ностальгія
тільки шо я душевно сплєтнічала (замєтьтє не грязно, а душевно) в асьці з tora_ договорилася до того, що хочеться жутко з нею впитися пивом у львові на площі ринок в кнайпі чернігівське як в старі добрі часи. а вона мене добила - а нема вже чернігівське. а вчора я дивилася на одну кнайпу під іншою назвою, і вона була на карті позначена там, де колись було чернігівське. я в печалі. якось дуже плаксиво стало шо з твоєю моладастью зникають і ті місця куди так любо було ходити. саметам ми не раз проводили палітдіскусії з tora_ і кампанією, саме там мене рятував від женской таскі мій студєнчіскій друг shevchenkoja саме там була прогуляна не одна пара і випита не одна літра пива, і викурено не один десяток пачок цигарок. і саме там можна було сидіти до пізньої ночі в підвалі і волати дикими голосами пєсні народні і всякі разні, і просити барменів ше нас не виганяти, бо ми би ше пива випили, і нам ше треба трохи тут посплєтнічати. а потім виповзти звідти на світ божий, задерти голову до неба, подивитися на звьозди, по вилазилося зазвичай темної ночі, і кричати шо жизнь прекрасна. а тепер я бачила в неті, то стало модне завідєніє. куди простим смертним не прорватися вже не кажу студентам. спочатку менітак пльохо було коли закрили підвал на пивзаводі!!!! потім домову кухню (тепер там склад макдональдса) - в підвалі на проспекті шевченка, куди ходили старі кагебісти, атставні ахфіцери, деякі професори лну і ми , маладьож. там були божествені чебуреки, холодне пиво в гальбах і купа пазітіва. тепер нема і чернігівського:( і тому мені дуже печально. втираю скупу сльозу і тихенько напіваю "где же ви тіпєрь друзьяаднапалчані.... "