"Просто то - то, а то - то."
Минулого місяця шановний i_i_samovar написав прекрасний пост, який чудово ілюструє мої роздуми про два види соціального капіталу. Варто зацитувати розлого:
" Однажды в середине девяностых мы с Леной ехали на поезде из Харькова во Львов. Наш сосед по купе <...> был правоведом, преподавателем Харьковской юракадемии; мы пили чай в купе, и он воодушевленно рассказывал о теме своей научной работы: он писал о презумпции невиновности и о том, что - если быть последовательным - превентивный арест невозможен, так как нарушает эту самую презумпцию, а значит - права человека. Мы слушали и тихо радовались тому, какие ща появились юристы, с каким правовым сознанием.
Потом мы с ним пошли курить в тамбур. Здесь он <...> завел рассказ о своем трудном, но очень успешном жизненном пути. Рассказывал, что родился в маленьком городке на Западной Украине, своими успехами обязан только себе и что уже успел перетащить в Харьков половину друзей и знакомых. Долго и со смаком описывал, как он их пристраивал на разные нужные, полезные места и сколько это стоило. Я абсолютно уверен, что и в купе, и в тамбуре он говорил совершенно искренне. Просто то - то, а то - то."
Квінтесенція. І ми всі дуже добре розуміємо цього правознавця, чи не так?
Взагалі, благодатна тема для розмов і роздумів - гроші й усе, що з ними пов'язано (а корупція пов'язана з ними безпосередньо). Абсолютно табуйована, "непристойна" тема. Що більш "високоморальна" в нас людина, то менше вона говорить про гроші, а якщо й говорить, то це класичний набір порожніх патетичних фраз у зневажливій формі. Гроші лають як щось непристойне, "чесній" людині не можна публічно зізнаватися у тому, що вона хоче мати їх багато й дуже багато. Як казав не менш патетичний анімаційний герой Mr Freeman: "А спросите ради интереса у любого - сколько ТЫ получаешь? Он же обосрется, будто его просят исповедаться." Ще одну цитату залишу тут просто щоб її не загубити: "Суспільство не готове сприймати себе таким, яким воно є" ("Ї", №59, с. 67).
Я не хочу запитувати вас про інтимне, тому сформулюю питання так, щоб не треба було відповідати за себе:
Як ви вважаєте, що є більшим моральним злочином для більшості громадян України:
(А) порушити норми чинного законодавства;
(Б) відмовити родичу чи близькому другу/подрузі у допомозі.
Дякую.
" Однажды в середине девяностых мы с Леной ехали на поезде из Харькова во Львов. Наш сосед по купе <...> был правоведом, преподавателем Харьковской юракадемии; мы пили чай в купе, и он воодушевленно рассказывал о теме своей научной работы: он писал о презумпции невиновности и о том, что - если быть последовательным - превентивный арест невозможен, так как нарушает эту самую презумпцию, а значит - права человека. Мы слушали и тихо радовались тому, какие ща появились юристы, с каким правовым сознанием.
Потом мы с ним пошли курить в тамбур. Здесь он <...> завел рассказ о своем трудном, но очень успешном жизненном пути. Рассказывал, что родился в маленьком городке на Западной Украине, своими успехами обязан только себе и что уже успел перетащить в Харьков половину друзей и знакомых. Долго и со смаком описывал, как он их пристраивал на разные нужные, полезные места и сколько это стоило. Я абсолютно уверен, что и в купе, и в тамбуре он говорил совершенно искренне. Просто то - то, а то - то."
Квінтесенція. І ми всі дуже добре розуміємо цього правознавця, чи не так?
Взагалі, благодатна тема для розмов і роздумів - гроші й усе, що з ними пов'язано (а корупція пов'язана з ними безпосередньо). Абсолютно табуйована, "непристойна" тема. Що більш "високоморальна" в нас людина, то менше вона говорить про гроші, а якщо й говорить, то це класичний набір порожніх патетичних фраз у зневажливій формі. Гроші лають як щось непристойне, "чесній" людині не можна публічно зізнаватися у тому, що вона хоче мати їх багато й дуже багато. Як казав не менш патетичний анімаційний герой Mr Freeman: "А спросите ради интереса у любого - сколько ТЫ получаешь? Он же обосрется, будто его просят исповедаться." Ще одну цитату залишу тут просто щоб її не загубити: "Суспільство не готове сприймати себе таким, яким воно є" ("Ї", №59, с. 67).
Я не хочу запитувати вас про інтимне, тому сформулюю питання так, щоб не треба було відповідати за себе:
Як ви вважаєте, що є більшим моральним злочином для більшості громадян України:
(А) порушити норми чинного законодавства;
(Б) відмовити родичу чи близькому другу/подрузі у допомозі.
Дякую.