Людина 26 років прожила без плеєра, а тепер ходить як навіжена і до всіх чіпляється типу боже як це круто мп3-плеєр, іти й слухати музику. Оточуючі крутять вказівним біля скроні з розумінням кивають головою, типу ага.
Стало можливим
спокійно пересуватися по місту,
весело навіть. А головне! Головне, можна тепер іти/їхати на роботу, їхати/іти з роботи просто слухаючи музику, а не думати весь час усю ту муйню. Свято звільнення від муйні, натурально.
І от він одного разу забув плеєр удома, і, дивлячись на відбиток фізіономії у склі вечірньої маршрутки, завалений все тією ж муйньою, що раптом знову впала на плечі, думав сам про себе "боже, та на ньому ж лиця нема".
таке.