По поводу подписания "языкового" закона
Все уже высказались, а я что, хуже других что-ли? Хоть и с “опозданием”. Основная канва родилась сразу же после принятия законопроекта, потом перечитал и решил не постить, сейчас убрал идиотскую манифестную форму и подам в разрезе личного опыта, который желающие прочтут между строк
( Read more... )
Якщо вже говорити про басейн - людина приходить туди не вміючи плавати і, природньо, відчуває дискомфорт, бо "всі дивляться". І тут лише два природних шляхи - або навчитися плавати й позбавитися дискомфорту, або ж, якщо не вийшло навчитися, перестати туди ходити. А от не вчитися плавати, але ходити в басейн, культивуючи в собі відчуття внутрішнього дискомфорту - оце вже зайве.
Не менш важливим є погляд та реакція тої частини суспільства, що вважає себе мейнстрімом.
Погляди суспільства, мені здається, тут не грають ролі. Важливою є лише думка людей, які безпосередньо оточують і з якими спілкуєшся.
Я не бачу причин з яких людина, що переходить на українську в результаті шоку від "мовного закону" буде обов"язково нерозбірливою в питаннях якості українського продукту. Тим не менше в Вашому дописі це приймається за аксіому.
Це, мабуть, у мене залишкове враження від тих часів, коли інтернет ще не був безлімітний, а великими файлами обмінювалися по локальних мережах за допомогою програми StrongDC. Тоді була казкова можливість зазирнути до комп'ютерів багатьох шановних харків'ян (які часто-густо розшарювали весь жорсткий диск). Так от, коли таки траплялися свідомі громадяни, які хотіли проявити свою любов до народу й вітчизни, вони створювали теки "Українська музика", "Українське кіно", "Українські книжки", в які пхали все "українське" без розбору. Ясно, що самі свідомі громадяни навряд чи користувалися чимось із тих феєричних добірок, оскільки то було просто зібрання неперебраного мотлоху, в якому шкода часу копирсатися. На захист свідомих харків'ян скажу лише те, що тоді й сам такий був, також збирав "колекції всього українського".
Reply
Leave a comment