Марія Матіос
Кілька тижнів тому читала "Щоденник страченої" Марії Матіос.
Емоційний і пристрасний жіночий літопис.
Наведу лише кілька цитат із книги.
Людина - істота настільки дивна, наскільки незрозуміла. Інакше, навіщо б їй постійно вертатися в минуле - хай навіть лише безформними думками? Тим паче, минуле - не таке вже й бездоганне і позитивне, іноді - далеко не миротворче, а нерідко - писане фарбами крові і сліз? Мабуть, простіше було б виставити захисний щит добровільної амнезії і вчитися шукати втіху в теперішньому. Та жіноча натура влаштована так, як влаштовано ненавмисного вбивцю: спокуса вернутися на місце злочину переважає застережливі окрики«Небезпечно!!!»
Усю цю муть під назвою щоденник життя розумна людина могла би помістити в п'ятеро - десятеро слів: народилася - любила - страждала - народжувала - втрачала - мучила - вмерла.
Чи не всі жінки наважуються лагодитися з думкою, що каркас стосунків між двома статями завжди споруджує і цементує жінка. І жінка ж руйнує його з натхненням, якому позаздрив би й Герострат.
Емоційний і пристрасний жіночий літопис.
Наведу лише кілька цитат із книги.
Людина - істота настільки дивна, наскільки незрозуміла. Інакше, навіщо б їй постійно вертатися в минуле - хай навіть лише безформними думками? Тим паче, минуле - не таке вже й бездоганне і позитивне, іноді - далеко не миротворче, а нерідко - писане фарбами крові і сліз? Мабуть, простіше було б виставити захисний щит добровільної амнезії і вчитися шукати втіху в теперішньому. Та жіноча натура влаштована так, як влаштовано ненавмисного вбивцю: спокуса вернутися на місце злочину переважає застережливі окрики«Небезпечно!!!»
Усю цю муть під назвою щоденник життя розумна людина могла би помістити в п'ятеро - десятеро слів: народилася - любила - страждала - народжувала - втрачала - мучила - вмерла.
Чи не всі жінки наважуються лагодитися з думкою, що каркас стосунків між двома статями завжди споруджує і цементує жінка. І жінка ж руйнує його з натхненням, якому позаздрив би й Герострат.