два успішні походи на естів 1113 і 1116 років. Після смерті батька (1125) посів київський стіл і продовжував зміцнювати престиж великого князя київського та обороняти державу від ворогів. 1130 року повернув під вплив Києва Полоцьк, посадивши на полоцький стіл свого сина Ізяслава. 1130 року воював з литовцями. Розгромив половців і загнав їх за Волгу та Яїк. Про величезний міжнародний престиж Київської держави за його правління свідчать численні династичні зв'язки київського князя з західноєвропейськими королівськими дворами.
Помер 14 квітня 1132 року (за іншими даними 15 квітня 1133 року). Був похований у церкві збудованого ним Федорівського монастиря у Києві. Після його смерті Київська держава остаточно розпалася на окремі політично незалежні князівства.
У Татіщева є життєво-побутові подробиці з життя Мстислава: «…Якось увечері він бесідував із дружиною своєю і веселився. Тоді один із євнухів його, підійшовши до нього, тихо сказав: „Княже! Ти ось, ходячи, землі чужі воюєш і неприятелів усюди перемагаєш. Коли ж ти вдома, то або в суді, або над справами землі своєї трудишся, а іноді з приятелями твоїми, веселячись, проводиш час, а не відаєш, що у княгині твоєї діється. Прохор бо Васильович часто з княгинею наодинці буває. Якщо нині ти підеш, то можеш сам побачити, що я правду тобі кажу“. Мстислав, вислухавши, усміхнувся і сказав: „Рабе! А чи не пам'ятаєш ти, як княгиня Христина вельми мене любила і ми жили в цілковитій злагоді? І хоч я тоді, як молода людина, не скупо чужих жінок навідував, але вона, знаючи це, зовсім не ображалась і тих жінок приязно приймала, показуючи їм, ніби нічого не знала, і через те найбільше мене до її любові і пошани зобов'язувала. Нині ж я зістарівся, а багато трудів і клопотів про землю мені вже про це думати не дозволяють. А княгиня, як людина молода, хоче веселитися і може при цьому вчинити щось і непристойне. Мені це устерегти уже немає змоги, але досить того, коли про це ніхто не знає і не говорять. Тому й тобі краще мовчати, якщо не хочеш нерозумним бути. І надалі нікому про це не говори, щоб княгиня не довідалась і тебе не погубила“. І хоча Мстислав тоді нічого супротивного не виказав і обернув у безумство євнухове зухвальство, але через деякий час тіуна Прохора звелів судити за те, що ніби він у судах не по закону діяв і людей грабував. За це заслали його в Полоцьк, де він незабаром у порубі помер.»
У цій новелі йдеться про другу жону Мстислава Володимировича, дочку новгородського посадника Дмитра Завидовича (див. 1122 р.), за Татіщевим, Любаву.
Одружувався двічі: Вперше - з Христиною Шведською - дочкою шведського короля Інге I, 1095 року. Христина померла 18 січня 1122 року. Діти:
Всеволод-Гавриїл - князь новгородський
Інгеборга Київська, видана 1130 року за данського принца Кнута II Лаварда
Мальмфрида Київська, видана за норвезького короля Сігурда Хрестоносця
Дочка, 1112 року видана за Ярослава Святополковича
Марія, видана за Всеволода Ольговича
Ізяслав-Пантелеймон - Великий князь Київський
Святополк-Іван - князь новгородський, волинський, луцький та ін.
Ірина-Добронега - 1122 року видана за Андроніка Комнена
Ксенія - видана за ізяславського князя Брячислава Давидовича
Ростислав-Михайло - Великий князь Київський, князь смоленський
Рогніда
Вдруге - з дочкою новгородського посадника Дмитра Завидича, яка пережила чоловіка. Діти від цього шлюбу:
Євпраксія - видана за візантійського царевича Олексія Комніна
Володимир-Дмитро - Великий князь Київський, князь дорогобузький та ін.
(Крещен как Федор, 1 июня 1076 года, Туров, Киевская Русь - † 14 апреля 1132, Киев, Киевская Русь) - русский государственный деятель, святой православной церкви, Великий князь Киевский, сын Владимира Мономаха и Гиты (дочери английского короля Гарольд II Годвинсон) , последний князь, который удерживал единство Киевского государства. Основатель каменной церкви св. Федора в Киеве (1129).
При жизни отца занимал новгородский и Переяславский княжеские столы, совместно с отцом правил в Киеве. 1096 разбил войска черниговского князя Олега Святославича и заставил его принять участие в Любечском съезде. Участвовал в военных походах на половцев 1093, 1107 и 1111. Совершил два успешных похода на эстов 1113 и в 1116 лет. После смерти отца (1125) занял киевский престол и продолжал укреплять престиж великого князя киевского и защищать государство от врагов. 1130 вернул под влияние Киева Полоцк, посадив на полоцкий престол своего сына Изяслава. 1130 воевал с литовцами. Разгромил половцев и загнал их за Волгу и Яик. Об огромном международном престиже Киевского государства при нем свидетельствуют многочисленные династические связи киевского князя с западноевропейскими королевскими дворами.
Умер 14 апреля 1132 (по другим данным 15 апреля 1133). Был похоронен в церкви построенного им Федоровского монастыря в Киеве. После его смерти Киевское государство окончательно распалось на отдельные политически независимые княжества.
У Татищева описаны жизненно-бытовые подробности из жизни Мстислава: «... Как-то вечером он беседовал с женой своей и веселился. Тогда один из евнухов его, подойдя к нему, тихо сказал: "Князь Ты вот, исходя, земли чужие воюешь и неприятелей везде побеждаешь. Когда ты дома, то либо в суде, либо над делами земли своей трудишься, а иногда с друзьями твоими, веселясь, проводишь время, а не знаешь, что у княгини твоей происходит. Прохор потому Васильевич часто с княгиней одиночестве бывает. Если сейчас ты пойдешь, то можешь сам увидеть, что я правду тебе говорю ". Мстислав, выслушав, улыбнулся и сказал: "Рабе! А не помнишь, как княгиня Кристина весьма меня любила и мы жили в полном согласии? И хотя я тогда, как молодой человек, не скупо чужих женщин посещал, но она, зная это, совсем не обижалась и тех женщин приветливо принимала, показывая им, что ничего не знала, и поэтому больше всего меня в ее любви и уважения обязательства связывала. Сейчас я состарился, а много трудов и забот о земле мне уже об этом думать не позволяют. А княгиня, как человек молодой, хочет веселиться и может при этом совершить что-то и неприлично. Мне устеречь ее уже нет возможности, но достаточно того, когда об этом никто не знает и не говорят. Поэтому и тебе лучше молчать, если не хочешь неразумным быть. И в дальнейшем никому об этом не говори, чтобы княгиня НЕ узнала и тебя не погубила ". И хотя Мстислав ничего противного не выдал и обратил в безумие евнухову наглость, но через некоторое время тиуна Прохора велел судить за то, что бы он в судах не по закону действовал и людей грабил. За это сослали его в Полоцк, где он вскоре в порубе умер.»
В этой новелле говорится о второй жене Мстислава Владимировича, дочери новгородского посадника Дмитрия Завидича (см. 1122), за Татищевым, Любава.
Женился дважды: первый раз - с Кристиной Шведской - дочерью шведского короля Инге I, 1095. Кристина умерла 18 января 1122. дети:
Всеволод-Гавриил - князь новгородский Ингеборга Киевская, выдана 1130 по датского принца Кнута II
Лаварда
Мальмфрида Киевская, выданная за норвежского короля Сигурда Крестоносца
Дочь, 1112 года выдано за Ярослава Святополковича
Мария, выданная по Всеволода Ольговича
Изяслав-Пантелеймон - Великий князь Киевский
Святополк-Иван - князь новгородский, волынский, луцкий и др.
Ирина-Добронеге - 1122 выдана за Андроника Комнена
Ксения - выдана за Изяславского князя Брячислава Давыдовича
Ростислав-Михаил - Великий князь Киевский князь смоленский
Рогнеда
Второй - с дочерью новгородского посадника Дмитрия Завидича, которая пережила мужа. Дети от этого брака:
Евпраксия - выдана за византийского царевича Алексея Комнина
Владимир-Дмитрий - Великий князь Киевский князь Дорогобужский и др.